Клуб Елітарного Кіно: «Білий птах з чорною ознакою»

Юрій Іллєнко – режисер стрічки «Білий птах з чорною ознакою», народний артист України - помер 15 червня 2010 від раку на 74-му році життя у себе на дачі в селі Прохорівка на Черкащині.

Юрій Іллєнко – один із тих майстрів, які визначали поетичний напрям в українському кіно. Отримавши серйозні уроки в російському ВДІКу (у Б. Волчека і С. Урусевського), дебютувавши як оператор у стрічці режисера Якова Сегеля «Прощавайте, голуби» (1960), надалі Юрій Герасимович свідомо обрав для себе творчий шлях — український національний поетичний кінематограф.

Славу Іллєнку принесла операторська робота у фільмі режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Отримав нагороду Канського кінофестивалю у номінації «Приз ФІПРЕССІ» за фільм «Лебедине озеро. Зона» за мотивами оповідань Сергія Параджанова.

Знаменита картина Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971) стала сенсацією Московського міжнародного кінофестивалю, здобувши там першу премію.

Жанр: драма
Країна: Україна, Кіностудія ім. О. Довженко
Режисер: Юрій Іллєнко
Сценаристи: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук
У ролях: Іван Миколайчук (Петро), Богдан Ступка (Орест), Лариса Кадочнікова (Дана), Юрій Миколайчук, Олександр Плотников, Костянтин Степанов, Микола Олійник,Василь Симчич, Джемма Фірсова,Олег Полствін, Леонід Бакштаєв, Володимир Шакало

Українська прем'єра: 1972
Тривалість: 1:36:41
Нагороди:
1971 - Золота медаль - МКФ у Москві;
1972 - Відбіркова премія «Срібні сирени» - МКФ у Сорренто (Італія). До фіналу ж фільм було недопущено Радянськими ідеологами!!! Зараз фільм повертається з забуття до прийдешніх поколінь, та чи повернуться до нього вони?

Кіноогляд:http://www.muz-prosvet.com/vb/showthread.php?t=4362

Кіноцитата:
Петро: Що це у Вас тікалки різне показують?
Лесь Дзвонар: Та так, щоб не переплутати, коли влада міняється. Кожен раз щоб стрілки не перекручувати. А так: одні - по-польські, другі - по-німецькі, треті - по-московські.
Петро: Хто ж це Вас надоумив?
Лесь Дзвонар: Діти! Кожен за своїм часом до вітру бігає!

Кіноособистість:  Іван Миколайчук

Незнятий кадр незіграної ролі. Іванові Миколайчуку

Його в обличчя знали вже мільйони.
Екран приносить славу світову.
Чекали зйомки, зали, павільйони,— чекало все!
Іван косив траву.

О, як натхненно вміє він не грати!
Як мимоволі творить він красу!
Бур’ян глушив жоржини біля хати,
і в генах щось взялося за косу.

Чорніли вікна долями чужими.
Іван косив аж ген десь по корчі.
Хрести, лелеки, мальви і жоржини
були його єдині глядачі.

І не було на вербах телефону.
Русалки виглядали із річок.
Щоденні старти кіномарафону
несли на грудях фініші стрічок.

Десь блискавки — як бліци репортера,
проекція на хмару грозову.
На плечі стрибне слава, як пантера,—
він не помітив, бо косив траву.

Іваночку! Чекає кіноплівка.
Лишай косу в сусіда на тину.
Іди у кадр, екран — твоя домівка,
два виміри, і третій — в глибину.

Тебе чекають різні дивовижі.
Кореспонденти прагнуть інтерв’ю.
Москва. Гран-Прі. Овації в Парижі!..
Іван косив у Халеп’ї траву.

/Ліна Костенко/