Кандидат в нардепы рассказал как Коцюбко спас Зубко от поражения на выборах

Год назад в эти дни в Житомире бушевала избирательная кампания в Верховную Раду Украины. Победу тогда со значительным отрывом получил оппозиционер Геннадий Зубко, который одолел представителя власти Сергея Рыжука.

За год многое произошло - народного депутата успели обвинить в бездействии а губернатора - несколько раз СМИ отправляли в отставку. На пост мэра будто всерьез готовят Сергея Сухомлина, которому предсказывают высокие шансы на победу.

От выборов до выборов живет элита нашего города, и не только нашего, потому что на кону стоит формирование и распределение Городского бюджета. Скоро новые выборы, правда, Президентские, но от их результата зависит геостратегическая судьба Украины, поэтому борьба будет вестись игроками уровня "сильных мира сего".

Позволим себе опубликовать воспоминания кандидата в народные депутаты верховной рады Украины по одномандатному избирательно округа №62 Владимира Мирного. Оказывается, мало кто знает, что Геннадий Зубко мог бы проиграть выборы, если бы не Александр Коцюбко.

Итак, читаем ...

"По всій Україні вирує буря пристрастей, іде справжня ідеологічна війна між владними структурами та опозиційними силами. І в цьому шаленому бурані пристрастей та ідеологічної боротьби всі методи, всі стратегічні та тактичні можливості використовуються максимально обома сторонами.

Зрозуміло, що простий народ підтримав опозиційні партії. Що ж залишилось владі? А владі залишилось тільки одне: адмінресурс, фальсифікації та всякого роду махінації.

Вся України вирує! І тільки в Житомирі тиша та благодать, ніхто не судиться, ніхто нікого не б’є в обличчя, не застосовує газові балончики, ні на кого не надівають кайданки та нікого не тягнуть до буцегарні. В Житомирі все спокійно!

По багатомандатному виборчому округу № 62 впевнено – з перевагою в десятки тисяч голосів лідирує Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина» - 34781 голос; на другому місті – «УДАР» Віталія Кличка – 17694 голоси; на третьому – «Регіони» - 17068 голосів; на четвертому – Всеукраїнське Об’єднання «Свобода» - 11894 голоси і в самому кінці комуністи, там де їм і потрібно бути.

В одномандатному виборчому окрузі № 62 впевнено виграв Геннадій Зубко – 57809 голосів.

То як так сталося, що в Житомирі вибори пройшли більш менш спокійно? Насправді і в нашому прекрасному і старовинному місті готувались і фальсифікації, і всякого роду махінації, і окружна комісія була сформована таким чином, щоб опозиція не мала впливу на прийняття рішень.

Але, завдяки одній людині, все це не спрацювало. І я з гордістю називаю прізвище цієї Людини з великої букви: Коцюбко Олександр Петрович.

Пересічний скептик може з подивом сказати, як це одна людина змогла запобігти фальсифікаціям в цілому місті? А я скажу з усією відповідальністю: «Так – одна людина змогла це зробити. І я був цьому свідком.»

Коли я зайшов до окружної виборчої комісії, приблизно в 23-00, я побачив безліч народу. Коли я пішов до дільниці, то гадав, що всі кандидати будуть присутніми при підрахунку голосів, але я помилився, із одинадцяти претендентів, в залі сидів тільки один Коцюбко.

Ми привіталися, і перші слова, які він проголосив гучномовно на весь зал були такі: «Я нікому не дам фальшувати голоси виборців!».

На якусь мить всі завмерли, тому що цей голос прозвучав, як грім серед ясного неба. І коли ми з Олександром Петровичем почали далі спілкуватись, деякі члени комісій почали нас провокувати на скандал. Для мене це було якось дивно, спілкуються між собою два поважних кандидата в народні депутати Верховної Ради України, а до них починають приставати члени комісій і нести якусь ахінею.

Повірте мені, шановні житомиряни, для мене це все виглядало якось неприродно дивно. І претензії до скандалу були якісь мізерні і сміхотворні, про які, навіть, згадувати немає ніякої охоти.

Але Олександр Петрович, як айсберг в бурхливому океані людських пристрастей и пороків, плив до наміченої цілі: «Попередження фальсифікацій на виборах 2012 в Житомирі».

І, на кінець, настав той час, коли все розпочалось. Приблизно в три години ночі поступила інформація про те, що із семи виборчих дільниць зникли голови комісій з усіма бюлетенями та печатками, не видавши жодного протоколу про підрахунок голосів з мокрими печатками спостерігачам.

Я ретельно записав номери цих дільниць, і, коли знову зайшли представники перших двох дільниць, я сказав Олександру Петровичу: «Петрович, це ці дільниці». Коцюбко піднявся на повний зріст зі словами: «Так ви що не зрозуміли, що фальсифікацій в Житомирі я не допущу».

І, проштовхнувшись до голови окружної комісії промовив: «Зачиніть двері! Нікого не впускати і не випускати. А я зараз викличу прокурора.»

Двері миттєво зачинились, і тут почалося щось неймовірне - члени комісій почали верещати, що хтось їм заважає проводити підрахунок голосів, почулися образи та погрози в сторону самого Олександра Петровича. Але він був непохитним.

Він знову на весь зал гучномовно промовив: «Я не дозволю викрасти голоси виборців, це їхні сльози по ночах і надія на покращення життя. І цей вибір, яким би він не був, я захищу! Прокурора сюди терміново, і хтось в цю ніч поїде в кайданках до буцегарні.»

Я помітив, як голови цих двох дільниць трясучими руками почали вихоплювати у голови окружної комісії з рук протоколи, та, схопивши мішки, почали проштовхуватись до дверей з несамовитим вереском: «Відкрийте двері, жінці погано».

Через деякий час все стихло і заспокоїлось, знову почався підрахунок голосів. Коли поступила інформація про те, що на тих виборчих дільницях, з яких зникли голови дільниць, все нормалізувалось, і всім спостерігачам видали протоколи з мокрими печатками. Я побачив, що напруга на обличчі Олександра Петровича зникла, він почав всім посміхатися своєю приємною і відкритою посмішкою. Під самий ранок, потиснувши мені руку, тихо вийшов із приміщення для підрахунку голосів.

А я про себе подумав: «А що було б, якби не було Коцюбка?».

І з сумом зрозумів, що була б війна, скандал, комісія проголосувала б за вивід незадоволених людей з залу і був би дерибан голосів…

Я дивився на членів окружної комісії і бачив, які вони були подавлені і засмучені. А я на світанку, вийшовши з приміщення міськвиконкому, був веселим і радісним від того, що я побачив і відчув. І вирішив: будь що, донести до громади міста ім’я справжнього героя в ніч підрахунку голосів – Коцюбка Олександра Петровича.

Олександр Петрович переміг в цю ніч не тільки тих, хто готував і втілював спроби фальсифікації, але й того хто їх започаткував, сказавши такі слова: «Не важливо, як проголосували, а важливо як порахували».

Вже пройшло декілька днів після виборів, а я весь час дякую Господу Богу за те, що Він дозволив мені бути присутнім і бачити своїми очима, як рушаться плани темних, підлих і підступних сил. Я надзвичайно радий, що волевиявлення житомирян не було сфальшованим."

В.В. Мирний, кандидат в народні депутаті Верховної ради України по одномандатному виборчому округу № 62