Мільйонери - проти, але ЖІНКА – За!

Цього тижня я була шокована реальним становищем жінок в Україні.

   І не тим що дізналася суму штрафу за побиття жінки, що становить аж 51 гривню (для порівняння за побиття собаки 85 - грн!). Ні, мене шокував національний нігілізм, що відверто демонструється суспільством стосовно гендерної політики в Україні. Нині дивакуваті слова «гендер, фемінізм, партійні квоти» радше відлякують, ніж приваблюють пересічних громадянок України.

    Що вже казати про чоловіків? Вираз «гендерна рівність» у кращому випадку їх дратує, у гіршому - чоловіки переконані, що ніякої нерівності в нас немає. 

     Європейські жінки та чоловіки навпаки: здивовані та глибоко занепокоєнні нашою гендерно – нейтральною позицією, апатією. Вони не можуть зрозуміти, що ж таке відбувається в Україні, що ми знаходимося на 113 місці!!! у світі серед 188 країн за представленістю жінок в органах влади. 
Нас обійшли країни Африки, Азії, ми безнадійно відстали від Європи у цьому питанні.

     Саме тому впливові жіночі експерти з 22 європейських країн знайшли час зібратися в Києві на міжнародну конференцію щодо рівності жінок та чоловіків. Враховуючи суспільні реалії вони ділилися досвідом та підбирали поради українським жінкам, аби хоч якось змінити нецивілізований устрій нашої країни. Ще Стендаль у 18 ст. стверджував, що єдиним символом цивілізації нації, є рівність чоловіків і жінок, бо економічні та політичні права не мають статі.

«Ці жінки придумали гендер, аби було чим займатися» - схожі слова можна почути від багатьох впливових політиків. Зокрема, відомий київський мільйонер, депутат Верховної Ради III скликання Геннадій Балашов, на дебатах «Українські реалії жінки – керівника», в яких я мала змогу брати участь, запевнив, що в разі збільшення жінок в українському парламенті, він стане неефективним. Як на мене, подібні теми дебатів та запитання на кшталт того, чи може взагалі бути жінка керівником, лідером, президентом не є толерантними по відношенню до жінок і є типовим гендерним стереотипом.

     Раніше чоловіки сміялися і ставили під сумнів жінок – спортсменок, які приходили не в «чоловічі» види спорту, потім жінок – автомобілістів, а коли зрозуміли, що жінки сильніші за них навіть у цьому, то захопили собі бізнес та владу. Пустити жінок в органи влади чоловіки збираються «только через свой труп». І ці трупи можуть бути, вони необхідні через відсутність політичної волі законодавців щодо гендерного квотування у виборчих списках. Уявити собі, як 92% чоловіків - нардепів проголосують про закон, згідно з яким їх стане 50 % у Верховній Раді, не уявляється можливим. 

     Ні для кого не секрет, що політика є продовженням бізнесу, а жінки у великому бізнесі в Україні майже відсутні. Саме цим пояснюється наднизький рівень жінок в українському парламенті – 7,2 % тоді як в європейських країнах в середньому показник 22%. 

   Нещодавно Заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко заявив, що влада на парламентських виборах намагатиметься виставити у мажоритарних округах кандидатів-мільйонерів. Він засвідчив, що це люди, які здатні пройти так званий фінансовий тест. Мова, за його словами, йде навіть не про гривневих мільйонерів, а, як мінімум, про доларових мільйонерів, а то й мільярдерів.( http://www.unian.net/ukr/news/news-462544.html)

     Висновок один – жінок в парламенті на наступних виборах не побільшає, будуть знову ті самі пузаті дядьки, що на очах в обідраних, затюканих, занедбаних жінок робитимуться з доларових мільйонерів мільярдерами. І залишайтеся Ви собі наодинці із своїм надвисоким домашнім насильством, торгівлею жінок, їх соціальною незахищеністю і т.п 

     Але така ситуація буде тривати тільки до того етапу, коли жінки України не консолідуються та не об’єднаються у боротьбі за свої права та рівні можливості. Свого часу так зробили в Швеції та Словенії - понад 350 впливових жінок об’єдналися в даному питанні і використали процес вступу до ЄС, як можливість змінити Конституцію. І вони це зробили, узаконивши гендерні квоти через три виборчих закони, що докорінно змінило ситуацію із кількістю жінок в парламенті. 

