Житомирянин Андрей Дяченко - молодой политик который многого достиг

Андрій Дяченко: «Держава повинна негайно засвідчити свою щиру увагу до молодіжних проблем. Інакше ми втратимо ціле покоління»

У нас в гостях молода людина, яка вже багато чого в житті досягла і знає, до чого прагне в майбутньому. Знайомтесь: Андрій Дяченко. Молодий, але перспективний політик, один із наймолодших депутатів Житомирської обласної ради, знавець історії, наставник молоді і просто цікава людина. Втім, про все по порядку…

- Андрію, поділіться, будь ласка: потрапити в депутати обласної ради – то була Ваша давня мрія, свідомо поставлена ціль чи просто збіг життєвих обставин?

- Не можу сказати, що це була мрія мого життя. Але визнаю, що політикою я цікавлюсь досить давно. Можна сказати, зі шкільної парти. Мабуть, свою роль тут зіграла атмосфера в сім’ї. Моя мама - вчителька, і якось традиційно склалося, що історія, події в країні завжди цікавили, викликали масу дискусій. Тому й після школи вирішив вступити на історичний факультет вузу. Саме в університеті здобув уже серйозний досвід політичної діяльності і чітко усвідомив, що це саме те, що мені подобається, де я можу реалізувати свої здібності, своє бачення того, як змінити світ на краще. У 2001 році став членом Партії регіонів. Це був свідомий вибір, про який ніколи не шкодував. Що ж до обласної ради, то переконаний: велика проблема нашої законодавчої влади у тому, що в ній не вистачає молодої думки, сміливих ідей, свіжого погляду на речі.

- І наскільки Вам вдалося внести в роботу обласної ради цю свіжу хвилю?

- Певним чином вдалося. Хоча далеко не все було так просто. В усякому разі ота суспільна думка, що, як тільки людина отримує владу, вона нерідко втрачає гуманність, співчуття, совість, у нас досить розповсюджена. І зламати ці стереотипи досить складно. В тому числі і серед молоді. Як молода людина, я достатньо чітко бачив, чим сьогодні живуть наші молоді люди, до чого прагнуть, які життєві шляхи і чому для них закриті. Але усвідомлювати дані речі – це одне, а намагатися щось змінити – зовсім інше.

Вважаю, що Програма «Молодь Житомирщини» на 2007-2011 роки, ініційована і розроблена мною разом із Молодіжним парламентом Житомирської області - це суттєвий крок на шляху покращення стану молоді в області. Причому наші пропозиції, бачення не залишились лише на папері. Програма успішно пройшла всі комісії, була затверджена на сесії і отримала фінансування. Більше того, сьогодні я з упевненістю можу констатувати, що окремі її положення вже успішно втілюються в життя, і я особисто контролюю це питання.

- Думаю, Ви погодитесь, що писати програми сьогодні модно, і це роблять багато охочих. В чому особливість Вашого проекту?

- Я вже говорив Вам, що проблеми молоді мені не байдужі з багатьох причин. Причому бачу я їх, як то кажуть, зсередини. До речі, допомагає у цьому викладацька роботу в Житомирському агротехнічному коледжі. Саме тут, спостерігаючи за молодими юнаками і дівчатами, які приїхали з села, щоб здобути освіту, я вперше замислився над тим, що насправді майже всі вони не прагнуть повертатися назад в село. І це попри те, що у великому місті після закінчення навчального закладу сільськогосподарського спрямування знайти роботу практично неможливо. На що вони сподіваються? Чому так бояться села? Відповідь зрозуміла: тому, що у селі вони не мають можливості реалізувати себе. Тому що держава не надає їм такого шансу – бути потрібними на своїй маленькій батьківщині, бути заможними і самодостатніми.

Престиж сільськогосподарських професій втрачено. Втім, це повною мірою стосується і робітничих професій. Наші навчальні заклади щороку випускають сотні молодих людей за спеціальностями, які не потрібні на ринку праці. Натомість, ніхто не хоче бути електриком, сантехніком, слюсарем, токарем… Хоча представників цих професій в області катастрофічно не вистачає, і заробітки в них дуже пристойні. Держава повинна терміново міняти підхід до питання профорієнтації молоді, розробити систему заходів, які б підвищили імідж робітника, працівника сільського господарства. Всі ці моменти ми врахували, розробляючи свою обласну програму і намагаємося втілювати в життя на обласному рівні.

