Борис Ткаченко: Кожен має збудувати свій храм   PR  

Кажуть, що люди які мають характер і переконання, – потрібні суспільству, як кисень. Не вдаючись до перебільшень і пафосних авансів, знайомимо вас із кандидатом у депутати Верховної ради по виборчому округу №62 Борисом Ткаченком. Він – нове обличчя в політиці, але не нове в громадському і діловому житті міста. Він з тих, кому не байдуже ! З тих, хто здатен впливати і змінювати.

Не обтяжений участю у традиційних для нашого політикуму схемах домовленостей і зобов’язань, Борис Ткаченко крокував по життю самостійно, впевнено долаючи його вершини і перелоги, керуючись тими простими істинами, що сповідувались у його родині – вірність обов’язку, справедливість, мужність. Тож прислів’я «один в полі не воїн» - це не його історія. Він ніколи не шукав покровителів у владі і не заводив «потрібних» знайомств, а без вагань брав на себе найважче і перемагав.

Здавалося б, усе було просто. Директор ТОВ «Комфорт» Борис Ткаченко, офіс якого знаходився по вул. Небесної сотні 14, не мирився з тим,  що на цій центральній вулиці міста, яка мала б бути візитівкою Житомира, вирував ніким не контрольований стихійний ринок з усіма складовими цього поняття й імпровізованими туалетами в тому числі. Неподалік вільно розквітав циганський бізнес, який на очах у всього чесного люду демонстрував «високі зразки» злочинного шахрайства і навіювання, через які страждали безневинні люди. Невдоволених цією ситуацією було багато. Але переломити її вдалося лише молодому Ткаченку. Рік йому довелося  вести перемовини з усіма учасниками стихійного  ринку - приватними підприємцями, писати офіційні листи в управління і відомства, зрештою частково профінансувати з рахунку свого підприємства роботи по вкладанню  плитки. І нарешті ми отримали ділянку вулиці Небесної Сотні від Київської до Лятошинського такою, якою бачимо сьогодні. Вільною від стихійної торгівлі, із зручними лавками, стильними ліхтарями, з тротуарною плиткою.

Борис Ткаченко відбувся як фахівець і як людина діла, маючи за плечима фундаментальну освіту - Київський університет будівництва та архітектури за спеціальністю «міське будівництво і господарство» та Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю «правознавство». Здійснюючи повноваження головного державного інспектора інспекції державного архітектурного контролю, Ткаченко не був зручним і «кишеньковим» інспектором. Справедливість і бажання захистити законні права людей рухали ним, коли почав боротьбу із забудовниками автостанції на зовсім незначній відстані від житлового масиву на Крошні, що по вул. Покровській, 151-159. Таким чином була зламана схема будівництва подібних автостанцій поблизу вікон житомирян і в інших мікрорайонах міста.

Сьогодні, очолюючи ТОВ«Краяни», Ткаченко не полишає своєї професійної діяльності і продовжує здійснювати повноваження з  технічного нагляду за об’єктами будівництва. Як кваліфікований експерт обраний Головою громадської організації фахового об’єднання - «Гільдії інженерів технічного нагляду за об’єктами будівництва у Житомирській області». Свою господарську діяльність ТОВ «Краяни» здійснює на території Житомирщини. Молодий фахівець, керівник нової формації Борис Ткаченко чітко розумів, що застаріла інфраструктура сіл, які входять до складу ОТГ, умови проживання селян у ній потребують прийняття невідкладних управлінських рішень. У 2017 році Ткаченка обирають депутатом Оліївської об'єднаної територіальної громади. Він прийшов у депутатський корпус ОТГ один, без підтримки збоку інших, лише зі своїми знаннями, переконаннями і розумінням, куди і як рухатись. Тоді він почув від колег депутатів фразу – «один в полі не воїн». За рік, рішення, які пропонував Ткаченко з питань розвитку громади, підтримувала більшість депутатського корпусу. А наприкінці минулого року за його розробкою і поданням було прийнято рішення про актуалізацію картографічних матеріалів та розробку генерального плану розвитку території громади.

Вмінню перемагати і жити по совісті Борис Ткаченко вчився у своїй родині. Тут завжди понад усе цінувалися християнські сімейні цінності, за якими він будує і своє подружнє життя, - відповідально, але з почуттям безмежної турботи і любові до рідних і дітей. У роки випробувань ці сімейні  традиції  ставали виразнішими і ще міцнішими. Репресованим при радянській владі був дід Бориса Ткаченка, син настоятеля Церкви у селищі Хорошів. Зберігала вірність християнським традиціям бабуся Катерина, за сприяння якої встановлено окремі ікони у Спасо-Преображенському соборі обласного центру. От Борис вважав справою честі збудувати новий храм на житомирській землі. І він зведений – Українська православна церква святого Георгія. За сприяння і підтримки Бориса Ткаченка. Адже ставлення кандидата у народні депутати Ткаченка до покоління наших батьків особливо трепетне і шанобливе.

«Кожен має збудувати свій храм, - вважає Борис Ткаченко. - Якщо є можливості – в реальності. Але головне, збудувати його в душі».

Н. Іваненко, газета «Эхо»