Незрячий господар відшукав собаку-поводиря, яка зникла на початку війни: щемлива історія зі щасливим кінцем

Собака Плюша, яку шукали майже два роки, нарешті повернулася до свого господаря – незрячого Сергія Гаврилюка. Золотиста ретриверка втекла від вибухів у ніч повномасштабного вторгнення Росії, відтоді її шукали небайдужі. І лише наприкінці січня 2024 року оголошення побачив військовий, що її прихистив і возив із собою під час служби, і повернув собаку-поводиря власнику.   

Як пережите вплинуло на Плюшу і чи зможе вона і надалі бути поводирем – подробиці у сюжеті кореспондентки ТСН Ольги Павловської.

Собака рухається важкувато, значно погладшала, на спині немає шерсті – та Плюша, що майже два роки була бойовою, памʼятає усі команди з мирного життя.

ВІДЕО

Пан Сергій свою знайду після зустрічі оберігає від надмірних навантажень, допоки не зʼясує її стан. Вона для нього була не просто поводирем – його очима та підтримкою.

"Я її обожнюю. Вона повністю відчуває, підтримує. Підійде і за очі – раз – язичком лизнула. Розуміє, що я не бачу і бере на себе таку відповідальність, щоб водити скрізь безпечно, акуратно, щоб ніде не впав, не вдарився", - розповідає господар Плюші пан Сергій.

Із Плюшою вони завжди разом ходили у справах в рідному Новомосковську, подорожували світом, піднімалися на Говерлу і вже навчали інших песиків для незрячих людей. 

Сергій Гаврилюк саме був із Плюшею у кінологічному центрі під Києвом, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України.

"Шибки вилітають, двері вилітають, на мене все сипеться, і штукатурка. Не розумієш, що до чого. Коридором люди бігають. я: Плюша! Плюша! А Плюші нема. Мене підхопили. Ракетні удари були. За вікном вогонь", - пригадує події того дня чоловік.

Плюшу шукали волонтери та небайдужі майже два роки. І врешті військовий випадково побачив оголошення. Номери собачого чіпа співпали.

Довгоочікувана зустріч відбулась у Києві два тижні тому. Плюша впізнала господаря одразу.

Як вплинуло пережите на неї, Сергій попросив перевірити ветеринарів у Дніпрі.

"Два роки її не було! Якби їй дати блокнот та ручку, щоб вона записала, де була і що робила", - жартома каже пан Сергій.

"З війни приїхала. Вона з військовими ці два роки – і на Донбасі була, і там була, і там", - розповідає господар ветеринару.

Її поголену спину ретельно оглядають – слідів від поранень нема. Лікарка такж перевіряє суглоби і бере кров на перевірку.

Переїдання чи патологія – у песика вочевидь зайва вага, – кажуть ветеринари. Зважуватися Плюша не любить.

Що з нею і як можна допомогти Плюші оговтатися, пан Сергій з дружиною Ольгою чекають на результати аналізів. Водночас собака згадує усі старі маршрути.

"Я думаю: куди ж ти приведеш? Приходимо – у шоці! До бабусі привела", - пригадує пан Сергій свої перші маршрути із Плюшею після возз'єднання.

Поки Плюшу шукали, друзі подарували пану Сергію цуценя вівчарки Кіра. Він самотужки навчив собаку бути поводирем і ходити тими ж маршрутами, якими гуляв із Плюшою – аптека, стоматологія, поліклініка, зоомагазин, парк.

І хоча спершу Кір із Плюшою сварилися, нині вони товаришують – разом їдять, граються і навіть парою гуляють із Сергієм.

І нарешті висновок ветеринарів – попри усе пережите, Плюша – здорова. От тільки худнути доведеться.

"Окрім того, що тварині треба знизити вагу і налагодити дієту, загалом все інше в неї добре. їй дуже пощастило. Що стосується її ментального здоровʼя і як тварина буде в подальшому себе поводити, – це вже питання часу", - каже ветеринарка Анастасія Дейнега. 

Якщо їй стане важко працювати поводирем, Плюша може бути собакою-реабілітологом чи компаньйоном.

Сергій певен – його любові вистачить на обох його плеканців. Хіба коштів на спеціальну дієту для знайди може бракувати. Він і надалі навчатиме собак для незрячих людей в Україні і мріє створити школу для песиків, що стануть очима та вірним друзями тим, хто живе у темряві.