Микола Вересень: відверта розмова з Валерієм Онопрієнком

Режисерську відеоверсію розмови Миколи Вересня з Валерієм Онопрієнком можна переглянути на сайті Валерія Онопрієнка.

Доброго здоров’я, пані на панове, я розмовляю з кандидатом у народні депутати України від Житомира, Валерієм Онопрієнком.

В принципі, навіщо люди йдуть до влади? Невже Вам там медом помазано?

Навіщо йду я, чи навіщо йдуть люди? Люди йдуть з різних причин, мотивація у кожного своя. Особисто я і хочу, і можу покращити життя в нашій країні. Наші люди не заслуговують того, що сьогодні відбувається. В нашій країні, на відміну від Заходу, не діють закони економіки. Чи може український бізнес сьогодні працювати не в тіні? Не може. Навантаження на українських підприємців завелике, тому 80% з них знаходяться в тіні, а це ухилення від сплати податків, «сіра» заробітна платня. Комплекс таких «захисних засобів» українського бізнесу від некоректної економічної політики держави веде країну в нікуди. Впевнений, що кожен із українців зацікавлений в тому, аби наша країна стала багатшою. Підвищення рівня платоспроможності громадян – це забезпечення економічного розвитку держави.





Отже, що Вам ближче, як політику — соціалізм чи лібералізм?

Поміркований лібералізм та поміркований радикалізм. Але я проти закликів певних політиків, на зразок: «Все забрати та переділити», — це шлях до громадянської війни.

«Платити податки в цій країні аморально».

Микола Вересень

Якщо не «забрати і переділити», то що робити?

Необхідно прийняти закони, які будуть діяти. Погодьтеся, Верховна Рада прийняла чимало законів, що були адекватними. Чи діють вони в нашій країні? Чи допомагають вони провести модернізацію виробництв? Чи полегшили вони сплату податків підприємцями? Якщо чесно порахувати всі податки, то з 1 грн доведеться заплатити 94 копійки.

А Ви ніколи не думали, що платити податки в цій країні аморально?

Я живу в цій країні, тут народилися і все життя прожили мої батьки, зростає і навчається моя дочка. Абсолютно все, що робиться для блага нашої країни – не є аморальним.

Коли я плачу податки, я хочу бачити усміхнену медсестру, культурного міліціонера…

Миколо, Ви уявляєте ввічливу медсестру і культурного міліціонера, а я під час сплати податків уявляю стареньку бабусю, яка пропрацювала все своє життя і ми, діти, винні їй за її працю на благо нашої країни.

Як зміниться місто Житомир, коли обере таку людину, як Ви?

У Житомирі багато проблем, які потрібно вирішувати прямо зараз – починаючи з утеплення будинків і ремонту доріг, закінчуючи пошуками альтеративних джерел енергозабезпечення.

Що Ви будете лобіювати – дороги, будинки чи енергозбереження?

Думаю, що у мене не буде вибору. Доведеться лобіювати все в комплексі. Йдучи у Верховну Раду, я винен людям. Я зобов’язаний зробити так, щоб вони жили краще. Безумовно, починати потрібно з одного. Переконаний в цьому з власного досвіду. На Житомирському комбінаті силікатних виробів, який є публічним акціонерним товариством, акціонерами якого є більше, ніж 3600 працівників, ми здійснили величезні зміни, але робили все це злагоджено та поступово.





Акціонерне, це означає, що і я можу придбати акції? Якою кількістю акцій володієте Ви?

Звичайно, Миколо, можете. На сьогодні, у мене 4% відсотки акцій. Навіть в стані кризи підприємство працює, люди вчасно отримують заробітну платню, мають всі соціальні гарантії. Трудовий колектив збережений.

«У Вас вже зібраний "тривожний чемоданчик”?»

Валерій Онопрієнко

І через рік також будуть працювати? Криза завжди вносить корективи.

Звичайно, буде працювати. Погодьтеся, є два варіанти, за яких можливо здійснювати реформи – війна або криза. Саме в таких короткострокових умовах можна провести ефективні реформи, що дадуть значне покращення в країні.

Ви даєте собі звіт, що до кризи потрібно готуватися вже зараз? Ніхто не може сказати, що буде за півроку, в цьому найбільша проблема.

Безумовно, готуватися потрібно.

Але як готуватися до кризи? Я, як середній українець, утеплюю квартиру, купую картоплю, набір основних продуктів.

