Сьогодні: Пт, 22.11.2024 00:17:19
| ЖЖ інфо » Статті » Авторская колонка » Ігор Шурпан |
ТИ ДИВИ! «РіЗнОмАнІтТя» від Ярослава Радіонова
Автор: , 22.11.2011, 00:28:03
|
Ігор Шурпанвсе статьи автора |
Я не претендую на оригинальность,
Плацкартный быт,
Дороже мне уюта спальни
/© Андрей Титок/
Плацкартный быт,
Дороже мне уюта спальни
/© Андрей Титок/
Центр інтелектуального дозвілля «КАВОМАНІЯ» та арт-простір «ТИ ДИВИ!» не перестають дивувати приємними знайомствами з молодими митцями Житомирщини. Цього разу за філіжанкою кави (або чашкою чаю) можна поринути в творчий світ студента ІІ курсу інституту екранних мистецтв національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка Карого - Ярослава Радіонова.
Представлені до уваги глядачів світлини - результат кропіткої праці Ярослава за останні два роки. Це справжнє різноманіття жанрів фотографії: портрет, натюрморт, пейзаж, панорама, архітектура, репортаж. Останнім часом, за словами автора, перевага надається урбаністичним пейзажам тонованих в сепію, як таким що дозволяють зосередитись на головному, не відволікаючись на кольори.
Особисто мені припали до душі архітектурні і пейзажні світлини Радіонова: мальовничі Карпати, Хотин, Камянець-Подільський - ось тільки де-які з місць які вже встиг відвідати юнак. В планах - мандрівка на Мальдиви.
Розпочавши знайомство з творчістю Ярослава, не можливо оминути і літературні спроби. Його невеличкі нариси-есе чудово доповнюють візуальний ряд експозиції і в більшій мірі налаштовують глядача на відповідний лад сприйняття. Саме тому один з нарисів з особистого блогу Радіонова було обрано в якості своєрідного епіграфу до його першої виставки.
«Мы живем в эпоху урбанизации. Строения, машины, дороги, все блага человечества – это плод неудержимого прогресса, всем нравится такой расклад вещей. Но есть люди, которые видят особую привлекательность в руинах, сырых подвалах, ржавых конструкциях. На первый взгляд все это выдается убожеством, но мы видим в этом красоту борьбы природы с человеком. Вот так, залазишь на крышу какого то заброшенного ангара, смотришь по сторонам, а там море зелени. И ты чувствуешь себя полностью отрезанным от мира, ты не знаешь, что происходит за берегами этого островка. В такие моменты ты чувствуешь себя неким созерцателем, в такие моменты ты начинаешь чувствовать всем телом время. И ты лежишь и смотришь, ощущаешь, что все в мире меняется, все подвержено старению, ничто не вечно. Но тебя не бросает в дрожь, ты просто прикасаешься к вечности и любуешься, как природа осваивает то что построил когда-то человек. Ты оказываешься как бы между двумя мирами – находясь в одном, ты принадлежишь другому. От таких эмоций просто дух перехватывает. Только в таких местах вы сможете услышать музыку тишины остановившихся механизмов, воя ветра в пустых коридорах, хруста стекла под ногами и шелеста листьев. Это прекрасно, как бы вы не возражали…»
/© Ярослав Радионов/
Ігор Шурпан | 22.11.2011 | Переглядів: 3276 |
Редакція сайту може не розділяти думку автора статті
та відповідальності за зміст матеріалу не несе.
та відповідальності за зміст матеріалу не несе.
Читайте також на цю тему:
Коментарів: 0