На які соцгарантії можуть розраховувати мобілізовані українці та ФОП: виплати, відпустки, лікування,

Поспілкувався з представниками правозахисного центру «Принцип» і рекрутингового центру в Києві про те, на які соціальні гарантії можуть розраховувати військові, зокрема мобілізовані сьогодні. Як діяти, якщо соціальну гарантію порушили, яку роль відіграє рапорт у взаємодії з військовою частиною, скільки днів відпустки дають сьогодні, які можуть бути виплати — у матеріалі.

Раніше ми вже розповідали про те, як айтівці служать у війську, що варто знати перед тим, як долучатись до армії, і чим відрізняється служба за мобілізацією і контрактом.

У цій статті ми описуємо основні гарантії та пільги, які передбачені законодавством. Матеріал має ознайомлювальний характер і не ставить за мету охопити всі нюанси, пов’язані з цією темою.

У чому полягає соціальний захист

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» — головний документ, який регулює соціальні гарантії військовослужбовців. У ньому йдеться про соціальний захист, виплати тощо.

Доки мобілізований не потрапив у конкретну військову частину, основна гарантія, яку йому надає закон, — базова загальна військова підготовка тривалістю не менше як місяць. Це якщо людина ніколи не проходила строкову службу, не служила за контрактом і не закінчувала військову кафедру.

А вже після зарахування у військову частину мобілізовані військовослужбовці можуть розраховувати на такі соціальні гарантії.

Виплати й забезпечення

З очевидних варіантів соціального захисту — забезпечення речами й харчуванням. Так, мобілізовані повинні отримати два комплекти костюмів, до кожного з яких входять кітель і штани, зимова куртка, дві сорочки поло, футболки, літні шкарпетки тощо. Також на старті мають видати шолом, балістичні окуляри, берці.

Далі — кошти. У ЗСУ немає такого поняття, як зарплата. Військовим виплачують грошове забезпечення. Воно складається зі:

• щомісячного основного грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років);
• щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, премія);
• одноразових додаткових видів грошового забезпечення (як-от винагороди за стрибки з парашутом чи протимінну діяльність, допомоги).

Грошове забезпечення військовослужбовців — як мобілізованих, так і контрактників — можна звести до такої формули:

ПО + ОВЗ + (ПО + ОВЗ) * НВР + (ПО + ОВЗ) * НзТ + (ПО + ОВЗ) * НОПС + ПО * П + ПО × інша надбавка / доплата / винагорода, де:

• ПО — посадовий оклад;
• ОВ3 — оклад за військовим званням;
• НВР — надбавка за вислугу років;
• НзТ — надбавка за таємність;
• НОПС — надбавка за особливості проходження військової служби;
• П — премія.

Фінальна сума виплат залежить від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. В одному випадку надбавка може становити 3% від посадового окладу, в іншому — 10%, а в третьому — 20% або більше.

Сьогодні в Україні доступний калькулятор грошового забезпечення. Щоправда, поки що він веде розрахунок лише за основними видами виплат військовослужбовцям.

Утім, уже зараз можна підрахувати, скільки основного грошового забезпечення отримуватиме мобілізований солдат з менш як роком вислуги без додаткової спеціальної кваліфікації, почесних звань тощо.

Також передбачені виплати додаткових винагород військовослужбовцям під час дії воєнного стану.

Можливі такі суми:

• 100 тис. грн — передбачені для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях на лінії розмежування та на тимчасово окупованій території;
• 70 тис. грн — призначені військовослужбовцям, які виконують бойові завдання на лінії першого ешелону оборони або наступу, а також на території противника, між позиціями російських та українських військ чи на тимчасово окупованій території України (до конкретного місяця ця виплата не прив’язана, а виплачувати її мають тоді, коли буде сумарно 30 днів виконання завдань);
• 50 тис. грн — отримують військові, які виконують бойові завдання в складі органів військового управління, штабів і командування;
• 30 тис. грн — виплачують військовослужбовцям за бойові або спеціальні завдання згідно з бойовими наказами;
• 15–30 тис. грн — щомісячна додаткова винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах). Фінальна сума залежить від рівня кваліфікації, часу навчання персоналу та ін.

Крім цього, кошти можна отримати за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову техніку противника. Сума — від 4 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (нині це 3028 грн). Тож ідеться про винагороду в розмірі від 12 112 грн до 908 400 грн. Що дрібніша техніка, то менша виплата. Наприклад, винагорода за знищення реактивної системи залпового вогню — 60 900 грн, а за військовий автомобіль — 12 180 грн.