При кожній рай- і міськадміністрації, при обладміністрації створені управління у справах сім’ї та молоді, центри соціальних служб. І вони проводять певну роботу по цих напрямках. Але цього явно недостатньо. Врешті, до їхньої уваги потрапляє лише незначна частина молодих людей, і, як правило, не найпроблемніша. Держава повинна негайно засвідчити свою щиру увагу до молодіжних проблем. Інакше ми втратимо ціле покоління.

- Андрію Васильовичу, окрім того, що Ви є депутатом обласної ради, займаєтесь викладацькою роботою, Ви ще й очолюєте Житомирську обласну молодіжну громадську організацію «Союз молоді регіонів України». Цікаво, наскільки вірною є думка про те, що молодь сьогодні зовсім не цікавиться політикою?

- Не вважаю, що ця думка відповідає дійсності. Молодь навіть більше, ніж представники інших поколінь, прагне до змін на краще. Вона хоче реалізувати себе у цьому житті, створити достойні умови життя собі і своїм дітям. Врешті, побудувати цивілізовану європейську державу, в якій загальнолюдські цінності стоять не першому місті. Саме молоді це потрібно найбільше. І, на жаль, іншого шляху змінити ситуацію в країні на краще, ніж через політиків і політику, нема. Можна скільки завгодно займатися громадською роботою, благодійністю, але якщо політики не приймуть прогресивні законопроекти, вся ця роботи може бути зведена нанівець.

З 2004 року я очолюю Житомирську обласну молодіжну організацію Партії регіонів. І з кожним роком ця організація стає все потужнішою Причому не тільки в обласному центрі. Наші осередки є практично в усіх райцентрах, великих населених пунктах. Хоч там можливості реалізувати себе набагато менше. Отож молодь цікавиться політикою і через політику намагається змінити наше життя на краще.

- Цікаво, у такої серйозної, зайнятої людини є якесь хобі? Чи лише політика, громадська діяльність?

- Звичайно, є й хобі. Хоч вільного часу, чесно кажучи, залишається дуже мало. Але усвідомлення того, що тільки здоровий спосіб життя може компенсувати ті моральні і фізичні навантаження, ті хвилювання і часом негативні емоції, без яких життя політика неможливе, з роками стає все чіткішим. І, до речі, все активніше втілюється на практиці. Скажімо, якщо раніше свою прихильність до футболу я реалізовував лише спостеріганням за ходом зустрічей біля телеекрану чи на стадіоні, то сьогодні сам активно граю у футбол. І отримую від того велике моральне задоволення, ні з чим не зрівняний заряд позитивної енергії. Отож, рекомендую всім спробувати грати у футбол, волейбол, теніс чи зробити обов’язковими вранішні пробіжки. Кому що до вподоби. Але лише здоровий спосіб життя робить нас не лише витривалішими фізично, а й впевненішими у собі, навіть мудрішими. Спробуйте на своєму прикладі, і переконаєтесь, що це насправді так.

Крім спорту, я не втратив інтересу й до історії. Здається, це дійсно те, що мені цікаво, і до чого у мене лежить душа. Тим паче, що історія - наука настільки багатогранна, має стільки проявів! А ще, погодьтеся, вона вельми суттєво впливає на наше сьогодення.

- Повернемося до молодіжних проблем. Що б Ви хотіли побажати нашим молодим читачам напередодні Дня молоді?

- Це прекрасне свято – свято молодості, помноженої на невичерпну енергію, захоплююче бажання змінити світ навколо себе на краще і амбіційне бажання залишити у цьому світі свій слід, своє ім’я. Я бажаю всім молодим людям віри в себе, в свої можливості. Хай відчай, байдужість ніколи не затьмарюють ваші серця і помисли. Натомість хай живуть у них любов, краса, вічна молодість.

Так, ми живемо в дуже непростий час. Але разом із тим це цікавий час, який надає реальну можливість кожному проявити свої найгірші і найкращі риси. Будьте найкращими. Гарних вам життєвих обріїв!