Суд у ПіСУАРі за законами Попандопало

Шановні читачі! Події 11 жовтня в Печерському районному суді не стали для мене несподіваними. Не викликали вони ні подиву ні люті. Частина з вас буде вельми здивована, коли дізнається, що вони викликали сміх. Безумовно, що я сміявся не з Юлії Тимошенко. Про причини того сміху далі в статті з циклу «Психологія абсурду» в статті, яка є логічним продовженням написаної раніше
«Чем кумушек судить рядиться».

Переважній частині українського суспільства мабуть відома абревіатура ПіСУАР. ЇЇ історія почалась на початку зими 2004 р. в м. Сєверодонецьку Луганської області, де «біло-блакитні», всупереч чинній Конституції України, проголосили створення Південно-Східної Української Автономної Республіки. До її складу, без будь-якої згоди українського народу, зарахували Автономну республіку Крим, Луганську, Донецьку, Харківську та ще кілька областей України, де чинний нині Президент України набрав більшість на президентських виборах. Набрав, але не переміг. Його оточення, обурене поразкою, влаштувало антиконституційне зборище.

На тому неповажному зібранні біло-блакитні мали намір зруйнувати територіальну цілісність України, що саме по собі є злочином. Однак їх ніхто й донині за нього не покарав. Відсутність такого покарання, згідно чинного Карного Кодексу України, також є злочином, звідки випливає, що було вчинено два злочини – по одному з кожної сторони. Вийшло так, що проголошений в той час Президентом України Віктор Ющенко та його команда почали свою діяльність зі злочинної бездіяльності (вибачте за каламбур). Саме так, бо за чинною Конституцією України Президент першим повинен захищати суверенітет та територіальну цілісність держави. На підставі цього він був зобов'язаний надати доручення Генеральній Прокуратурі порушити кримінальну справу проти організаторів та учасників Сєверодонецького шабашу.

Таку кримінальну справу і без його доручення мали порушити СБУ та Генеральна Прокуратура. Але вони цього не вчинили, що також дає підставу вважати злочином бездіяльність керівників цих державних органів тих часів. Чому ж так трапилось? Вважаю, що Віктор Ющенко, отримавши перемогу з невеликою перевагою, не захотів посилювати протистояння. Не захотів, хоча і був зобов'язаний. Цим самим він, сам того не розуміючи, вчинив абсурдно, бо його дії ґрунтувались не на здоровому глузді, а на широко розповсюдженому ще з часів татаро-монгольського іга принципі: «Я начальник - ты дурак», з якого випливає, що можновладець має право діяти не за законом, а на свій розсуд. До речі, за таким самим принципом діяли (і діють зараз!) Віктор Янукович та його оточення.

Зараз мені знову пригадались розповіді моїх друзів, переважно шахтарів, з Центрального Донбасу про поведінку тамтешніх суддів, які при розгляді позовів, в переважній більшості, цинічно ігнорували вимоги Цивільного та Цивільно-Процесуального Кодексів України. Це було ще в 2000 р. Декого з них ще тоді судді цинічно питали: «Ти где живешь?», що в перекладі на державну мову означало: «Сиди тихо і не рипайся, бо в нас правий той, в кого більше прав». Саме такий підхід судді Кірєєва до прийняття рішення у справі Юлії Тимошенко я побачив під час перегляду трансляції судового засідання Печерського районного суду. Нічим іншим окрім такого підходу пояснити неприйняття судом до уваги всіх доводів її захисників, висновків закордонного аудиту, замовленого чинним урядом Миколи Азарова, і чинного «біло-синього» міністра юстиції неможливо.

Разом з тим я вважаю, що це не власна, а нав'язана очільниками влади точка зору суду. Згадайте наведене трохи вище «Ты где живёшь?» та його переклад на державну мову... і вам одразу стане зрозуміло, що суд над Юлією Тимошенко відбувався не в демократичній та правовій країні, як це записано в чинній Конституції України, а в ПіСУАРі. Якщо при цьому згадати сцени розподілу майна одним з головних героїв відомого старшому поколінню кінофільму «Весілля в Малинівці» Попандопалом, то буде легко прийти до висновку, що суд відбувався не за чинними законами України, а за законами, встановленими саме цим героєм кінофільму. Це й не дивно, бо тим, хто колись бачив цей фільм має бути відомо, що Попандопало належав до тієї самої «когорти», до якої належать ї деякі керівники з нинішньої влади. Але їм варто пригадати подальші сцени за участю цього колоритного героя, бо якщо вони самі цього не зроблять, то їм про це нагадає той, хто за 5-ю статтею чинної Конституції України є «Єдиним джерелом влади...».

Леонід Тартасюк, інженер та винахідник