Як Облгази нагріваються на відсутності гарячої води

Після ряду подій вирішив переглянути нормативні документи, згідно яких визначається плата за газ. Висновок виявився доволі цікавим: облгазу вигідна відсутність гарячої води. Як так?
Тариф- одне з найзагадковіших понять сучасності. Кожен громадянин України, що споживає ті чи інші вимірні послуги стикався з цим поняттям. Попри це "магічне” походження кількох цифр, що являються еквівалентним вираження вартості послуг,більшості людей невідомі, а їх економічна обгрунтованість є незрозумілою. Не зрозуміла, бо як правило, ми не замислюємося, звідки тариф з'являється.

Як розраховуються суми в наших платіжкаках за газ

Тариф на газ має достатньо диверсифікований прояв , і залежить це від граничних об’ємів споживання та наявності лічильника. Іншими словами, чим більше ви споживаєте , тим дорожчим для вас стає вартість 1 м.кб. Разом з тим, різниться і вартість для споживачів , які мають газовий лічильник та споживачів, у яких такий лічильник відсутній. Тарифи у відповідності до шкали, сформованої цими критеріями, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕУ) від 13.07.2010 № 812
Якщо для тих, хто має лічильник , ситуація більш-менш зрозуміла, то для споживачів, що сплачують за споживання газу згідно нормативів, вона є доволі цікавою. Так ціна 1 м.кб за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 м3, для споживачів без лічильника, становить 0,798 грн. Для розрахунку суми дану ціну необхідно помножити на норматив споживання природного газу. Згадані нормативи, у свою чергу, теж без особливої аргументації затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. N 619.
Навіть не вдаючись до їх калькуляції, дивує логіка. Зокрема, зацікавлює той факт, що затверджена норма споживання, напряму залежить від наявності у вас централізованого гарячого водопостачання. Таким чином, чиновники затвердили, що за наявності централізованого гарячого водопостачання норма використання газу становить 9,8 м.кб., а в разі відсутності гарячої води - 18,3 м.кб.. Перемноживши норматив на затверджений тариф отримуємо, що громадяни, в будинках яких гаряча вода відсутня повинні сплачувати майже вдвічі більшу суму і це за кожного члена родини приписаного в квартирі.

Не маєш гарячої води - плати за газ

Від чого ж відштовхувались представники міністерського кабінету, коли робили привязку до такої дивної закономірності? Враховуючи той факт, що дані нормативи затверджувались майже два десятиліття тому, скоріш за все, логіка чиновників була приблизно наступною. Якщо людина не має централізованого гарячого водопостачання ,то змушена гріти воду для своїх потреб на газу. Що ж, безальтернативний, але певний сенс в цьому є. Та на відміну від минулого тисячоліття, у якому керувались подібною логікою, на сьогоднішній день майже половина населення України має альтернативні джерела гарячої води. У перважній більшості, це електронагрівчі, бойлери. Причини таких кроків громадян різні. Інколи це висока ціна на гаряче водопостачання, інколи просто відсутність даної послуги впродовж десятиліть, що спонукало самотужки шукати вихід з ситуації. Врешті-решт, на сьогоднішній день, громадяни переплачуючи за електроенергію забезпечують себе гарячою водою, не збільшуючи при цьому споживання газу, як то передбачали чиновники два десятиліття тому. Більше того, "надмірне” споживання електроенергії теж тягне за собою застосування підвищеного тарифу за електроенергію. Отже, в результаті безвідповідальної політики не маючи можливості забезпечити громадян якісними послугами, чиновники затисли споживачів в лещата, з одного боку яких ми платимо подвійну плату за електроенергію, бо змушені більше споживати, а з іншого- сплачуємо за вдвічі більшу норму газу, який начебто, мали б споживати, норму якого нам, з "барського плеча” виділив кабмін.
При цьому всьому, варто розуміти, що 0,798 грн за 1 м кб - це далеко не ринкова ціна газу. А от різниця реальної вартості газу та цін, за якими компанії монополісти постачають його громадянам компенсовується за рахунок держави (слід читати знову ж таки, нас з вами, але вже опосередковано). На виході маємо цікаву арифметику. Компанія-монополіст - облгаз стверджує державі, що вона постачає громадянину 18,3 м.кб. газу. Отримує від кожного прописаного громадянина 14,60 грн і вимагає від держави покрити різницю в цінах на той же таки об’єм 18,3 м.кб. Перемножуємо кілька цифр і отримуємо мільйони гривень, намальовані одни "очерком пера” за послуги, яких ніхто ніколи не отримував.

Причини та варіанти рішень

Безумовно, причиною цієї гри цифр є застарілість затверджених нормативів. Плинність часу та шалені темпи прогресу змушують відступати від радянської моделі планування та прогнозів. Адже вигаданий кількома чиновниками норматив двадцятирічної давнини вже давно втратив свою актуальність.
Безвідповідальне господарювання призвело до безповоротного пошкодження мереж, вузлів та системи ЖКГ в цілому. За таких умов та подібному ставленні до цього питання збоку органів влади, сподіватись на реанімацію сфери комунальних послуг в її централізованому вигляді практично не доводиться. Індивідуальні, альтернативні джерела послуг беруть гору над централізацією.
Вимірність всіх показників дає принаймні примарну надію на справедливість. Спожив, заміряв, заплатив за спожите. На сьогднішній день жодна інша формула не спроможна забезпечити прозорості подібних норм та нормативів споживання. У даних умовах встановлення лічильників на всі послуги, які можливо виміряти, є найоптимальнішим вирішенням подібних суперечок.
Викорінити ж цифрові дискусії між постачальником послуг та їх споживачем можна лише в одному випадку - стати і споживачем і постачальником цих послуг для себе. Альтернативні джерела енергії, системи утеплення та індивідуального обігріву вже сьогодні спроможні забезпечити економію, за рахунок використання прогресивніших технологій.
Не обов'язково багато заробляти, щоб покрити всі свої витрати. Інколи достатньо контролювати тих, хто нараховує нам ці платежі та вміти економити навіть шляхом додаткових витрат.