Росія програє космічні перегони. Чому це вигідно Україні?

У 2024 році Росія запустила в космос лише 17 ракет. Не так уже й мало — у роки пандемії, у 2020 та 2021 роках, або у 1962 році, на зорі космонавтики запускали ще менше. Але кількість російських пусків знижується третій рік поспіль, тоді як в інших космічних країнах вона швидко зростає.

17 запусків за минулий рік набагато менше, ніж було заплановано. На початку 2024-го в інтерв'ю порталу PRO Космос керівник Роскосмосу Юрій Борисов говорив, що до кінця року в планах 40 пусків.

Але навіть якби ці плани вдалося виконати, Росія все одно відставала б від лідерів: у 2024 році в США було 152 запуски, у Китаю — 65. Зараз за цим показником РФ ближче до Нової Зеландії, яка запустила 13 ракет і посіла за підсумками року четверте місце.

Америка обійшла Росію за кількістю пусків у 2016 році. За два роки до цього проти Москви запровадили міжнародні санкції за анексію Криму, які ускладнили міжнародне співробітництво росіян.

До цього додалося скорочення видатків бюджету на космос, а потім пандемія. 2022 року проти Росії ввели нові санкції — вже за повномасштабне вторгнення в Україну.

В останні роки Москва вже не намагається встигнути за США та Китаєм. Найамбітніші та найдорожчі проєкти — надважка ракета, необхідна, зокрема, для далеких польотів у космос, та будівництво місячної бази фактично "припинені" без чітких планів на реалізацію.

Тепер у Роскосмосі розраховують хоча б збільшити супутникове угруповання та запустити невелику орбітальну станцію.

ВВС звернулася до Роскосмосу з проханням про коментарі та чекає на відповідь.

Супутникове угруповання РФ

"Ми йдемо шляхом нарощування власного космічного угруповання, виходячи з наших фінансово-економічних можливостей, технологічних і виробничих", - сказав в інтерв'ю РБК у грудні 2024 року Юрій Борисов.

Космічне угруповання, про яке говорив Борисов, — супутники, яких у Росії мало, якщо порівнювати з лідерами — США та КНР. Росія докладає зусиль, щоб збільшити їх кількість, але наздогнати інші країни не може.

За підрахунками неурядової організації Union of concerned scientists, на 1 травня 2023 року на орбіті був 181 російський супутник.

Серед них 16 цивільних та 28 військових супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), а решта – наукові, навігаційні, а також цивільні та військові супутники зв'язку.

У США на той момент було 5184 супутники. 502 з них були супутниками ДЗЗ різного призначення. КНР мала 628.

За підрахунками Московського космічного клубу, неурядової організації, яка займається вивченням та популяризацією космонавтики, на 1 січня 2025 року в Росії мало бути вже 307 супутників, але в США — 8393, а в КНР — 990.

За кількістю супутників Росія так і не змогла наздогнати США та Китай.

Автор фото,Getty Images

Супутникове угруповання є важливим з двох основних причин: супутники приносять дохід і необхідні для військових цілей.

У космосі на супутниках можна заробляти гроші — насамперед, продаючи дані дистанційного зондування землі та надаючи послуги зв'язку.

Ця інформація може бути використана в різних галузях, починаючи з проведення суден, стеження за станом снігу і закінчуючи контролем обстановки під час надзвичайних ситуацій.

Якщо таку інформацію передають військовим, ці супутники можна вважати супутниками-розвідниками. Великої різниці з цивільними апаратами вони не мають. На Заході, наприклад, військові часто просто купують інформацію у цивільних операторів, тому що у них супутникових угруповань більше, дані надходять оперативніше.

Зрештою, у космосі присутні військові. Окрім власних апаратів ДЗЗ, військові використовують супутникові системи попередження про ракетний напад, космічний зв'язок, а також різні секретні апарати, призначені для спеціальних місій.

