Роман Марчак: «Україна понад усе!»

За ним полювали німецькі окупанти, але про його смерть з радістю доповідали совєцькі шпигуни-диверсанти. Він об’єднав владу Німеччини, СССР, Польщі в ненависті проти себе – був ворогом для їх панування на українських землях. Він відмовився покидати Житомирщину на вимогу гестапо і залишився організовувати національне підпілля.

1 грудня виповнилося 100 років від народження Романа Марчака – «Моргуна» – одного із сподвижників та друзів Степана Бандери, члена Центрального Проводу ОУН, головного бандерівця Житомирщини 1941-42 років. Коротке життя цього патріота сповнене боротьбою задля відновлення незалежности Української Держави. Перше затримання за підозрою в приналежности до ОУН сталося 1932-го, після нападу на пошту в Городку, коли польська влада бачила в кожному українцеві потенційного злочинця. Згодом Романові не вдалося уникнути «Берези Картузької» - кілька проведених там років лише утвердили на шляху боротьби. Большевицьке «визволення» заходу України принесло нові переслідування – на цей раз НКВД йшло слідом.

Ще під час першого арешту гестапівцями в Коростені восени 1941-го Марчак дістав наказ вертати додому – інакше смерть. Але не полишив організації мережі ОУН на Житомирщині. В житомирській тюрмі загинув обласний провідник і «Моргун» дістає призначення стати головою обласного проводу замість побратима. Негайно переїздить до Житомира, де очолює роботу з підготовки антинімецького повстання. В Житомирі жив на вулиці Хлібній, 5.

Через постійне переслідування гестапо Марчак був змушений часто змінювати місце проживання. Два тижні німці вистежували Марчака на одній з квартир в провулку Хлібному, вичікуючи слушного часу арешту. Не вдалось взяти живим – Роман кинувся тікати і був застрелений німецьким вояком на розі сучасних вулиць Гоголівської та Хлібної Житомира. Свідок цієї трагічної події Юрій Варгоцький повідомив: «Нам Марчак говорив: «Мене гестапівці спіймали в Коростені і сказали: «Йди назад, звідки прийшов, бо як попадешся тут нам, то розстріляємо». Він знав, що його розстріляють, і втрачати йому було вже нічого.»

Місцем поховання героя стала Богунія, 11-й кілометр. Не існує могили Марчака – його могилою, як тисяч інших патріотів, стала велика територія лісового масиву, де почергово здійснювали поховання своїх жертв окупанти. Все його коротке життя можна охарактеризувати однією фразою, яку він сказав сестрі Володимирі: «Ви у спокої проживете на десять років більше від мене, а я можу загинути зараз, та знаю, за що віддам своє життя – за Україну!»    

Юрко Градовський