Допомога військовим від міст

Залежно від міста проживання, мобілізовані, як і контрактники, можуть отримати від 10 тис. грн до 50 тис. грн одноразової допомоги. Втім, наразі не всюди пропонують виплати, сума фінансової допомоги різниться.

Наприклад, у Києві всі мобілізовані мають право отримати 30 тис. грн. І мобілізованим, і контрактникам платить Одеса — по 20 тис. грн. У Харківській області виплати мобілізованим передбачені лише в Богодухівській громаді — це 50 тис. грн. Норма стосується всіх мобілізованих, включно із внутрішньо переміщеними особами, які зареєстровані в громаді.

У Чернігові мобілізовані одержують по 15 тис. грн. А в Івано-Франківську 50 тис. грн отримують ті, хто воює на передовій, по 20 тис. грн виплачують бійцям, які трохи далі від лінії фронту. Так само в Тернополі мобілізовані та контрактники можуть отримати одноразову виплату 10 тис. грн, якщо вони беруть безпосередню участь у бойових діях.

Виплата у випадку ушкодження здоров’я

Держава гарантує виплату одноразової грошової допомоги за будь-яке ушкодження здоров’я (контузія, поранення, обмороження, мінно-вибухова травма, вивих, струс, розтягнення, розрив, перелом, отруєння тощо), яке військовослужбовець дістав під час виконання обов’язків. Але є умови: виплата передбачена лише в тому разі, якщо таке ушкодження призвело до інвалідності або часткової втрати працездатності.

Щоб отримати виплату в разі часткової втрати працездатності, коли інвалідність не встановлена, потрібен висновок від медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності у відсотках. Сума допомоги розраховується як відсоток від 70-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб — нині це 3028 грн. Наприклад: 25% × 70 × 3028 = 52 990 грн.

Пройти згадану комісію потрібно протягом трьох місяців після звільнення з військової служби. А от часових обмежень щодо встановлення групи інвалідності немає (крім військовослужбовців строкової служби, для яких також діє тримісячне обмеження).

Терміни виплати цієї одноразової грошової допомоги законодавчо не визначено.

Розмір виплати у цьому випадку залежить від групи інвалідності. А ще впливає факт, пов’язане ушкодження з виконанням обов’язків військової служби (зокрема із захистом Батьківщини) чи з проходженням військової служби.

---

Розміри одноразової допомоги

• У 2024 році одноразову грошову допомогу в разі встановлення інвалідності, що пов’язана із захистом Батьківщини чи виконанням обов’язків військової служби, визначено в таких розмірах:

• I група інвалідності — 400-кратний прожитковий мінімум (1 211 200 грн);
• II група інвалідності — 300-кратний прожитковий мінімум (908 400 грн);
• III група інвалідності — 250-кратний прожитковий мінімум (757 000 грн).

• Якщо це інвалідність, що пов’язана з проходженням військової служби, тоді розміри виплати такі:

• I група інвалідності — 120-кратний прожитковий мінімум (363 360 грн);
• II група інвалідності — 90-кратний прожитковий мінімум (272 520 грн);
• III група інвалідності — 70-кратний прожитковий мінімум (211 960 грн).

• Якщо ВЛК визначила, що травма, поранення, контузія пов’язані з проходженням військової служби (наприклад, нещасний випадок), то одноразову грошову допомогу можна отримати тільки в разі встановлення інвалідності.

 

---

Соцгарантії для найманих працівників і ФОПів

За працівниками на весь час їхньої військової служби зберігаються місце роботи та посада, якщо вони були оформлені за КЗпП.

Проте й компанії, які співпрацюють з айтівцями-ФОПами, намагаються їх підтримувати: для 68% айтівців у війську зберігають робочі місця, а для 60% — грошові виплати. По поверненні деякі компанії пропонують або знову долучитися до старого проєкту, або ж обіцяють підшукати новий. Окрім того, частина бізнесів допомагають із закупівлею обладнання, одягу, екіпірування. Усі опитані раніше DOU компанії зазначили: ані сума, ані вид допомоги жодним чином не залежать від того, як саме людина опинилася в армії.

Крім того, ані контрактникам, ані мобілізованим не заборонено мати ФОП і одночасно служити у війську. Однак це стосується не всіх. Посадові особи ЗСУ (наприклад, командир роти чи його заступники) не можуть вести сумісну діяльність. Незалежно від того, були вони призвані чи підписали контракт.

ФОПи на весь період їхньої військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності.

