ВИРОБНИЧИЙ БІЗНЕС З КОЛОНІАЛЬНИМИ ОЗНАКАМИ

Ви мали нагоду познайомитись з моєю статтею «Шакали малого виробничого бізнесу», написану на підставі власних досліджень.

Через кілька днів в тому ж місті я звернув увагу на цікаву і достатньо розповсюджену для нашого часу рекламу. Вона була розміщена в центрі міста на білборді, в двох людних місцях на достатньо великих плакатах, а також у вигляді листівок в маршрутних таксі. В рекламі йшла мова про те, що підприємству, яке займається металообробкою, потрібні головний інженер, головний технолог, головний механік, головний конструктор, виробничий майстер, технолог, конструктор, контролери ВТК і представники півдюжини робітничих професій.

Рекламні матеріали, розміщені в маршрутках містили інформацію про високу заробітну плату. Всі рекламні матеріали містили тільки два мобільні телефони різних операторів і не містили ні назви підприємства, ні адреси його розміщення. Зателефонувавши в суботу на один з телефонів, я почув пропозицію підійти з понеділка для перемовин на одну адресу, розташовану в людному місці одного з робітничих мікрорайонів міста.

Туди я підійшов наступного вівторка, де мене зустрів чоловік середнього віку, який, як я зрозумів, виконував обов’язки менеджера по роботі з персоналом. Гарна професійна мова, задані ним запитання, які швидко дозволяли йому швидко визначитись на яку посаду може  претендувати співрозмовник, викликали повагу не тільки до нього. За годину спілкування він отримав всю необхідну інформацію для доповіді керівникам підприємства, при цьому від систематично занотовував в журналі те, що вважав суттєвим. Менше ніж за годину він зателефонував мені і повідомив, що не надав мені для заповнення анкету і запропонував підійти на наступний день.

Наступного дня я заповнив анкету, яка складалась з двох сторінок формату А4 і містила запитання не тільки про мою трудову біографію, а й про належність до політичних партій та громадських організацій, що суперечить чинній Конституції України. Майбутній роботодавець цікавився також іншою моєю особистою інформацією, що виглядало не тільки не тактовно, але й суперечило вимогам Конституції. До анкети додавався тест на 3 сторінках. Він містив 30 запитань переважно психологічного характеру і по два варіанти відповіді на кожне з них. На 2 два запитання я не відповів бо жодний з варіантів наданих на них відповідей не мав нічого спільного з моїми переконаннями. Через кілька годин мені зателефонувала жінка і запропонували мені під'їхати для працевлаштування на іншу адресу.

Наступного дня я прибув в узгоджений час за вказаною адресою. Вона була розташована на іншій околиці міста, де колись була потужна промислова зона. Непримітну на місцевості ділянку оточував щільний паркан, табличка на якому сповіщала, що ця ділянка є приватною власністю. Був вказаний і телефон власника, за всіма ознаками київський. Охороняла ділянку приватна охоронна фірма. Повідомивши охоронцю своє прізвище, я став чекати. Не більш як за дві хвилини мене впустили на територію підприємства і запропонували почекати поки мене покличуть, вказавши на розміщену біля паркану пристойного вигляду лавку. Навпроти, в кількох метрах від лавки, розмістилось одноповерхове приміщення пристойного вигляду площею від 200 до 300 кв. м.

Через кілька хвилин високий молодик запросив мене до офісного приміщення, вхід до якого знаходився напроти того місця, де я чекав. Він провів мене до свого просто, але зі смаком обладнаного кабінету і запросив сісти до столу. Сам молодик сів з протилежного боку стола. Перед ним лежала моя анкета та невелика папка з паперами. Далі він повідомив мені про умови праці, запропонував посаду технолога і протягнув папку з паперами. Тими паперами, як я і передбачав виявились креслення одного з виробів. Переглянувши креслення я запропонував пройти до виробничого приміщення. Воно було розташоване зовсім поряд і відокремлено від офісного лише одними дверима. За десять хвилин ми обійшли основне приміщення, де відбувався майже весь процес виробництва, за винятком фарбування та пакування. Сусіднє, відокремлене від основного дверима, а від офісного глухою стіною, призначалось для виготовлення технологічного оснащення. В ньому розміщувались невеликі токарний і фрезерний металорізальні верстати та кілька робочих столів.

