Вона допрацювалася, він поки працює

Про Юліїну драму не буду вдаватися у подробиці. Уся країна спостерігає за цією мильною оперою щодня біля екранів телевізора.

У Житомирі нині розгортається своя драма. Нещодавно нардеп Пашинський на сесію Житомирської облради приволік 16 тисяч підписів за відставку Житомирського міського голови Дебоя. І це тоді, коли приблизно така ж кількість виборців проголосувала за Дебоя.

До керманича міста будуть завжди претензії, не споглядаючи, скільки лиха чи добра він зробив. Своєрідну фіксацію його діяльності, надто обіцяної, почато на сайті «Владометр». Тут зазначено обіцянки мера і статус їхнього виконання. Зареєструвати «цяцянки» може кожен бажаючий на сайті, головне потім – проконтролювати, чи все вдалося або навпаки.

Поки на згаданому сайті вказано 4 виконані справи, одна (щодо скасування ліфтових карток) – пішла в небуття, 42 – у стадії виконання чи невиконання…

Зрозуміло, ці цифри щодня корегуються. Та от чи стає від того легше житомирянам, поки не зрозуміло. Скоро хтось святкуватиме, а хтось оплакуватиме рік при владі Дебоя. Йому, як політикові, властиво обіцяти. Але чи йому, як менеджеру, вдасться то все втілити у життя? Скептики схиляються, що моє останнє запитання радше риторичне. Оптимісти вже втомилися чекати і просто вірять у краще майбутнє, що, безумовно, звучить пафосно.

Очевидно, що Дебой – не лише мер Партії регіонів, від якої висувався. Ця політсила прагне встановити власний вектор майбутнього розвитку міста, але, на щастя, не все від неї залежить. Намагаючись відійти від партійного ярма, Дебой наштовхується на нові перепони – потужний і усталений у Житомирі бізнес, який опинився по той бік партійних барикад. А там свої ігри без правил.

Спроби уособити у своєму лиці непогані на перший погляд ініціативи додають міському голові тільки головний біль. Його вдасться частково позбутися, якщо почнеться процес об’єднання згаданих вище гравців. Для цього треба домовлятися не тільки напередодні сесій Житомирської міської ради. Це безперервний процес, вічний діалог, який ніколи не дасть передбачуваних результатів.

Мені як житомирянці хочеться чути не тільки обіцянки, а бачити реальний результат. Як журналіст волію аналізувати, що підштовхнуло до цього – бажання справді щось зробити чи амбіція бути обраним на наступну каденцію.

Без піару нікуди, працювати потрібно тим паче. Грамотний симбіоз цих інгредієнтів дасть плоди, якщо його виконавець знає що і як робити. А якщо виконавець ще й незалежний, й управлінець, то оди йому співатимуть не засоби масової інформації, а пересічні житомиряни.