Право на спадкування

          Право на спадкування.
 
          Рано чи пізно майже кожний з нас стикається з проблемою спадкування. Варто розібратися що саме являє собою поняття «спадкування». Це перехід як обов’язків, так і прав від померлої особи до іншої особи (осіб). Померла особа іменується спадкодавцем. Особа, до якої переходять обов’язки та права (власне спадщина), іменується спадкоємцем.
Слід зазначити, що згідно з Цивільним кодексом України, існує два види спадкування.
 

          Заповіт – це відповідне розпорядження людини на випадок її смерті. При цьому така особа повинна мати повну цивільну дієздатність, тобто досягти повноліття – 18 років, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Важливо вказати, що заповідач може скласти заповіт як на всю спадщину, так і на її окрему частину.

Заповідач має право призначити за заповітом своїми спадкоємцями одну чи кілька осіб (незалежно від наявності у них родинних, сімейних зв’язків). Заповідач має право позбавити спадщини будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У той же час, заповідач не має права позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку. Такими особами являються: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Такі особи спадкують половину частки, яка б належала їм у разі спадкування за законом.
          Можливий заповіт з умовою та заповіт подружжя. Заповіт з умовою – це обумовлення заповідачем виникнення у певної особи права на спадщину у разі виконання певної умови. Наприклад, одруження, народження дитини, придбання будинку тощо. Заповіт подружжя можливий у тому разі, коли у них наявне майно на праві спільної сумісної власності.
          Заповіт складається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом або іншими уповноваженими особами, визначеними Цивільним кодексом України.
 

          Це одержання права на спадкування почергово. Існує п’ять черг спадкоємців:

 
         Важливим є те, що спадкоємець як за заповітом, так і за законом має право прийняти або не прийняти спадщину. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для цього Цивільним кодексом України встановлений строк у шість місяців з дня відкриття спадщини. Якщо такий строк пропущений з поважних причин, то суд за відповідним позовом спадкоємця може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини. За наявною у мене практикою, зазвичай суди надають строк від двох до трьох місяців.