Йду працювати у Верховну Ради на благо країни, а не лобіювати чиїсь бізнес-інтереси, – Микола Череднік   PR  

Микола Череднік, кандидат у народні депутати України по 62 округу, відомий житомирянам численними кампаніями захисту їхніх прав, пояснює чому важливе оновлення влади, звідки бере гроші на вибори і для чого йому депутатство.

У Житомирі до Верховної Ради України балотуються 18 мажоритарників. У всьому цьому розмаїтті потенційних народних обранців є людина, яка суттєво відрізняється від інших. І не лише молодістю та прогресивністю, а й, передусім, чітким розумінням своїх майбутніх дій у законодавчому органі держави. 

Рішення йти на вибори для Миколи Чередніка природнє – вже кілька років він веде активну громадську діяльністю, не лише критикує окремі дії влади, а й судиться з нею. 

Молодий житомирянин вирішив йти у народні депутати шляхом самовисування. Кошти на заставу збирав, звернувшись до знайомих та незнайомих земляків через соціальні мережі.
 

«Це було принциповим рішенням не брати гроші у жодної політичної партії, представників влади або великого бізнесу, адже у депутатській діяльності не хочу бути залежним. Тобто хочу залежати від своєї совісті і свого виборця, розуміння, що треба для країни», – каже Микола Череднік.

Микола Череднік народився у Житомирі, із червоним дипломом закінчив Житомирський військовий інститут. Під час навчання працював у Благодійній організації «Фонд громади Житомира». У 2015 році обраний депутатом Богунської районної ради. Одружений. 

– Чому ви вирішили йти до парламенту?

– Поштовхом стало моє переконання: хочеш змін, бери на себе відповідальність. Подивіться навколо, багато хто говорить, що у нас політика брудна і критикує все! Але йти і реально щось змінювати ніхто не хоче. Критика без пропозицій – це ніщо. А я хочу і можу змінити. В парламенті матиму більше можливостей, ніж у депутата райради чи громадського активіста. 

У мене, як депутата районної ради, на рік десь по 200 звернень. Мій телефон відкритий, в мене є онлайн-приймальня. Багато питань вирішую. Але, для прикладу, питання обмеження пільгового проїзду є серйозною проблемою. Я виграв два суди проти міської ради, які встановили, що вона незаконно обмежила права пільговиків. Але рішення суду досі не виконується, і жоден правоохоронний або державний орган нічого не робить. 

– Чому взагалі склалася така ситуація із владою у місті? 

– У Житомирі місцеві чиновники, депутати, міські голови завжди були вихідцями з великого бізнесу. У нас політика будувалася навколо чиїхось бізнес-інтересів, кланів, імперій. Для них політика і власний бізнес – одне і теж саме.

На жаль, під час виборів змагаються не особистості, не ідеї, а бюджети. У кого більше грошей, той і переміг. Це основна проблема, з якої випливають усі інші. Все, що робиться, керується виключно якимось бізнесовим або особистим інтересом. Люди, які вклали кошти у вибори, хочуть їх повернути. Ще й прибуток отримати. Потрібно це змінити. Як вже казав, я будую свою кампанію повністю прозоро і відкрито.

– Якщо мова зайшла про гроші, де ви берете кошти на вибори?

– Поки я єдиний з кандидатів у Житомирі, хто збирав кошти на заставу публічно. І, мабуть, взагалі перший в історії нашого міста, хто так зробив. Зараз так само збираю кошти на кампанію. Мені не потрібні мільйони, мені потрібні мінімальні ресурси: надрукувати поліграфію та, можливо, розмістити декілька новин. Розміщуватиму все офіційно, публічно, через виборчий фонд, не збираюся дофінансовувати у тіньовий спосіб. У мене не буде жодного борду, жодного сітілайту або виборчої газети – моя думка, що ми, як суспільство, маємо відходити від старих методів агітації. Мене, як громадянина, чесно кажучи, дратує вся політична реклама, яка заполонила все місто.

– Також ви наймолодший з кандидатів. Це вважаєте перевагою? Сьогодні існує великий запит на молодих політиків...

– Питання не у тому, старий політик, або молодий. Питання у компетенції та порядності. Громадянам потрібно читати передвиборчі програми, знайомитися та говорити з кандидатами, вивчати їх історію та інформацію про них.

Влада останні 28 років лише робить вигляд, що чує думку громади. Насправді приймає рішення, які їй вигідні. Сподіваюся, що потроху у людей змінюється свідомість. Як показали президентські вибори, підкуп і адмінресурс перестали бути гарантією повторного переобрання.

Вірю, що люди не будуть голосувати за пусті обіцянки та відверту брехню. За обличчя на білбордах, за агітацію кандидата, оприлюднену у його ж газеті чи на його ж телеканалі. Потрібно намагатися більше дізнатися правдивої інформації про дії кандидата. Причому про дії не за місяць до виборів. Зважаючи на те, що Житомир – невелике місто, нескладно перевірити інформацію про людину від спільних знайомих тощо.

