Сільська амбулаторія на Житомирщині: історія подружньої пари лікарів

В амбулаторії одного із сіл Радомишльського району є все: п ’ять стаціонарних ліжок, стоматологічний кабінет, машина швидкої допомоги, квіти на підвіконнях і вісім населених пунктів на обслуговуванні. Її історія пов’язана з подружжям Партицьких.

Амбулаторія в селі з’явилася шостого березня 1988 року. Тоді Віктор Антонович та Людмила Борисівна за голову схопилися: голі стіни і ніяких меблів. Пройшли роки – і зусиллями подружжя та місцевої громади медичний заклад став гордістю села Радомишльського району.

Разом пара із 1979 року. Лікар загальної практики сімейної медицини, випускник Київського медичного інституту, та акушерка, котра на сьогоднішній день прийняла уже кількасот пологів, причину своїх професійних успіхів вбачають у взаємній підтримці. 

«У місті легше, - говорить Віктор Антонович, - село вчить покладатися на власні сили. Люди розраховують на твою допомогу. А кращого порадника, ніж моя дружина, годі й шукати». 

«Пропрацювавши у медичній сфері уже багато років, - розповідає Людмила Борисівна, - я упевнилася в думці, що лікар – це професія, а не покликання». 

У їх сім’ях не було представників медицини, але вони усе життя присвятили людям, котрі потребують професійної допомоги. Крапельниці, послуги стоматолога, операції – лікарі постаралися, аби людям доводилося їхати в районну лікарню лише у виняткових випадках.

Персонал амбулаторії складають два лікарі та три медсестри. Громадська робота їм теж не чужа. Людмила Борисівна – депутат сільської ради, а Віктора Антоновича уже четвертий раз поспіль обирають до ради районної. Допомагаючи населенню у питаннях лікування і просто добрим словом, подружжя заслужило велику повагу місцевих жителів.

Зараз колектив непокоїться долею ще одного члена команди – водія Михайла Грищенка – котрий уже два місяці захищає Україну в зоні АТО. 

«Він пішов туди помститися за вбитого друга, - розповідає Віктор Антонович, - ми хвилюємося, але дуже пишаємося ним».

Історії воїнів АТО чув на зустрічі з громадою села Іван Литвин. Ця тема йому особливо болюча, адже він сам військовослужбовець і лише нещодавно повернувся з сектору Д.

«Ми маємо зупинити цю війну шляхом переговорів, - говорить кандидат, - наша задача зберегти життя. Круглих столів у тих форматах, які уже були, недостатньо. Треба сідати і вирішувати – з новими силами, з новими людьми».

У тому, що усіх депутатів минулих скликань треба замінити новими, переконаний і Віктор Антонович. 

"Війна об’єднала націю, - каже він, - треба вірити в силу українського народу. Парламенту необхідна освічена європейська молодь."

«Успіху можна досягти лише в тому випадку, якщо ми усі будемо боротися за спільну ідею, - погоджується з подружжям Іван Литвин, - ми маємо бути однодумцями. Депутат і громада – це одна команда, яка йде до спільної перемоги».

Досвід Партицьких доводить, що у єдності і підтримці можна подолати навіть найскладніші життєві бар’єри.

Наталія Осипчук