Володимир Мирний: Житомир – місто життя і миру

Ми з вами любимо своє прекрасне, старовинне місто, дорогі житомиряни. Всі хочемо бачити його процвітаючим та благовлаштованним, але чомусь так відбувається, що ми, живучі в нашому чудовому місті, не відчуваємо такого бажаного, очікуваного від влади комфорту та благоустрою.

Комунальні тарифи майже вдвічі більші ніж в місті Києві, а тіж комунальні послуги чомусь завжди не відповідають тим тарифам, які ми сплачуємо кожного місяця. І, якщо порівняти ціни, на найнеобхідніші продукти харчуванні, чомусь в Києві менші ніж в нашому місті.

Я завдаю себе питання: «Чому так відбувається?». І ви знаєте, роздумуючи над цим питанням, я зрозумів: відкрив для себе просту істину, яка глибоко схована і владних і провладних структурах нашого міста, простими словами можливо це передати як відносини влади і опозиції. Там де влада і опозиція знаходяться по різним сторонам барикад відбуваються зміни життя простих людей на краще. Але там де влада і опозиція зрослися через такі відносини як кумівство, родичання або спільне відмивання грошей, там необхідно забути про добробут та процвітання простих людей.

Володимир Висоцький колись написав пісню про те як одного разу зустрілися правда і брехня і вони по дивному збігу обставин обмінялися своїм, одягом, так що брехня стала виглядати як правда, а правда як брехня. І відтоді правда не може вдягнутись в своє власне вбрання і її сприймають як брехню і, навпаки.

Буквально декілька слів хочу сказати про нашу, так називаємо «опозицію».

Ми всі підтримували і боролися за те щоб в Верховну Раду Україні по 62 виборчому округу потрапив опозиціонер. Ну потрапив туди наш опозиціонер Зубко і що… Тоді, коли треба голосувати за опозиційні закони, його чомусь або немає в сесійній залі, або він, чомусь, не голосує за зміні і закони, які так очікує від опозиціонерів народ. А як пан Зубко ошукав всіх житомирян з встановленням фільтрів для води в дитячих садках, які буцімто він встановив, а, насправді, виявилось, що ці фільтри встановлені за рахунок бюджетних коштів, та, як на гріх, чомусь, вони так і не запрацювали, і маленькі дітлахи як пили неочищену воду так і п’ють.

А славнозвісний всьому нашому місту пан Сухомлін, який є членом Житомирського міського виконкому і ділить кошти нашого міста, як і владні структури. Також чого вартий товариш Сухомліна по партійній приналежності пан Моїсієв – партія «Фронт змін», який є замісником мера нашого міста і курирує міський бюджет, транспорт та займається економікою нашого міста. Що він зробив доброго для всіх нас?

Куди не кинь оком, скрізь керують нашим містом «опозиціонери». За кермом влади одні і тіж люди: Сухомліни, Зубки, Рабиновичі, Шелудченкі – одна команда. То вони влада, то вони опозиціонери, десятиріччями вони керують нашим містом, а зміни тільки в гіршу сторону. Але ми з вами винні у тім та несемо відповідальність перед своїми батьками, бабусями, дідусями, які отримують жебрацьку пенсію, а також перед своїми дітьми, які не бачать майбутнього у цій країні, у цьому місті і хочуть поїхати звідси. Все із-за того, що в нас рабська психологія.

Приведу приклад: в Житомирі немає футболу більш десяти років. Чиновники захопили федерацію футболу та керують нею, і ніхто з цих депутатів не став на захист інтересів громадської організації та громади міста Житомира. А чому? Бо вони всі разом це і зробили. І так у всьому: стадіонів в місті немає, туалетів немає, аеропорт розгромили, ліки самі дорогі в Україні, тому ми не лікуємось, живемо впроголодь, а щоби людину поховати, потрібно півхати продати.

Згадаємо чого були варті наші весняні дороги. Таких жахливих ям, вибоїн і понівечень доріг за своє життя я не пам’ятаю. Стародавні римляне, коли захоплювали нові території будували прекрасні дороги, акведуки та каналізаційні стоки. І завоювані народи згодом розуміли, що до них прийшла цівілізація. Ми ж в 21 столітті, з нашою владою, яка зрослась з опозицією, повертаємся в часи хаосу, загального дерібану та беззможжю. Сьогодні необхідна «люстрація» всіх тих хто був при владі, є при владі і рветься до влади.

Особисто я вважаю, що все ж такі є опозиція в нашому місті. Ця опозиція є по відношенню як до влади так і до так названої «опозиції» – це команда Олександра Коцюбка. Я якось запитав Олександра Петровича про те, чому він не належить ні до однієї партії, які є в Україні, і почув дуже дивну для мене відповідь: «Сьогодні прості люди повинні зрозуміють, що їм допоможуть тільки такі самі люди, як вони самі.» І я зрозумів всю глибину і правдивість цих слів, тільки ми самі прості люди можемо зробити і побудувати своє власне щастя. Ті хто приховують прикривають партійною символікою рано чи пізно перетворюються на дерібанщіків. Ті хто є з простого народу і є цим самим простим народом насправді буде піклуватися про благоустрій та добробут простих людей.

Я майже 10 років знаю Олександра Коцюбка, але чим більше часу проходить після нашого знайомства, я кожного разу впевнююсь у тому, що майже нічого не знаю про нього.

По перше, Коцюбко є корінним житомирянином і надзвичайно кохає своє місто, в чому я особисто сам неодноразово переконувався. По друге, мало хто в Житомирі знає про те, що Олександр Петрович є професійним моряком. Ще молодим хлопцем він закінчив Вище Ленінградське морське училище з відзнакою і зразу ж потрапив на військово-морську базу Баїлово на Каспійському морі де приймав участь у бойових діях в Ірані. Охороняв плавцем-водолазом військові кораблі, що стояли на рейді в морях та океанах, знешкоджував ворожі міни та інше. Також в складі Французського Легіону приймав участь у миротворчих операціях в різних горячих точках планети. По третє, ставши на останні бізнесменом нашого міста, найбільше в місті здійснив допомоги простим і обездоленим мешканцям нашого міста, за що був два рази нагороджений орденами Української Православної Церкви. І по четверте, він прекрасний сім’янин, який щіро від всього сердця любить, поважає , шанує і береже свою сім’ю.

Я не буду писати про його сімейне життя, це приватна і конфеденційна інформація. Я був неодноразово свідком того, як він, у буквальному сенсі цього слова, жертвував раді людей своїм власним здоров’ям, часом, фінансами.

Я наостанок скажу і про те, як веде Коцюбко Олександр Петрович свій бізнес. Я в своєму житті бачив багато всякого роду бізнесменів, так от дорогі житомиряни, мене найбільше вразило в ведені свого бізнесу Олександром Петровичем те, що він весь свій бізнес намагається вести по букві закону. Ця законослушна скурпульозність Коцюбка вразила навіть мене.

І завершуючі статтю, я хочу всім житомирянам побажати тільки одного: не піддаватись на провокацію «брехні», яка одяглася в вбрання правди, а бути відповідальними за те, кого ми вибираємо з вами до владних структур, і що вони нам «доброго» роблять. Вони добре вміють тількі одне - купувати за наші з вами кошти дорогузні автомобілі, будувати розкішні багатоповерхові будинки та їздити за наші з вами кошти на Мальдіви та ексклюзиви. А ми з вами як і раніше живемо так, як живуть негри та інші раси у країнах третього світу, виживаючи як хто може...

З любов’ю та пошаною Вам В Мирний