Сніжна королева завітала до Житомира

Таки завітала, бо понароблювала таке, що й годі казкам братися. Щодня новини, пов’язані із заметілями, аж ніяк не тішили. То ледь не довезли пацієнтку у кареті "швидкої” через сніжний полон, то дах під пухнастою вагою проломився. Тим часом під стінами обласної адміністрації виросли чудернацькі пагорби, на тротуарах ходять нелюди, бо ж для людей, певно, чистили б сніг.

У білій передноворічній атмосфері наше місто живе щонайменше тиждень. У той час, як влада божиться, що витрачає 40 000 гривень щодня на прибирання, пішоход цього точно не відчуває. Я пам’ятаю, як 5 років тому моя мама на базарі послизнулася, впала на тротуарі і порізала руку шматком скла, який примерз у землю. І кому жалітися? Жорстокій Сніжній королеві? Мерові? Комунальним службам? Кому?..

"Багато снігу – багато хліба”, - говорить народна мудрість. У нашому випадку мова про багато клопотів. Адже якщо ми падаємо на  подвір’ї приватної оселі, то самі винні у тому, що вчасно не взялися за лопати. Щойно виходимо у місто, хочемо почуватися у безпеці. Але її немає, бо ж заважає не тільки засніжений шлях для пішоходів, а багатометрові бурульки. І тут знову приклад власного господарювання: днями ми самі збивали бурулі зі своєї хати металевими ломами, а хто зробить це в місті, де цей "госпідар”, як зараз люблять кепкувати в Інтернеті?

Я впевнена, що бурулькам і засніженим тротуарам поклали край, якби якийсь чиновник постраждав від природної стихії. Поки ж цей чиновник пересувається винятково на авто з власного маєтку прямісінько до кабінету.