«А Вы на проспекте Пушкина останавливаетесь?»

Був він і проспектом, але не Пушкіна, а Сталіна.

      фото з архівe wikimedia

Та пройшов рік, і відомий виступ М.С.Хрущова на ХХ з’їзді КПРС «про культ особи Сталіна» - дав початок кампанії знищення цього прізвища з лиця землі радянської. Хоча в Житомирі назва проспект Сталіна протрималась включно до 1961 року, це був ще один, XXII з'їзд КПРС, і він остаточно дав поштовх перейменуванню вулиць, міст, колгоспів і решти чисельних об’єктів, названих на честь «товариша Сталіна», ліквідовувались і пам’ятники, бюсти, присвяченні йому.

Житомир не став виключенням і проспект Сталіна перетворився на Жовтневу вулицю, по тій ж "просьбе трудящихся".

          фото газети "ДЕНЬ"

  
 В кількох сотнях метрів від Старого бульвару, на території сучасної вул. Бориса Тена теж відбувались «революційні» перетворення.

Вулиця Сталінградська (нинішня Бориса Тена) була перейменована на щоб, ви думаєте?

на вулицю ХХ-го зїзду КРПС. Отака назва-монстр. Житомиряни називали її трохи простіше, зокрема чув я, та й зараз чую назву «ХХ-го парт сьезда» чи й взагалі просто «парт сьезда».

Та повернемось до нашого бульвару.
Історія встановлення пам’ятника Олександру Пушкіну у Житомирі є загальновідомою,

І там само відомо факт героїчного вчинку – під час окупації, ті ж таки німці у 1941 демонтували погруддя, мали намір його вивезти, на переплавку. Але знайшлись люди, які заховали бюст, до кращих часів, і ми маємо їм завдячувати за це.

Автор бронзового бюста – житомирський скульптор Генріх Голішкевич залишив на ньому свої ініціали, на одязі є позначка «Г.О.».

фото з книги "Житомир", М.Костриця, Ю.Кондратюк, 2007.

В день відкриття, судячи з фото, зібралось багато людей,

В добрих-старих традиціях царських часів пам’ятник освятили батюшки, публіки було багато, адже подія не буденна! Судячи з десятка парасольок 29 травня 1899 було досить спекотним, і житомирські знатні панянки ховалися під ними.

початок ХХ ст.

І навіть через деякий час ця подія не забулася у думках житомирян. Схоже що, чи сам пам’ятник став настільки популярним, чи його архітектор, чи просто мода в той час була саме на такі постаменти – що житомирській знаті подобався цей скульптурний варіант,
і вона «скончавшись , и уйдя в мир иной» залишала на своїх могилах такі самі постаменти-надгробки. Причому мода на них тривала досить довгий час. 

Якщо ви будете Вільському (Російському) кладовищі, придивіться по уважніше до могил. На багатьох з них є аналогічні постаменти, що правда завершуються вони не бюстами людей, а фігурами хрестів чи янголів.

Ось наприклад надгробний постамент Николая Андреевича Зехтена, скончавшегося 13 марта 1899. Є могили з такими постаментами, з ранішими датами смерті, за 1899, а є і значно пізнішими, як мінімум до 1910 вони були в моді.

До 1993 року Жовтнева вулиця трансформувалась у вулицю імені 50-річчя Жовтня, а ще пізніше до топонімічної комісії нарешті щось там дійшло, і вони зрозуміли що це ніяка не вулиця , а бульвар, і нарекли його Жовтневим бульваром.

1993-го бульвар перейменували на Старий Бульвар. За весь цей час на його території крім пам’ятника О.Пушкіна з’являлись, зникали, залишались і інші об’єкти архітектури та скульптури, про них я ще згадаю пізніш.

Шукайте ще більше цікавого на моєму блозі zt-grad.blogspot.com