Наприклад, Росія запускає до космосу апарати, які, як вважають американці, здатні атакувати інші супутники.

Йдеться про так звані супутники-інспектори. Такі апарати можуть зближуватися з іншими і здійснювати щодо них деякі дії — наприклад, перевіряти їхню роботу або знищувати.

Автор фото,EPA

Військова частина російської космонавтики традиційно закрита для сторонніх, і тому складне становище, в якому опинилася армія РФ перед початком великого вторгнення в Україну, для широкої публіки виявилося несподіванкою.

За рік до вторгнення, 15 лютого 2021 року, керівник російської приватної космічної компанії "БАРЛ" Сергій Басков представив у Раді Федерації відеопрезентацію. У ній йшлося, що на той момент у Росії не було жодного комерційного супутника дистанційного зондування Землі.

За офіційними даними Роскосмосу, до 1 січня 2022 року на орбіті було всього 102 супутники, включаючи 25 апаратів дистанційного зондування.

За даними сайту Geospatialworld, лише одна американська компанія Planet Labs, яка продає знімки Землі, мала 188 супутників.

Компанії, які володіють супутниками ДЗЗ, заробляють гроші, продаючи дані різним компаніям та державним організаціям, включаючи військових.

Знімки комерційних супутникових компаній є джерелом значної частини розвідувальної інформації ЗСУ. Кошти на їхню покупку відображалися в пакетах американської допомоги Україні.

Велика кількість супутників ДЗЗ, державних і комерційних, які є у розпорядженні Пентагону, забезпечує оперативність розвідувальних даних.

Чим більше супутників на орбіті, тим більше оновлюється інформація, оскільки вони частіше пролітають над певним регіоном Землі.

Автор фото,Planet Labs

Після початку вторгнення Росії в Україну з'ясувалося, що ЗСУ непогано обізнані про те, що відбувається у глибокому російському тилу, а російській армії такої інформації гостро не вистачає.

Супутникові знімки не просто дають інформацію про розташування важливих об'єктів у тилу — якщо у компанії чи державної організації таких супутників багато, вони здатні оновлювати інформацію оперативно.

Вона надходить до аналітичних центрів, де знімки вивчають спеціальні нейромережі, які обробляють великі масиви інформації, відстежуючи зміни на картах, виділяючи та вивчаючи підозрілі сліди, відблиски та тіні.

В результаті через короткий час військові можуть отримати інформацію про розгорнутий штаб, склад або позицію ППО і завдати по них удару.

Автор фото,Maxar

Проблема нестачі супутників для РФ залишається актуальною.

"У тісній співпраці держави та бізнесу необхідно в гранично стислий термін кратно збільшити склад діючого російського орбітального угруповання", — вимагав Володимир Путін на нараді з питань космічної галузі 26 жовтня 2023 року.

На його вимогу, відповідний національний проєкт потрібно було підготувати до 1 липня 2024 року. У грудневому інтерв'ю Борисов сказав, що проєкт все ще готується.

Ціль Роскосмосу, за словами очільника, — будувати по 250 супутників на рік, хоча зараз виробляти не виходить навіть 40. Точної кількості побудованих супутників за попередній рік він не назвав.

Борисов також не розповів, яким чином Росія за умов міжнародних санкцій зможе закуповувати дорогі мікросхеми.

До космічної електроніки зазвичай підвищені вимоги. Прилади повинні працювати в екстремальних умовах, зазнаючи перевантажень, електромагнітного, іонізуючого та радіаційного випромінювання, теплового впливу, вакууму та інших факторів.

Нова орбітальна станція для Росії

Те, що Роскосмос не дуже схильний займатися комерційною діяльністю, що позначається на нестачі в Росії супутників, видно з дослідження, яке провів Московський космічний клуб.

Головним трендом у світі у 2024 році була економічна діяльність у космосі, але для Росії вона була на останньому місці, йдеться у дослідженні. Набагато важливішими, за результатами цього аналізу, для Роскосмосу були наукові та військові роботи, а також пілотовані польоти на орбітальну Міжнародну космічну станцію (МКС).