Тобто, у Вас вже є «тривожний чемоданчик»? Я, до речі, також утеплив квартиру за власний рахунок. Але це не вирішило головного питання. Кожен з українців хоче платити за комунальні послуги менше. Утепленням квартири ми досягли даної мети? Ні. Тому що немає лічильника, який би це тепло рахував. Все має бути логічно і комплексно. В Європі за комунальні послуги платять по 100 євро на місяць, але вони і отримують 2 500 євро заробітної плати. Думаю, якби українці отримувати такі заробітки – навіть 100 євро оплати за комунальні не було б проблемою.

Ви стаєте зараз на хитку стежину…європейці випускають якісні машини, роблять якісні дороги, будують якісні будинки – і тому оплата 2 500 євро і це, дійсно, «зароблені гроші». Коли я їду по українським дорогам я думаю: «А може цим будівельникам забагато платять? Їм потрібно платити не тисячу, а 100 гривень на місяць». Українські люди отримують більшу заробітну плату, ніж вони заслуговують.

Дійсно, в країні є корупція, через яку відбуваються вищезгадані Вами порушення при будівництві доріг, будинків. Проте давайте повернемося до простих людей, які отримують не 2 тисячі євро, а 2 тисячі гривень, на які їм буквально доводиться виживати. Мають діяти закони, які захистять, в першу чергу, громадян. Чи Вам особисто подобається те, як Ви живете і те, що відбувається в країні? Чи хочете ви кардинальних змін?

«Заплатив мільйон — потрапив до списку».

 Микола Вересень

Я не вірю в те, що депутати, які прийдуть у новий парламент, зможуть провести кардинальні зміни. Хіба що американці їх примусять.

Справа в тому, що кандидати, які йдуть у новий парламент, мають чітко розуміти, що у них є максимум 2 роки на впровадження змін. Варіантів також два — або країна кардинально змінює напрямок розвитку і рухається до Європи, або народ їх, знову ж таки, змете.



Ви думаєте може бути черговий Майдан?

Думаю, що так. Але цього б дуже не хотілося. Майбутня Верховна Рада – це мають бути кризові менеджери, головна задача яких зупинити те, що відбувається в країні зараз, і розвернути нашу державу в напрямку тотальних змін та реформ.

Які політичні сили Вам симпатичні?

Давайте поговоримо про політичні сили в Україні загалом. Скажіть, які джерела фінансування діяльності політичних сил мають бути?

Які мають бути чи які існують зараз? Тому що зараз ситуація наступна: заплатив мільйон — потрапив до списку.

В ідеалі, політичні партії існують за рахунок членських внесків. Що ми маємо зараз – політичні партії України фінансуються або групою олігархів, або лідером, що формують політичну вертикаль для відстоювання особистих інтересів. Саме тому до політичних сил, які вже були на «політичному Олімпі», ставлюся дуже упереджено. Дай Боже їм зробити хоча б 5% того, що вони декларують.

Давайте детальніше подивимося на Вас. Вважаєте, це правильно, що Ви живете на 6-му поверсі панельного будинку? Я знаю відповіді на багато запитань, але в даному випадку зорієнтуватися важко. З одного боку, люди кажуть, що потрібно бути, як всі, але з іншого вони не будуть адекватно сприймати депутата, який їздить в тролейбусі.

Можливо, колись у мене таки буде будинок. На час, коли я став директором Житомирського силікатного комбінату, багато сил та ресурсів довелося витратити на модернізацію виробництва. Ми одні із перших в Україні, хто розпочав співпрацю з Європою, одними із перших обладнали виробництво інноваційними станками.

«Моя заробітна плата була 143 гривні. Я знаю, що таке "виживати”».

Валерій Онопрієнко

Ви розумієте, що Ви тепер з Ваших статків переходите на заробітну плату в 6 тис грн. Свого часу таке рішення Верховної Ради відрізало мене від політичної кар’єри. Я не уявляю, як можна прожити на 6 тисяч гривень.

По-перше, я не уявляю, як може депутат Верховної Ради «жити» на 6 000 гривень, якщо люди змушені виживати на 2 500 гривень – і при цьому депутати вважають таку зарплату громадян «нормальною». Я був капітаном міліції до 1998 року, отримував 143 грн – тому, що таке мала заробітна плата і що таке «виживати», я пам’ятаю з власного досвіду.

Ви вчилися в Роcії, вірно? Зараз дуже популярна тема «шпигунства». Що будете робити, якщо котрийсь із бувших однокурсників до Вас подзвонить і попросить передати певну інформацію?

Вчився я не в Росії, а в Радянському Союзі. З однокурсниками спілкуємося. Більшість з них, на превеликий жаль, не вірять у те, що відбувається в Україні. Лише один єдиний однокурсник, який, наразі, є діючий офіцер, просив вибачення за дії Росії.

