Трое житомирян создали Артхаус киноклуб - "Труба навыворот"

Неймовірно, але в наш час потужних кінотеатрів і швидкісного інтернету виявляється лишилась потреба у кіноклубі. Саме його заснували і проводять трійко житомирських юнаків – дизайнер Влад Каменський, студент факультету іноземних мов ЖДУ Сашко Добровольський та звукорежисер Роман Авраменко.
 

 

 

Фильмы с участием Уилла Смита всегда возглавляют рейтинги самых кассовых кино. Уилл Смит фильмы. Кроме того, фантастический фильм Я-легенда с Уиллом Смитом в главной роли заработал $20 млн в азиатском кинопрокате.

Я сиджу у затишному підвальчику спортклубу на вул. Гагаріна, а хлопці налаштовують обладнання для показу кіно. Не блокбастерного, а незалежного, сообщает сайт.

– Зараз достатньо способів згаяти час, – каже Олександр, –  але то, переважно, для шлунку. Мислячій людині складніше, голівудщину дивитись можна скільки завгодно, однак хочеться щось і для душі. Ми з друзями постійно збиралися подивитися інакше кіно і хотілося поділитися ним із ширшою аудиторією. Адміністрація клубу «Сабратья» пішла нам назустріч, і відтепер ми реґулярно орґанізовуємо перегляд арт-хаузних фільмів.

– Арт-хауз буває різний – говорить Влад. – Зараз цим означують радикальне кіно, яке не кожен здатен витримати. Ми ж фокусуємося на кіно авторському, непідцензурному, і в першу чергу – незалежному від вказівок продюсерів. Кіні для людей, що люблять думати.

– А з чого почалося ваше захоплення таким мистецтвом?

Влад: Коли ще не було інтернету, я брав арт-хауз у прокаті, що був поблизу, міг замовляти там фільми без перекладу. Серед них знаходив фільми, про які мало хто чув із моїх друзів. Ще були державні канали – УТ-1, УТ-2, якась кінознавча передача на 1+1, там транслювали Муратову, Тарковського, Довженка. Називали і незнайомі мені імена – я записував і йшов замовляти їх у прокат, переважно то було фестивальне кіно.

Олександр: Почалося все з фільму «Число Пі» Дарена Аронофскі. Я його п’ять разів переглядав і не міг зрозуміти. Згодом дивився схожі фільми. Не все розумів, але багато що чіпляло. Я тоді й слова такого – арт-хауз – не знав, але фільмами вже захоплювався. Зараз найбільше люблю французьке кіно 50-80-х, але на цьому зупинятись не збираюсь.

– Що ви вже встигли показати у клубі і що плануєте?

– Поки що ми зосередилися на європейській та американській класиці – Жан-Люк Ґодар, Джим Джармуш, Ларс Фон Трієр, Девід Лінч, Бернардо Бертолуччі... Надалі хочемо познайомити глядачів з азійським кінематографом – Вонґ Кар-Ваєм, наприклад.

– З якими труднощами доводиться стикатися? Адже така справа і в некризові часи нелегка.

Олександр: Хотілося б, звичайно, щоби глядачів було більше. Ми ж не тільки показуємо кіно, ми влаштовуємо дискусії, обговорення. Викликати суспільний інтерес, тобто.

Влад: Ми планували, що клуб буде безкоштовним, але не вдалося. Вхід тепер по п’ять гривень. Плазмовий телевізор у «Сабратьях» малуватий, тому орендуємо за власні гроші проектор, щоби екран був більший. Тому якщо хтось зголоситься надавати нам проектор безкоштовно – будемо дуже вдячні. І заходьте на нашу групу «Вконтакте» -  http://vkontakte.ru/club9861734

 

– А про що мріється житомирським кіноманам?

Влад: Я от з друзями планую своє кіно знімати. Підготовчий етап вже завершено, на черзі – власне зйомки.