У 2024 році шість із російських космічних запусків були пов'язані з обслуговуванням МКС. З них лише двоє пілотувалися — це місії "Союз МС-23" та "Союз МС-24". Інші чотири запуски виконали вантажні кораблі "Прогрес".

Однак термін служби Міжнародної космічної станції добігає кінця, і Росія, ймовірно, збирається вийти з проєкту в 2028 році.

NASA після цього продовжуватиме літати на станцію два роки — США потрібно підготувати роботу астронавтів на майбутніх приватних орбітальних станціях.

Але з пілотованою космонавтикою Росія не покінчить.

Автор фото,Reuters

Після закінчення роботи Міжнародної космічної станції Росія збирається запустити власну орбітальну станцію, невелику і лише тимчасово відвідувану, на відміну від МКС, де люди перебувають постійно. Це буде дорогий і досить спірний з погляду практичного змісту проєкт.

Про плани із запуску російської орбітальної станції вперше відкрито заговорили ще 2014 року, а 2015-го Володимир Путін під час прямої лінії сказав, що станцію створять 2023 року.

Він тоді заявив, що вона потрібніша за МКС, тому що з тієї видно лише 5% території Росії, і що національний російський проєкт взагалі має "велике народно-господарське і всяке інше спеціальне значення".

З того часу програма Російської орбітальної службової станції (РОСС) зазнала змін, її реалізацію відкладено більш пізній термін. Тепер передбачається виготовити шість орбітальних модулів та вивести їх на орбіту в період з 2027 по 2033 рік. Із них і планується зібрати станцію.

20 березня 2024 уряд РФ затвердив паспорт федерального проєкту "Створення космічного комплексу Російської орбітальної станції" загальною вартістю 608,9 млрд руб (близько 6 млрд доларів).

Автор фото,AFP

У 2022 році тодішній голова Роскосмосу Дмитро Рогозін в інтерв'ю "РИА Новости" пояснював, як діятиме РОСС, і з його слів випливало, що це буде великий супутник дистанційного зондування землі, а космонавти його відвідуватимуть як персонал, що обслуговуватиме апаратуру.

Тим часом, за словами експертів, насправді цей проєкт у тому вигляді, в якому він запланований, не має очевидних цілей для Роскосмосу.

З роботою, яку потенційно зможуть виконувати космонавти на такій станції, з великим успіхом впораються супутники, для якихось великих програм, наукових досліджень та розробки нових технологій вона виявиться недостатньо великою або недостатньо населеною — відвідування космонавтів, судячи з заяви Рогозіна, заплановано тільки для інспекцій.

Крім того, Роскосмос планує розмістити станцію на високих широтах так, щоб вона пролітала над територією Росії. Таким чином, за словами експерта в галузі космонавтики Вадима Лукашевича, станція буде на надто високій орбіті, що робить її малопривабливою для інших країн — з неї просто неможливо "побачити" більшу частину земної поверхні.

"Створення РОСС — це абсолютно надумане завдання, яке не має за великим рахунком якихось практичних переваг. Це виключно для того, щоб не втратити компетенції, зберегти галузь і щоб там, як то кажуть, людям було, чим зайнятися", — розповів він.

Суперракета і місячна станція

На початку 2020-х років у світі розпочалися нові місячні перегони, в яких Росія спочатку брала участь, якщо не на рівних, то принаймні з певною претензією на успіх.

Спочатку в першій фазі, з 2021 по 2025 рік, планувалося дослідження Місяця за допомогою автоматичних апаратів, за яким повинні були слідувати пілотовані місії до 2035 року, включаючи висадку та будівництво бази.

Перший етап програми, який завершиться в грудні 2025 року, включає розробку основних технологій, створення космічного корабля і основних елементів надважкої ракети, а також демонстрацію корабля в пілотованих і безпілотних польотах. На початок 2025 року не було виконано жодного з пунктів цього плану.