– Як бачите свою діяльність у парламенті?

– За час свого депутатства у Богунській раді до мене весь час зверталися житомиряни. Допомагав у міру своїх повноважень, але вони, на жаль невеликі. Фактично без дієвих інструментів вдавалося вирішувати багато місцевих проблем. Проблеми потрібно вирішувати у комплексі. Чудово розумію, які закони хочу просувати. Існують питання, що десятиріччями не рушились з місця.

Зараз, під час кампанії, всі обіцятимуть більші пенсії, більше зарплати, менші комунальні тарифи. Але ніхто не хоче пояснювати за рахунок чого це можна зробити. Моя відмінність у тому, що я кажу людям правду, не лукавлю, навіть якщо вона їм не подобається. Є реальна ситуація у крані і її треба змінювати. 

– З ким плануєте кооперуватися у Верховній Раді?

– Поки невідомо, яким буде склад Верховної Ради. Мене офіційно підтримала команда Святослава Вакарчука – партія «Голос». Саме з цією командою буду впроваджувати справжні зміни. Першочерговими, на мою думку, є подолання корупції, запровадження справедливих і незалежних судів, розвиток економіки. Вважаю, що країна має стати для своїх громадян сервісною службою, а не каральним органом. Я був фізичною особою-підприємцем, знаю, що така практика існує для всіх підприємців.

Новий парламент має так змінити державну систему, щоб фіскальні та інші контролюючі органи ставилися до людей із повагою, а не зневагою. Маємо прибрати всіх посередників у вигляді установ, організацій, чиновників, які тільки заважають. Щоб не потрібно було звертатися у десяток установ заради однієї довідки, не витрачати у черзі пів дня – просто зайти на один сервіс, оперативно отримати будь-яку інформацію. Так, ми йдемо до цього, але дуже-дуже повільно.

Треба підтримувати малий і середній бізнес. Держава через силові органи, прокуратуру, СБУ взагалі не мають лізти у бізнес і «кошмарити» підприємців. Необхідно припинити ситуацію, коли люди, які все життя були чиновниками, мають мільйонні статки.

Сьогодні у нас немає реальної боротьби із корупцією. Це, скоріше, нагадує спортивне полювання – схопили, сфотографували та відпустили. У нас були десятки топ-чиновників і політиків, яких публічно впіймали на корупції. Але зараз вони всі на свободі. Наприклад, Мусійчук, Поляков, Розенблат, Свинарчук та інші.

Маємо працювати на розвиток економіки. На законодавчому рівні потрібно зробити так, щоб вивезення сировини стало не вигідним, щоб вона перероблялася у нас. Ми вивозимо метал у Німеччину – потім купуємо їх автомобілі, вивозимо борошно – купуємо італійські макарони, вивозимо ліс – купуємо європейські меблі.

Потрібно зробити преференції вітчизняним виробникам, податкові канікули для новоствореного бізнесу. З власного досвіду знаю, що кожен підприємець, який відкриває в Україні свою першу справу, стикається з дуже дорогими кредитами, купою різних служб, які одразу злітаються, як вороння, і всіляко «душать» справу на старті.

Наша економіка нормально працюватиме лише тоді, коли ініціативні люди, які відкривають підприємства або розширюють їх, створюють нові робочі місця, не відчували постійний тиск держави та різноманітних державних органів. Люди, які хочуть створювати нові високотехнологічні підприємства, повинні мати нульове мито на ввезення обладнання. Лише так зможемо стати країною із сильною економікою.
Людям також буде вигідно, якщо навіть іноземні кампанії створюватимуть у нас підприємства. Тоді роботодавці конкуруватимуть за працівників. Відповідно й умови праці стануть кращими, зарплати зростатимуть. Тоді не буде сенсу їхати у Польщу на заробітки, якщо вдома можна заробити такі ж кошти. Таким чином цілком реально за 4-5 років повернути українських заробітчан на Батьківщину.

– Чи є у мажоритарника своя додаткова місія?

– Я все життя прожив у Житомирі, і далі буду жити тут. Мій спосіб життя ніяк не зміниться. Я реально йду працювати у Верховну Раду України на благо країни, а не лобіювати чиїсь бізнес-інтереси. Зарплати депутата мені достатньо. Не шукатиму додаткових незаконних шляхів збагачення. На рівні районної ради не всі питання можна вирішити, бо недостатньо повноважень. Ставши депутатом Верховної Ради, матиму більше механізмів для вжиття заходів у разі незаконних дій міської ради або іншої установи.

– У вас велика кількість конкурентів і опонентів. Як зможуть дізнатися житомиряни, що ви саме той кандидат, який їм потрібний?

– Сподіваюся, що усі мої знайомі та волонтери агітуватимуть і допомагатимуть. Я не буду наймати жодних агітаторів, не буду засмічувати поштові скриньки житомирян, ставити агітаційні намети. Буду якомога більше зустрічатися з людьми та ходити на зустрічі з колективами.


Олена Волошенко