Ви самі думаєте, наскільки це надовго?

2 роки. Включно з поверненням Кримом. Відбувається війна. Весь світ побачив «що таке» Путін і що таке Росія. Реально, нам сьогодні немає з чим воювати, не в повному обсязі використовується світовий досвід.

Можливо варто запросити воювати на нашому боці американців?

Ви вважаєте, що хтось за нас вирішить наші проблеми?

Півроку тому був у Грузії і вони дуже задоволені тим, як їхніх солдат вишколюють американці.

Інструктори – так, погоджуюся. Ми можемо залучати будь-яких фахівців.

Тобто, Ви вважаєте, що за 2 роки Росія нам поверне Крим, Луганську народну республіку та Донецьку народну республіку?

Миколо, давайте ми не будемо віддавати наші території, за них воювали наші діди і батьки. Не воюють з ким – з тим, хто сильний. Тому за 2 роки ми маємо стати сильними.

«Ви говорите, неначе житомирський Рембо».

 Микола Вересень

Якби був загальний призов, яким би Ви стояли в черзі?

Від військкомату я не ховався. Отримав повістку, розписався, прийшов. Поспілкувалися. Сказали: «Чекайте». Я чекаю.

В розмові між вашими колегами я почув слово «Чечня». Що малося на увазі?

Брав участь у першій чеченській компанії 1995 року, проте розповідати про це не буду. Горя і сліз в нашій країні достатньо. Єдине, що можу сказати – волів би не володіти певними навичками та не знати певних речей, про які довелося дізнатися в ті часи.

Якось загадково Ви говорите, неначе житомирський Рембо.

Якщо одним словом, то так.

Загалом, я розумію, що Ви прозахідний політик?

Погодьтеся, у нас немає іншого шляху.

А стосунки з Росією? Ви би поїхали в російський парламент з групою депутатів, як це відбулося місяць тому?

Ні, не поїхав би.

Деякі політики вважають, що стосунки з Росією треба підтримувати, ми маємо спільні кордони, спільні бізнес-стосунки.

Скільки людей, стільки думок, але безумовно, економічні стосунки ми будемо підтримувати. Дуже багато продукції, що виробляється в Україні, постачається в Росію до цього часу. Якщо надалі ми і будемо підтримувати економічні зв’язки з Росією – таке спілкування має відбуватися на рівних.

У Вас дуже специфічне прізвище, пов’язане із сумнозвісним маніяком. Я колись був в нього «в гостях» в житомирській колонії. Отже, прізвище вам не заважає?

Вважаю, що не прізвище робить людину, а людина прізвище. До речі, розкажу Вам цікавий факт. В часи, коли я працював у МВД, входив в групу, що займалася пошуками Валерія Онопрієнка. Мене навіть перевіряли на факт, чи не був я родичем Анатолія.

Ви ж розумієте, що шлях до повноцінного життя буде складним? Будуть реальні жертви реформ.

Реформи не робляться так швидко. Розкажу Вам на прикладі заводу. Поставили новий станок в цех, на ранок – нацарапані нецензурні слова, пошкоджений корпус. Викликав начальника цеха і сказав: «Якщо до завтрашнього дня пошкодження не будуть усунені – мінус 50% із заробітної платні». На ранок станок був, як новенький. Реформи це завжди болісно, але нам доведеться через них пройти. Сьогодні у нас на комбінаті стоїть сенсорне обладнання, новітня техніка і люди вже сприймають це адекватно – не ламають, не трощать, а цінують.

Ще трошки і ви мене переконаєте піти працювати на Ваш комбінат. Яка заробітна плата?

Від 3-х до 8-ми тисяч гривень.

«Не соромлюся запитувати поради у експертів».

Валерій Онопрієнко

- Яке б міністерство Ви б хотіли очолити?

- Про міністерства не замислювався, але знаю сфери, де б я міг бути корисним – Міністерство Збройних сил або Міністерство економіки. Прагну бути корисним у сферах, на яких я розуміюся. Не соромлюся у разі потреби запросити експертів, які допоможуть зорієнтуватися у тій чи іншій ситуації.

Яке Ваше загальне бачення подальшого розвитку країни?

Україна має змінитися і зараз чудовий шанс такі реформи провести. Якщо ми не зробимо реальних кроків в цьому напрямку, Європа від нас відвернеться і ми станемо додатком Донецької народної республіки. Особисто я не сприймаю політику як свій життєвий шлях, а лише прагну протягом певного часу виконати свою місію — допомогти нашій країні змінитися на краще.

Прес-служба кандидата в народні депутати України Валерія Онопрієнко