Час перебування на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відпустки

Військовослужбовці, так само як наймані працівники, мають право на відпустку. Її тривалість однакова і для мобілізованих, і для контрактників. Під час воєнного стану основна відпустка не може перевищувати 30 календарних днів. Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин триває не більш як 10 календарних днів, водночас грошове забезпечення зберігається. Важливо, що час доїзду до місця відпустки сюди не входить — його рахують додатково, але не більш як дві доби в один кінець.

Додаткові дні відпустки дають і за знищену техніку — до 15 календарних днів на рік.

Якщо військовий захворів (це має підтвердити висновок ВЛК) чи дістав поранення, він іде у відпустку для лікування. Також він має право на відпустку за станом здоров’я після лікування. Постанову ВЛК про потребу військовослужбовця у такій відпустці ухвалюють після закінчення стаціонарного лікування і в тому разі, якщо для повного відновлення функції та працездатності необхідно щонайменше 30 календарних днів.

На підставі постанови ВЛК відпустку для лікування у зв’язку з хворобою надають на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування — на 45 або 60 календарних днів. На цей період за військовослужбовцем зберігають грошове й матеріальне забезпечення.

Якщо військовий звільнений з полону, він за власним бажанням може взяти додаткові 90 днів відпустки без поділу на частини. У цьому разі за ним також збережуть грошове забезпечення.

Медична допомога

Військові мають право на безплатне лікування у військово-медичних закладах охорони здоров’я, зокрема на реабілітацію та протезування. Скерувати їх має військова частина. Окрім цього, під час воєнного стану ті, хто брав участь у бойових діях і хто має відповідний висновок ВЛК, можуть поїхати на лікування за кордон (наприклад, якщо лікарі дійдуть висновку, що в Україні неможливо провести потрібне протезування).

Так само за висновком ВЛК після шпиталю можна отримати путівку на безплатне санаторно-курортне лікування.

Право на біологічне батьківство (материнство). У період дії воєнного стану військовослужбовці мають право на безоплатний забір, кріоконсервацію та зберігання їхніх репродуктивних клітин. Це потрібно на випадок, якщо людина втратить репродуктивну функцію під час оборони держави.

Гарантії під час відрядження

Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом у відрядження й відпустку. Також — до місця проживання, яке військовий обрав після звільнення зі служби. І також — у разі переведення на нове місце служби або у зв’язку з передислокацією військової частини.

Крім того, військовий, який їде у відрядження, до нового місця проходження військової служби або в місця відпустки (зворотного шляху це теж стосується), може купити проїзні документи для себе та сім’ї на всі види транспорту поза чергою. Так само військовослужбовець, який їде у відрядження, може позачергово бронювати місце в готелі (потрібно показати посвідчення про відрядження).

У відрядженні військовий також має право на добові, а ще може отримати відшкодування документально підтверджених фактичних витрат на відрядження, як-от оренду місця для ночівлі.

Пільги щодо сплати відсотків за кредитом

Військовослужбовцям, які брали або беруть участь у бойових діях, а також їхнім законним партнерам не нараховуються штрафні санкції чи пеня за невиконання зобов’язань перед банками, так само як і проценти за користування кредитом. Це не стосується кредитних договорів щодо купівлі нерухомості та автомобіля.

Виплати, передбачені після звільнення зі служби мобілізованих

• Допомога в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення (мінімальне грошове забезпечення зараз — 20 100 грн, тобто мобілізований не може отримати менш як 5025 грн).
• Одноразова грошова допомога в розмірі 50% грошового забезпечення за кожен рік служби (але лише в певних випадках: звільнення за станом здоровʼя, у звʼязку зі звільненням з полону тощо).
• Право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Фінальна сума залежатиме від вислуги років, стажу та інших факторів і розраховується індивідуально.

У разі загибелі військового члени сімʼї мають право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн.

Відмінності в соціальних гарантіях для контрактників і мобілізованих

Соціальні гарантії можуть відрізнятися залежно від статусу військовослужбовця (мобілізований, контрактник, курсант, резервіст), вислуги років, звання, а також від того, брав військовослужбовець участь у бойових діях чи ні.

Так, наприклад, вислуга років впливає на можливість отримати житло чи компенсацію за нього (вище згадана умова про необхідність мати вислугу від 20 років). Для контрактників та офіцерів так само окремо прописані положення щодо житла. Наприклад, за військовослужбовцями за контрактом зберігається право на житлову площу, яку вони займали до початку військової служби, тобто вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.