В основному виробничому приміщенні обладнання розміщувалось відповідно до технологічного процесу і в своїй сукупності створювало поточну лінію при дрібносерійному виробництві, що було яскравим підтвердженням високої кваліфікації технолога. Тільки два верстати були встановлені стаціонарно, інші - при необхідності могли бути легко переміщені по цеху. За час нашого перебування ніхто з десятка робітників не звернув на нас уваги - всі напружено та ритмічно працювали. В сусідньому приміщенні розміщувались послідовно фарбувальна дільниця та склад готової продукції. Під час нашого відвідування їх продукції там не було. За час обходу виробничих приміщень мій провідник майже не давав пояснень і під кінець його промовив:»Всё это я разработал сам и буду рад если вы найдете, что можно улучшить». Після цього ми повернулись до його кабінету. Там він пояснив, що до моїх обов'язків входитиме розробка та виготовлення технології та оснастки на нові вироби а також виготовлення зразків з їх застосуванням.

Зважаючи на цілодобовий режим роботи цеху 5 днів на тиждень виготовлення зразків безумовно припаде на вихідні. Подальша інформація про стосунки найманого робітника з роботодавцем не відрізнялась від викладеної в моїй статті «Шакали малого виробничого бізнесу», а саме: ті самі два випробувальні терміни в один і потім в три місяці, система штрафів і бонусів, які роботодавець має право ніколи не застосовувати, офіційне працевлаштування по закінченню другого випробувального терміну. Про запропоновану мною в анкеті контрактну форму працевлаштування навіть не йшлося. Про зарплату взагалі соромно мову вести… Людині з вищою освітою та великим виробничим досвідом, яка мала забезпечити повну підготовку виробництва і власноруч виготовити технологічну оснастку, пропонували з першого місяця заробітну плату розміром в 2/3 від вказаної в рекламі, тобто 2000 грн., другого - 2500 грн., а потім - за домовленістю.

З точки зору чинного законодавства розповсюджену по місту рекламу можна вважати недобросовісною, умови праці рабськими, розповсюдженими в колоніальних країнах, а стосунки роботодавця з найманим робітником таким, що мають ознаки кримінальних злочинів. І все це  процвітає в одному з обласних центрів України на очах 270 тисяч мешканців міста. Ні місцева влада, ні представники Держнаглядпраці, ні прокуратура, ні правоохоронні органи  на протязі кількох років не звертають увагу на невідомо чию пропозицію про працевлаштування. А повинні були, бо втрачають  кошти до місцевого та Державного бюджетів, Пенсійного та інших соціальних фондів, дозволяючи знахабнілим роботодавцям перетворювати мешканців міста на рабів. Разом з тим вони вчасно отримують чималеньку зарплату за нехтування частиною своїх обов'язків, що за чинним Кримінальним Кодексом є злочином і має ознаки корупції.

На завершення кілька порад тим, хто в умовах жорстокого безробіття не хоче втратити гідність і працювати на умовах раба. По-перше, не звертайте уваги на пропозиції про працевлаштування, які не містять назви та адреси підприємства, а тільки мобільні телефони. По-друге, не погоджуйтесь на роботу з випробувальним терміном понад 1 місяць. По-третє, наполягайте на контрактній формі найму на роботу, яка дає вам можливість юридично захистити свої права. Пам'ятайте, що відмова роботодавця від контрактної форми найма на роботу, є для вас попередженням про його можливу непорядність. Не забувайте, що  допомогу в складанні контракту вам можуть надати профспілки. При працевлаштуванні будьте уважними та виваженими. І хай вам щастить!
Інженер та винахідник Л.Тартасюк