НЕБЕЗПЕЧНІШІ ЗА ЗЛОДІЇВ В ЗАКОНІ

На моєму столі поряд з монітором комп'ютера лежить невелика купка копій документів: один з них датовано червнем 2005 р., другий - вереснем 2006 р., третій - листопадом 2005 р., четвертий - листопадом 2009 р.

Однак всі вони про одне й те саме - про відношення вітчизняних правників до тих, хто, будучи частиною українського народу, з ризиком для здоров'я та життя сумлінно працював на добробут України та її народу і кому не пощастило…

Про тих, хто втратив здоров’я на виробництві.  Їм, моїм друзям та товаришам може невдовзі знов вкотре не пощастити, бо, за неперевіреною інформацією, чинний уряд збирається частині їх знову вичистити кишені, як він це зробив з тими, хто 25 років тому, ризикуючи здоров'ям захистили не тільки Україну, а і всю Європу  від Чорнобильської катастрофи.

Зважаючи на наміри уряду, до Києва збираються й інваліди праці, яким вже неодноразово доводилось це робити. На цей раз чутки свідчать про намір уряду вже не вперше через Закон України «Про Державний бюджет на 2012 р.»  позбавити страхової виплати тих, хто дожив до 60 років.

Чинні урядовці вважають, що вони вже пожили і їм час помирати. Саме так, бо переважній частині інвалідів саме третьої групи, яким виповнилось 60 років, і чия страхова виплата не сягає і 1000 грн. на місяць, жити не потрібно. Не потрібно, бо в багатьох з них до того ж і пенсія теж отої 1000 грн. на місяць не перевищує. Переконаний, якщо відняти оту страхову виплату, то значна частина інвалідів праці дуже швидко стане спочатку безхатченками або, як кажуть мої друзі шахтарі-інваліди,  перебереться «на постійне місце проживання», що звичною для більшості громадян України мовою означає - цвинтар або кладовище.

І це не балачки, а запланована жорстока «подяка» їм від чинної «високопроффесійної» влади. Ну то й що, що запровадження таких намірів суперечать 21-ій та 22-й статтям чинної  Конституції України і мають ознаки карного злочину? Для них всі оті афганці, чорнобильці, діти війни та інваліди праці – відпрацьований матеріал…

Їхні наміри дуже нагадують дії Адольфа Гітлера, проклятого нашими дідами та батьками. Відмінності тільки в кількох деталях: по-перше - ми живемо не в тридцяті роки 20-го, а на початку 21-го століття, по друге - Віктор Федорович Янукович поки що не має статусу фюрера… Замисліться пане Президент над намірами свого оточення, бо ви за чинною Конституцією України є гарантом конституційних прав громадян і маєте не тільки обов'язок, але й достатньо повноважень, щоб не залишитись в історії українським Гітлером або якоюсь іншою ненависною кільком поколінням українців потворою.

Продовжуючи тему вважаю за потрібне коротенько ознайомити вас, шановні, з деякими фрагментами з копій документів, згаданих на початку статті. 

Перший –Постанова Київського Апеляційного Господарського Суду від 14.06.2005 р. по справі №13/792 за позовом Громадської організації «Товариство інвалідів праці Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» до Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за участю…від позивача – Барудій І.Д. - голова правління, Петров М.О. - перший заступник голови правління… Зокрема п.2 цієї постанови скасовано Постанову правління  Фонду …від 14.03.2002 р. № 15 «Про перерахування сум щомісячних страхових потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2002 р.» а також  Постанову правління Фонду від 04.03.2003 р. №3 «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2003 р».

Другий - Ухвала Вищого Адміністративного Суду від 06 вересня 2006 р., якою розглянуто касаційну скаргу на Постанову Київського Апеляційного Господарського Суду від 14.06.2005 р., якою встановлено:

«Підставами для визнання актів недійсними є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визнаних законом компетенції органу, який видав ці акти. Обов'язковою умовою визнання актів недійсними є також порушення у зв'язку з  прийняття відповідних актів прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (стор.3 абзац 2).

Отже, вказані нормативно-правові акти не відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому підлягають визнанню недійсними. Також ухвалено: «Касаційну скаргу управління Фонду соціального страхування … залишити без задоволення, а Постанову Київського Апеляційного Господарського Суду від 14 червня 2005 р. без змін. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.»

Незважаючи на те, що з часу винесення Ухвали Вищого Адміністративного Суду минуло понад 5 років, навіть після неодноразових  звернень, як громадських організацій так і окремих громадян до Генеральної прокуратури, Верховної Ради, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової рішення Київського Апеляційного Господарського Суду так і не виконано.

Наступні два документи, датовані листопадом 2005 р – «Заключение научно-правовой экспертизы от 24.11.2005 г. та Висновок науково-правової експертизи від 13.11.2009 р. Ради науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Обидва документи мають схожий зміст і тому я вважаю достатнім зупинитись на другому. В четвертому абзаці четвертої сторінки Висновку зазначено наступне:

«Компетенція правління Фонду визначається ст.17 Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та статутом. 

Аналіз норми закону дає підстави зробити висновок, що має місце перевищення повноважень правління фонду щодо питань затвердження коефіцієнта підвищення страхових виплат, який в більшій мірі належить до статистичних показників та встановлюється (визначається) відповідними компетентними органами. Крім того, перевищенням повноважень є також встановлення іншого, ніж передбачено у Законі, порядку перерахування щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, а саме у ст.34 зазначеного нормативного акту.»

Зважаючи на викладені Постанову Київського Апеляційного Суду, Ухвалу Вищого Адміністративного Суду, Заключение та Висновок науково-практичної експертизи, враховуючи вимоги ст. 365 Карного Кодексу України, легко прийти до висновку, що починаючи з самого початку свого існування діяльність посадових осіб вказаного в статті Фонду мала ознаки карного злочину. Окрім цього такі ознаки мала діяльність тих посадових осіб, які за 10 років його існування навіть після чисельних звернень, у т.ч. і до судів, які не зважаючи на Ухвалу Вищого Адміністративного Суду виносили неправомірні рішення, не вжили передбачених чинною Конституцією та Законами України заходів для усунення порушень законних прав інвалідів праці та інших потерпілих.

За моєю оцінкою, реальна втрата щомісячної страхової виплати в 2011 році складає близько 500-600 гривень. Дуже прикро, що від такої діяльності та бездіяльності високопосадовців постраждали вдови і діти загиблих та померлих внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань. І нікого з посадових осіб за це совість не мучить... Вважаю, що саме через таке їх відношення, нині в країні проходять акції протесту чорнобильців, афганців та дітей війни. Переконаний, що неадекватна реакція на нинішні акції протесту, може відправити чинну владу у політичне небуття. На цей раз назавжди...

Підводячи підсумок вважаю за доцільне нагадати, що «злодії в законі» не тільки вважають «западло» красти у інвалідів, вдів та дітей, але й можуть винних у таких діях покарати за власними законами...

 Леонід Тартасюк, член правління громадської організації «Товариство інвалідів праці «Павлоградвугілля»