Найбільш суттєва різниця між соціальними гарантіями, наприклад, мобілізованих та контрактників у тому, що другі мають право на:

1. Підйомну допомогу в разі переїзду на нове місце служби — у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце служби.
2. Компенсацію за неотримане речове майно в разі звільнення.
3. Отримання житла за програмою «єОселя» з пільговою відсотковою ставкою 3%, строк кредитування — до 20 років.
4. Отримання сертифіката на купівлю транспортного засобу в розмірі 150 тис. грн протягом трьох місяців з дати укладення контракту. Сертифікат на купівлю транспортного засобу військовослужбовцю видають після укладення контракту лише один раз.
5. Компенсацію 50% першого внеску за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, плюс додатково 100 тис. грн після першого року військової служби та ще 100 тис. грн — після другого.
6. Одноразову виплату після укладення першого контракту. У 2024 році за перший контракт військові рядового складу отримують 24 224 грн, сержантського і старшинського складу — 27 252 грн, офіцерського — 30 280 грн.
7. У певних випадках — одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірі 50% грошового забезпечення за кожен рік служби.

 

Як мобілізованому довести, що його право на соціальні гарантії порушили

У правозахисному центрі для військовослужбовців «Принцип» кажуть, що найчастіше бійці звертаються з такими питаннями в контексті порушення їхніх прав на соцгарантії, як:

1. Затримка виплат грошового забезпечення, зокрема виплат за поранення, а також інших гарантованих державою виплат.
2. Ігнорування з боку військової частини скарг військовослужбовця на стан здоровʼя, відмова в направленні на лікування, проходження ВЛК.
3. Відмова надати відпустку.

Як приклад юристи наводять таку ситуацію. Військовослужбовець дістав поранення ноги та ключиці під час виконання бойового завдання в районі Торецька, де він потрапив під артилерійський обстріл з боку противника. Довідка про обставини травми в нього була: поранення сталося під час захисту Батьківщини. Військовий лікувався на стаціонарі 25 днів. Потім за рішенням ВЛК він отримав відпустку для лікування після тяжкого поранення на 30 днів (у постанові ВЛК зроблено прив’язку поранення до «тяжкого»). Однак протягом перебування на стаціонарі й у відпустці військовослужбовцю виплачували тільки грошове забезпечення, без додаткової винагороди в розмірі 100 тис. грн, на яку він мав повне право.

Підставою для виплати та нарахування додаткової винагороди в розмірі 100 тис. грн під час лікування військовослужбовця є дві умови:

1. Отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, що підтверджує довідка про обставини травми без прив’язки до її тяжкості.
2. Перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (зокрема закордонних).

Для збереження винагороди в розмірі 100 тис. грн під час відпустки для лікування важливо, щоб у висновку ВЛК поранення було визначене як тяжке та пов’язане із захистом Батьківщини.

Ця справа дійшла до суду, де юристи змогли довести, що військовослужбовець повинен отримати згадані кошти.

Або інший приклад. У листопаді 2023 року військовослужбовець дістав поранення в голову — це був удар КАБом під час виконання бойового завдання в районі Лимана. Він мав на руках довідку про обставини травми: отримана під час захисту Батьківщини. Після стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров’я військовослужбовець пройшов ВЛК — комісія визнала його обмежено придатним. На цій підставі військового вивели в розпорядження командира. Після перебування в розпорядженні понад два місяці виплата грошового забезпечення в повному розмірі за останньою обійманою посадою припинилася. Військовослужбовцю нарахували близько 800 грн заробітної плати (сума складається з окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років), інших виплат не було.

Хоча, відповідно до українського законодавства, після двох місяців перебування в розпорядженні та до його закінчення військовослужбовцям щомісяця передбачений оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткова винагорода в розмірі 20 100 грн.

Юристи підказали, як вирішити це питання: звернутися з рапортом про перерахунок грошового забезпечення до безпосереднього командира військовослужбовця. До рапорту обов’язково потрібно додати копію довідки про обставини травми, форму 100 (за наявності), інші медичні документи (виписний епікриз, виписка з медичної карти амбулаторного хворого тощо — за наявності), висновок ВЛК про обмежену придатність та довідку з реквізитами.

Тож як діяти, якщо соціальну гарантію порушили? Це дуже залежить від того, про яку саме соціальну гарантію йдеться. Якщо військовому не виплачують грошове забезпечення, відповідно, першочергово необхідно дізнатися причину. Для цього слід звернутися з рапортом до командира з вимогою розʼяснення. Відтак, залежно від ситуації, намагатися вирішити проблему далі: можна залишити скаргу на гарячу лінію МОУ, звертатися до вищого командування, а також подати позов до суду, якщо ситуація не розв’язується в досудовому порядку.

