Ігор Ходак: «Перш за все – я просто людина, один з тих, хто народився в Романівському районі»   PR  

Що ж має знати виборець про Ігоря Ходака? Відповідь самого політика на це питання – лаконічна, але змістовна – «я просто людина, громадянин України, житель Романівського краю, який закоханий у цю землю і людей, які поруч». Ігор Євгенович без пафосу, зате з відчуттям власної гідності говорить про становлення себе як успішного керівника та лідера.

Успіх – це амбіції, навчання та команда. Відверто ділиться власним досвідом і сподівається, що невдовзі  процвітаючих підприємств – маленьких чи масштабний на теренах області стане більше.
               
Розвиток малого та середнього бізнесу, залучення міжнародних інвесторів – це все не просто мрії політика Ігоря Ходака, а реальні стратегії, які можуть бути втілені на Житомирщині. Навчити, мотивувати людей працювати на себе, створювати свої невеличкі підприємства з вирощення чи то виготовлення унікальної продукції, яка буде відповідати усім вимогам і запитам покупця. Не віддавати сировину за безцінь, а виробляти готову продукцію з більшою доданою вартістю, з робочими місцями тут, у себе, з податками у бюджет своєї громади – це як запорука успіху сьогодні на думку Ігоря Ходака.  Жодні державні дотації та мізерні надходження з бюджету не врятують території, які потребують стабільного фінансування і розвитку. Така у Ігоря Ходака модель розвитку громад у реаліях сьогодення. А для цього варто йти в політику, варто бути там, де приймаються доленосні рішення для краю. Ігор Євгенович зізнається, популісти, які ухвалювали і голосували, які розпоряджались грошима, які у вигляді податків сплачувало очолюване ним підприємство, стали однією з причин балотуватись у депутати обласної ради вперше. «Чому вони, не знаючи цей край, його проблеми і потреби, не знаючи людей, голосують за ті чи інші постанови. А податки, куди йдуть вони, потенціал є, невеликий, але є, чому ж ним розумно не розпорядитись. Чому усе в руках популістів?» - обурюється Ігор Ходак.
 

Реальна стратегія, а не химерні вигадки.

«З чого б я почав господарювання у громадах, в чому секрет їх можливого успіху? Я б спочатку утворив колектив - фаховий.  Так, з кадрами в селі, містечку – проблема. Але їх треба віднайти, мотивувати – це має бути команда з мудрістю і молодістю, з досвідом і з запалом та оптимізмом.  Керівник чи то лідер має знайти слова для того, аби зацікавити, згуртувати, утворити команду. Команда є, рухаємось далі. Створюємо середовище - потужна програма з утворення бізнесу на теренах громади – малого, середнього, та навіть мізерного бізнесу, аби утворились робочі місця. Далі – інвентаризація земель громади – чітка, прозора. Сьогодні громади мають землю, яку ніхто не обліковує, ніхто не платить податки, так, її використовують, але нелегально. А це втрата доходу. Це ті кити, на яких сьогодні має бути побудоване життя  громади – команда, розвиток бізнесу, раціональне використання землі та ресурсів» - розповідає про свої стратегії  Ігор Ходак, і додає, що за роки роботи на власному підприємстві навчився гуртувати, мотивувати, спонукати, хоча це й не проста робота, а,  можливо,  й  одна з найважчих. Оскільки розвивати простіше, ніж утворити.
 

Утворити себе, а згодом зуміти мотивувати інших.

«Я утворив себе сам, як людину, успішного та амбіційного бізнесмена, як політика, я пройшов випробовування владою обласного рівня, за усі 5 років своєї депутатської каденції я не брав участі у політичних інтригах та скандалах, пройшов той шлях чесно, відверто, з максимальною користю для свого краю. Так, я як міг відстоював інтереси людей Романівщини, Чуднівщини,  хотів , аби про ці території не забували на обласному рівні, чули наші проблеми, допомагали нам їх вирішувати. Депутатські кошти були основою, до яких я докладав свої, аби розбудовувати соціальну сферу перш за все. Дірок було багато, усі полатати не вдавалось, але було докладено не мало сил, аби  вирішувались першочергові проблеми» - аналізує свою депутатську діяльність Ігор Ходак, зізнається, коли балотувався у Верховну Раду, дав собі слово, вести політичну кампанію чесно, не лити бруду на опонентів, своєї обіцянки дотримався. Зараз гордий тим, що обрав чесність за орієнтири. Нині Ігор Ходак утворив на Житомирщині політичну команду однодумців у політичному осередку «Наш край».

Досить молода партія, проте обрана Ігорем Євгеновичем свідомо, після досконалого вивчення ідеології осередку – «Дуже важко обрати ту політичну силу, за яку згодом не буде соромно, в якій конструктив є головним. Яким було моє рішення?  - партія «НАШ КРАЙ». Це не емоційні  політичні пориви, а усвідомлене та виважене рішення. Перш ніж його прийняти, я ретельно вивчив усе, такий мій принцип. Що мені імпонує у цій партії – вона не має одноосібного лідера, є три співголови, партія не обслуговує олігархів, так, в ній є заможні люди, я не заперечую цього, але це не олігархічні клани, не обслуговує незаконні бізнес структур та фінансові групи, вона досить молода, не має монобільшості і зловживань у Верховній Раді. Це дає мені надію і вірю, що випадкові люди не йтимуть під прапорами цієї політичної сили».

Сьогодні Ігор Ходак балотується у депутати обласної ради вдруге – з досвідом, успішними проектами, командою, амбіціями, чіткими стратегіями. Він має підтримку однодумців і є лідером серед тих, хто йде разом з ним. Його знають як підприємця, людину з активною громадською позицією, невтомного благодійника. Проте сам Ігор Євгенович зізнається, що мріє, аби благодійність не закривала діри державного недофінансування, відсутності робочих місць та відтоку кадрів закордон - «На жаль, так склалось в Україні, що  медичні заклади, освітні, громадськість,  змушені  звертатися по допомогу до бізнесу,  туди, де щось жевріє, де можна отримати підтримку у скрутний час.  Лікування, парти в школу, ремонт, меблі в садочок, - звертаються з усім, географія благодійності  ширша за Романівський район. Я дотримуюсь таких істин у житті, які зустрічав ще у писаннях древніх філософів – 10% свого прибутку маєш віддати людям, на благодійність, я віддаю більше. Така філософія є основою мого світогляду. Допомогти людям – святе діло.  Але, мені прикро, що так відбувається, (і наші політики цим користуються) що не має  робочих місць, відсутня та достойна оплата праці, яка має забезпечити усі потреби людини, навіть у скрутний час. Кожна сфера буденного життя вимагає нині  благодійної підтримки, оскільки усюди відсутня належна державна підтримка. Якби це все було на хоча б рівні середньостатичстичної європейської країни,  змінилося б усе, на краще, без благодійників. І так має бути. Люди мають бути заможними, я про це мрію, я до цього прагну і я докладу зусиль до реалізації таких мрій, Повірте, я людина амбітна і не кидаю слів на вітей».

Пресслужба Житомирської обласної організації політичної партії «Наш край