Питання Тимошенко у вимірі гендеру

      Без жінки, як без ума (українське народне прислів’я )

       Коли Юлія Тимошенко потрапила до в’язниці, жодна жіноча громадська організація не стала на захисті її інтересів та не підтримала морально. Лише Хіларі Клінтон, відома своєю боротьбою за права жінки, написала колишній лідерці БЮТ лист підтримки.

      Таке ігнорування ув’язнення відомої жінки, сталося не тому що більшість свідомих українок вважають її небезпечною злочинницею. Це сталося тому що Тимошенко, як лідер впливової політичної сили, ніколи не цікавилася всерйоз як поліпшити становище українських жінок.  

    В партії «Батьківщина», де відбір кандидатів на порядковий номер у виборчому списку проходив жорстку фінансову конкуренцію, навіть і не йшлося про збільшення жінок у самій партії та боротьбу з гендерною нерівністю. Наводжу приклад: на виборах до ВРУ V скликання Блок Юлії Тимошенко посів друге місце, діставши 129 депутатських мандатів. У першій сотні блоку - 7 жінок . Передвиборча програма БЮТ, так само як на минулих парламентських виборах, не порушувала питання гендерної рівності та соціального захисту материнства.              

    Хоча у програмі партії «Батьківщина» записано: «забезпечити ефективну реалізацію прав і свобод кожної людини, рівність чоловіків і жінок…». У списку БЮТ відсутні активні поборниці гендерної рівності, проте 4 із 8 жінок обіймають керівні посади у бізнес-структурах, ще 3 працюють керівниками у позабізнесових колах. (http://www.deputat.org.ua/pp_analit_391.htm)  

      Як на мене, Тимошенко мала всі можливості аби досягнути рівноправ’я чоловіків та жінок в політиці хоча б на прикладі свого блоку. Вона цілком могла б продемонструвати повагу та довіру до жінок свідомо дбаючи про їх представленість в органах влади. Вона могла б виразити жіночу солідарність, не ігноруючи питання гендеру, як то роблять у всіх розвинутих демократичних країнах.

    Навіть Світовий Банк, який має авторитет у всьому світі, у своєму щорічному звіті зазначив, що блокування жінок щодо успішної побудови кар’єри є не тільки неправильним, а й економічно шкідливим. І як один із керівників країни, Ю.В.Тимошенко не могла цього не знати чи не усвідомлювати. Я впевнена, що Тимошенко бачила і знала жінок, які могли б її підтримати та допомогти.

     Але ВОНА зробила вибір на користь чоловіків, наївно сподіваючись у їх вірності та любові. Використавши свого лідера, як талановитого оратора (значно приємніше коли до тебе звертається вродлива жінка), ніж припустимо якийсь старий комуніст Мухін, однопартійники у переважній більшості так не погано собі влаштувалися за спиною жінки – читайте статтю «Кому нари, а кому — Канари» - http://dosye.com.ua/articles/2011-09-23/komu-nari-a-komu--kanari/14468/

     Тож, оточивши себе переважно чоловіками, Тимошенко недооцінила роль гендерних стереотипів нашого суспільства, що досі керується тваринницькими інстинктами виживання. Згадайте, що відбувається у хижаків, коли з’являється відмінна від них особина, яка може нести загрозу їхній зграї. Правильно, вони її знищують фізично. У людському світі для таких існує Качанівка чи Мартинівка. Добре що не Соловки.

    Мляві протести проти ув’язнення Тимошенко по суті скінчилися, так і не почавшись. І не варто сподіватися на диво, в українських ЗМІ вже давно утверджений образ сильного чоловіка (серйозні наукові дослідження), що прийде і вирішить всі проблеми. А от сильну жінку ніхто не чекає, з’явившись, вона стає об’єктом цькування, інтриг та врешті злочинницею.

     У випадку з Тимошенко ми не пройшли перший гендерний іспит. Американські жінки, що розпочали боротьбу за свої права понад 50 років тому, не дозволили б зробити таке з Хіларі Клінтон. Вони б влаштували жіночу американську революцію. Втім, в США такого ніколи не станеться, і не тому що демократія у них значно старіша. Кандидати на посаду президента «роблять ставку» на підтримку жінок в боротьбі за свої права, знаючи що це суттєво підвищує рейтинг і впливає на результат голосування. Тільки політика гендерної рівності у них не демагогія відмерлих цінностей, а реальна підтримка жінок у всі сферах життя.  

     Я ж хотіла б ще декілька слів сказати про вислів «дружини декабристів». Він уособлює жінок, які йдуть крізь все за своїми чоловіками. Приміром, дружина Юрія Луценка – цілком заслуговує на звання «жінка декабриста». Але чи існує щось подібне в чоловічому світі стосовно жінок? На прикладі чоловіка Юлії Тимошенко, який при першій спробі чкурнув за кордон, я ставлю під сумнів що поруч із сильною жінкою може бути сильний чоловік.

     Сумно, що зараз БЮТ робить чергову спробу використати новий жіночий образ – розумну, красиву, на диво схожу на попередню лідерку жінку – Наталію Королевську. Намагаючись реабілітувати свою партію за рахунок нової жертви, шлях якої вже прокладено колишнім лідером, «українські демократи» тихо роблять свою справу, ховаючи ідею рівності прав.