В Житомире открылась выставка архивов конституций

Ко Дню Конституции в государственном архиве Житомирской области открылась выставка архивов конституций 1919, 1929, 1937 и 1978 годов.

Нынче сложно найти того, кто не слышал бы о документе, который вошел в историю нашего государства под названием Конституция Пилипа Орлика. Как ни удивительно, меньше вспоминают о Конституции Украинской Народной Республики от 29 апреля 1918 года, которая юридически оформила возрождение государственности Украины.

Это был прогрессивный на то время документ, в котором отмечалось: «Украина является суверенным, самостоятельным и ни от кого независимым государством. Вся власть в Украине принадлежит народу. Верховный орган власти — Всенародное собрание».

Путь к принятию этого документа, которому предшествовали, в частности, Третий и Четвертый Универсалы Центральной Рады, можно проследить из материалов экспозиции. В то же время выставка расскажет и об обстоятельствах, при которых принимался действующий Основной Закон.

---

Конституція Пилипа Орлика — скорочена назва пам'ятки політико-філософської та правової думки, створеної 1710 року. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».

Сучасна поширена назва походить від скороченої латинської назви — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis.

За оцінкою сучасних українських істориків, це перша європейська конституція в сучасному розумінні



Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.

Опис: Текст конституції відомий у двох варіантах: староукраїнською та латинською мовами. Документ складається з преамбули та 16 статей.

Державний устрій: У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорізьким.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини (стаття 6). У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.