На супутник Землі не сів жоден із трьох автоматичних апаратів. Спроба запуску в серпні 2023 року станції "Луна-25" закінчилася аварією під час посадки.

У Росії не створено космічний корабель, хоча, за даними ТАСС початку листопада, його розробка велася.

Немає ясності і з надважкою ракетою, яка мала полетіти до 2026 року.

Така ракета потрібна для місячної місії, оскільки в ході такої експедиції доведеться доставляти на дуже велику відстань корабель з модулем, що повертається, і паливом. У Росії створювалася така ракета - "Єнісей".

Автор фото,Роскосмос

У 2018 році Володимир Путін підписав указ про створення цієї ракети, згідно з яким ескізне проєктування мало завершитися до кінця 2019 року, а перший старт має відбутися у 2028 році.

У лютому 2021 року стало відомо, що проєкт припинили для корекції технічного вигляду ракети. Це з самого початку викликало гарячі суперечки у керівництві космічною галуззю.

Наприклад, проти неї виступав у 2016 році тодішній голова Роскосмосу Ігор Комаров. У березні 2016 року Комаров говорив журналістам, що один запуск такої ракети буде коштувати не менше мільярда доларів, а розробка коштуватиме понад 10 мільярдів. Весь проєкт, за його словами, за вартістю можна порівняти з 10-річною космічною програмою.

А ось його наступник Дмитро Рогозін навпаки виступав за розробку такої ракети.

Тепер, як повідомив Юрій Борисов у грудневому інтерв'ю РБК, надважку ракету почнуть проєктувати у 2026 році, і під неї буде спеціальне фінансування.

Чи є майбутнє в російського космосу

У 2016 році, коли російський уряд ухвалив Федеральну космічну програму, голова держкорпорації Ігор Комаров заявив, що в Роскосмосі усвідомлюють, що для освоєння космосу не вистачить зусиль та фінансів однієї країни. "Є розуміння, що немає сенсу робити її комусь одному. Це просто безглуздо", - заявив він.

До 2020-х років Росія почала втрачати позиції на міжнародному ринку пускових послуг, де вона традиційно почувала себе впевнено.

У 2021-му передвоєнному році дев'ять із 25 запусків Роскосмосу було здійснено на користь іноземних замовників. Вісім ракет вивели на орбіту супутники британської компанії OneWeb.

У ході ще одного пуску на орбіту було виведено 38 іноземних супутників із різних країн, включаючи Німеччину, Саудівську Аравію, Японію, Іспанію, Італію та ін.

Після 2022 доступ на міжнародний ринок виявився для Росії практично закритий.

Автор фото,Роскосмос

При цьому Китай, який у деяких інших галузях російської промисловості частково замінив західні країни, у космосі виявився не найзручнішим партнером.

"Китай не хоче кооперуватися, він усе сам робитиме. Та й нема чого [Росії] йому запропонувати. Особливо, ось якщо ми на Захід продавали свої запуски, свої ракети — фактично у Китаю свого вище голови, і він би сам із задоволенням комусь їх продав", — каже Іван Моїсеєв.

Росія та Китай у 2021 році оголосили про спільну програму створення місячної станції. Однак цей проєкт поки що не отримав свого бюджету та конкретних планів реалізації.

Хоча він і передбачав якусь інтеграцію на пізнішому етапі, спочатку він не вимагав якоїсь співпраці — кожна країна могла здійснювати свою місячну програму.

Російсько-китайська станція, якої поки що немає навіть у проєкті, — поки що єдина велика міжнародна програма за участю Роскосмосу.

Росія продовжує розвивати свою космонавтику наодинці, і наздогнати лідерів їй все важче. Принаймні, у такому становищі, в якому вона опинилася через вторгнення в Україну.

Автор: Павло Аксьонов, BBC