Чому опозиції не подобається децентралізація?     Реклама  

Напевно багато хто пам’ятає часи, коли перед виборами активно ремонтували садочки, перекривали дахи та латали дороги. І обов’яковим атрибутом  була табличка на якій великими літерами було написано прізвище благодєтєля, депутата або кандидат в депутати, завдяки кому все це ремонтувалось та відновлювалось.

Тепер у містах ремонти за кожним  поворотом. Якщо раніше середнє містечко 90% свого бюджету витрачало на захищені статті і лише крихту на ремонт, то тепер гроші є, але не вистачає потужностей, щоб виробити стільки асфальту, вікон та покрівлі.

Це наслідок децентралізації, яку попри критику просував Президент Порошенко. Але я чомусь не бачив жодної таблички на якій було б написано, що дорога робиться завдяки Порошенку. Правда, мери міст також не люблять говорити, що якби не децентралізація, то не було б нової  школи чи садочка. Міські голови не соромляться усі лаври вішати собі на голову.  Навіть якщо вони представляють  опозиційні партії.      

Нещодавно Комітет виборців України оприлюднив дослідження щодо парламентської підтримки децентралізації. КВУ виявив, що Верховна Рада VIII скликання від початку роботи й дотепер ухвалила 12 відповідних законів, і ще 5 чекають на друге читання. Найактивніше підтримували закони про децентралізацію звичайно Блок Петра Порошенка та паритнер по коаліції Народний Фронт. Найменше підтримки реформа отримала з боку “Опозиційного блоку”, Радикальної партії та “Батьківщини”.

Знову ж таки, жоден депутат з “Опоблоку” не підтримав закони про фінансову децентралізацію. Сихронного з Опоблоком Закони про об’єднання громад  гальмувала “Батьківщина”. А окремі представники Радикальної партії  взагалі погрожували зверненням до Конституційного суду щоб скасував реформу, яка  ремонтує дороги, під’їзди та дахи.

Чому ж опозиційні сили так  проти цієї децентралізації? Відповідь очевидна! Реформа демонструє успіхи. А ці успіхи хоронять казочки про манну небесну, як тільки певні політичні сили приходять до влади. Більше успіхів, менше рейтинг популістів котра сидять у Києві і ніби-то знають що болить простому люду. Хоча, не столичний чиновник має будувати Едем на місцях, а місцеві органи самоврядування. У цьому суть реформи, яка боляче б’є по популістах.

У цьому контексті слід взяти до уваги цитату з заяви ініціативної групи “Першого грудня”, до якої входять авторитетні громадські діячі: “Популізм … залюбки паразитує на соціальних бідах, лукаво спрощуючи складне, безсоромно експлуатуючи найпростіші соціальні емоції, спокушаючи суспільство легкими шляхами до матеріального благополуччя та справедливості”.

Такі авторитарні опозиційні лідери, як Тимошенко чи Ляшко не відмовились би самі покерувати в ручному режимі місцевим чиновництвом та фінансовими потоками, як це було раніше. Знову ж таки, в разі їх перемоги на виборах. Як відомо, система працювала дуже просто, як у тому віршику: “сорока-ворона дітям кашу варила; цьому дам, а цьому не дам”.

Не дарма Петро Порошенко під час візиту на Дніпропетровщину сказав, що ”Децентралізація - це дитячий садочок”. Досить образне і зрозуміле пояснення реформи. Адже  дитячий садочок збудований на кошти місцевої громади. І для цього не довелося їхати в область чи в столицю аби вициганити гроші на будівництво.    

Окрім того,  даючи людям повноваження, фінанси й відповідальність на місця, держава робить їх більш вільними та незалежними від центру. І це також не входить в плани опозиціонерів, передусім з “Опоблоку”. Бо як же тепер скуповувати голоси людей за гречку? Вільного й гідного не купиш. Треба обиратись чесно. А що це? – спитає пересічний депутат-опоблоківець, читай екс-регіонал, ми цього за 25 років не проходили.

Громадські діячі, експерти, наші міжнародні партнери констатують: перші результати реформи є успішними. У Дніпрі на депозиті лежить майже мільярд гривень, півмільярда у Львова, стільки ж у Полтаві. Місцеві бюджети перестали нагадувати діряву торбу.

Цифри говорять за себе. Так, бюджет Дніпропетровській області збільшився у чотири рази, У сусідній Запоріжській – у пять, у Львівської, Житомирської та Черкаської збільшення у сім разів, а на Івано-Франківщині аж у 13  разів перевищення показників у порівнянні з місцевими бюджетами за 2015 рік! Головне не зупинятися.

Результат є. І він не приманий. Його можна побачити і відчути. Особливо це важливо для прифронтових регіонів. Тут надзвичайно важливо, щоб люди бачили: у великій Україні живеться краще.

Володимир Манько, політичний консультант