Якщо ж ідеться про ненадання медичної допомоги, насамперед так само необхідно звертатися з рапортом до командира та вимагати направити на лікування. У рапорті варто чітко та детально викласти свої скарги, за наявності — долучити медичні документи.

Загалом у всіх випадках взаємодії військовослужбовця з військовою частиною першочерговим є рапорт. Він має бути письмовим та написаним на імʼя безпосереднього командира. Важливо проконтролювати, щоб рапорт зареєстрували в частині. Адже для подальшого захисту своїх прав перш за все потрібно довести звернення як таке, тобто найголовніше мати письмовий доказ того, що військовий звертався до свого командира з тим чи іншим питанням і що командир у задоволенні цього прохання відмовив.

У разі, якщо рапорт не реєструють або відмовляють у його задоволенні, військовий має вимагати обґрунтовану письмову відмову від командира.

Якщо командир відмовляється приймати рапорт (або військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні), можна надіслати цей рапорт на імʼя командира на адресу військової частини цінним листом з повідомленням про вручення та описом вкладення (опис необхідно попросити на пошті). Тоді в рапорті необхідно просити надати письмову відповідь та зазначити адресу, на яку зможете отримати лист з такою відповіддю.

Якщо адреса військової частини не відома і знайти її не вдається (таке іноді буває у зв’язку з воєнним станом), можна скерувати рапорт через Міністерство оборони України. В такому випадку до рапорту потрібно додати заяву довільного зразка з проханням направити рапорт до військової частини. І все це надіслати на юридичну адресу МОУ цінним листом з описом вкладення.

Відповідь на рапорт має містити рішення на всі питання, поставлені в рапорті (зверненні, заяві, скарзі). Якщо надійде відмова, то вона також має бути в письмовій формі з посиланням на акти законодавства; там має бути зазначена причина відмови та роз’яснення, як оскаржити ухвалене рішення (бездіяльність керівництва військової частини можна оскаржувати до вищого командування або звернутися до суду).

При цьому з 9 серпня 2024 року затверджено новий порядок роботи з рапортами. Нововведення стосуються лише військовослужбовців ЗСУ, МОУ та Державної служби з питань безпеки на транспорті.

Основні зміни:

• Форми рапорту — усна, письмова, електронна.
• На усний рапорт командир відповідає усно, на письмовий та електронний — накладенням резолюції («погоджено» або «не погоджено»)
• Якщо рапорт не погоджено, то має бути вказана підстава та вичерпний перелік документів, необхідних для погодження.
• Заборонено відмовляти в розгляді рапорту через неправильне візуальне оформлення або граматичні помилки.
• Строк розгляду рапортів: усний — негайно, але не довше від строку розгляду письмового; письмовий — 48 годин з моменту подання, якщо це стосується дисципліни, обовʼязків особового складу під час виконання бойового розпорядження, збереження життя та здоровʼя, відпустки за сімейними обставинами; з інших питань — не більш як 14 днів.
• Якщо рапорт надсилають Укрпоштою, відлік починається з моменту надходження рапорту до поштового відділення підрозділу військовослужбовця.
• Електронні рапорти в застосунку «Армія+» мають бути підписані КЕП. Щоби подати рапорт, необхідно ввести ID командира. Кожен командир зобовʼязаний надати підлеглим власний ID-номер та ID-номер СЕДО підрозділу, щоб підлеглі могли використовувати їх під час подання рапортів.

Якщо рапорт військовослужбовця залишився без розгляду чи належної відповіді, той має право скаржитися до вищого командування, оперативного командування, на гарячу лінію Міністерства оборони, звертатися до омбудсмена для захисту своїх прав, а також отримати допомогу від юристів.

Окрім того, військовослужбовці можуть звернутися по консультацію або юридичну допомогу до громадських організацій, зокрема до правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип» (чат-бот у телеграмі @pryncyp_bot) та ГО «Юридична сотня» (за тел. 0 800 308 100). Також консультацію можна отримати в рекрутингових центрах. Їхні номери телефонів й адреси доступні тут.

DOU звернувся до Міністерства оборони з питаннями про те, чи планується в Україні розширення / скорочення соціальних гарантій для мобілізованих військовослужбовців у 2024–2025 роках, які суми на це передбачені, чи фіксує Міноборони випадки порушення права мобілізованих військовослужбовців на соціальні гарантії та ін. Однак наш запит залишили без відповіді.