    У Норвегії в 2003 р. було лише 7% жінок в Раді Директорів ( обов’язковий орган в будь - якій організації), але з прийняттям відповідного законодавства ситуація змінилася на показник до 40% жінок у Раді Директорів. Але це ще не все, якщо не має даного відсотка організація просто не може офіційно зареєструватися та отримує серйозні економічні санкції. Це є поки що фантастикою для українських жінок, бо як відомо ніяких економічних санкцій за порушення діючого гендерного законодавства в Україні не має. 

    В Італії приміром постійно здійснюється гендерний моніторинг у всіх органах влади, до даного процесу ставляться надзвичайно серйозно. У Франції - Громадські жіночі організації взяли на себе основний рух за гендерну збалансованість, вони постійно співпрацюють з урядом, ефективно втілюючи нові закони у життя. Навіть такі країна, як Туреччина, де є релігійні особливості спромоглася на 14% жінок у парламенті. 

    До речі, представник Азербайджану, у приватній розмові, особисто мені порадила інший шлях розвитку даного питання, яким пішли їхні жінки. Вони звернулися до першої леді країни, пояснили її в чому проблема, та в свою чергу взяла це питання під власну опіку, трішки натиснула на чоловіка і результат не забарився – 20 % жінок у парламенті. Але чи є пані Янукович компетентною в цьому питанні і чи взагалі вона зрозуміє чого прагнуть та потребують українські жінки, я особисто, ставлю під сумнів, хоча як варіант не відкидаю. 

      Навіщо всі ці розмови? Чи змінить прихід жінок щось на краще? Однозначно, так – в багатьох країнах сталися позитивні економічні зрушення лише після того, як до влади прийшли жінки, і це твердження спирається на ряд серйозних досліджень. А наш «ефективний парламент, що складається на 92% з чоловіків, ( за двадцять років незалежності показник майже незмінний), сам того не помічаючи «убиває» свою стать, бо надвисока смертність чоловіків працездатного віку в Україні свідчить, що чоловіки не вміють опікуватися економічними та соціальними процесами. Не доручаючи жінкам контролювати та очолювати профільні комітети, ініціювати соціальні закони, впроваджувати гендерні програми, боротися з насиллям ми маємо те, що маємо… 

     З цього всього постає одне питання, а є чи є реально сьогодні в українському парламенті жінки, що шукають шляхи розв’язання гендерних питань і чи могли б вони реально лобіювати необхідні закони для впровадження гендерних квот. Народний депутат України з фракції БЮТ Олена Бондаренко, що нібито опікується цим питанням, в якої був запланований виступ на конференції, проігнорувала зустріч. Та й не дивно, згідно із партійних списків БЮТ за 2007 р. ( офіційні дані ЦВК) жінкам належало 1, 30 та 66 виборче місце. Схожа ситуація в інших партіях, де фінанси відіграють більшу роль, ніж прагнення до рівності між чоловіками та жінками .

Це є дуже символічним для української влади , для якої гендерна політика не більше чим задекларована демагогія.

     А що Вже нас, любі жінки, чекатиме ближче до виборів? Та на кожному кроці політики будуть акцентувати увагу жінок на тому, що вони спробують !!!п’ятий чи шостий раз за історію незалежності України запровадити обов'язкове гендерне квотування у виборчих списках. Кожен буде розкидатися відсотками залежно від свого гаманця, мабуть і обирати жінок до своїх партій будуть на власний смак. 

Не забарився пообіцяти таке й Сергій Тигіпко, який приїхав на відкриття конференції. І це та людина, яка була і є ідеологом «надсучасного» пенсійного законодавства, від якого для жінки користі просто нуль. Щоправда Тигіпко запевнив на словах, що в партійних списках на кожну п’ятірку буде співвідношення статей 2 до 3. Відповідний законопроект, за словами Тигіпка, уже знаходиться на розгляді у парламенті.
    Але навіть якщо такий закон з’явиться – чи будуть це ті жінки, які прагнуть реальних змін в гендерній рівності? Думаю ні, нині модно робити своїх секретарок депутатками, аби зекономити власний час для натискання кнопок… 

 

На цьому фото Ви можете побачити реакцію Пауліни Моро з Ірландії ( Директор відділу гендерної рівності в Міністерстві Юстиції Ірландії) стосовно моїх слів про те, що українські жінки отримують заробітну плату на 25% меншу чим чоловіки , її дивує як жінка може жити на 200 $ у місяць.

На другому фото вона чує, про те, що згідно з новим пенсійним законодавством, декретна відпустка не враховується в жодний стаж роботи. 

На третьому фото вона питає, як Ви можете з цим жити? і дійсно - як?!