ЖЖ » Новини » Інтернет і Технології » 2024 Февраль 18 » 21:33:07 |
Якщо вам ніколи не надсилали онлайн-листівку з подібним текстом - мабуть, вас немає у соцмережах чи месенджерах.
Такі листівки популярні давно, але якщо раніше їх надсилали в день народження чи на свята, то сьогодні на підйомі мода на щоденні побажання. Особливо багато цього у вайбері, через що їх часто так і називають - "вайбер-листівки".
Деяким українцям подобається така мила традиція, деяких - дратує. У соцмережі є багато повідомлень від молодих користувачів, які міркують над тим, як без скандалу попросити маму чи бабусю не надсилати їм листівок із "чашечкою кави" щоранку.
Іноді листівки кожен день надсилають давні знайомі чи далекі родичі - замість запитати, як справи чи поговорити по телефону.
Тож і справді, навіщо люди так роблять? І чи є це побічним наслідком втоми від війни і негативних емоцій, які накопичилися в українському суспільстві?
Щоб знайти відповіді, ВВС Україна поговорила з експертами, "потерпілими" і знайшла людину, яка понад 10 років створює ці листівки, а також модерує Facebook-групи, де збираються сотні тисяч українців у пошуках нових мерехтливих картинок.
Сергію (Серджіо) Гладкому 33 роки. Він живе в селі Ладичин Тернопільської області з дружиною Богданою, 4-річним сином, батьками і братом.
Чоловік почав робити листівки приблизно 10 років тому. Спочатку хотів гарно привітати близьких з днем народження. Але потім він помітив, що в українському фейсбуці взагалі небагато листівок рідною мовою, і загорівся виправити ситуацію.
Сьогодні у Сергія Гладкого - ціла імперія листівок. Він - власник і модератор кількох спільнот у Facebook, де сидять від 10 до 80 тисяч людей. А найбільша його спільнота - "Привітання українською" – має понад пів мільйона підписників.
Ще у Сергія є сторінки в YouTube, Viber, Telegram і Тік Ток, його листівки можна побачити всюди, хоч іноді їх і копіюють без зазначення авторства.
"Я був у шоці, коли зареєструвався в Тік Ток, а там мої листівки ледве не в кожному відео, але мого імені там немає, воно затерте смайликами чи середечками", - каже дизайнер.
Для Сергія листівки – це радше хобі, яке допомагає розвивати навички для створення фотокниг, що є основним джерелом заробітку для чоловіка.
Іноді він дозволяє людям просувати свої товари у спільнотах – часто це реклама курсів для схуднення чи швейні послуги, але на такі пости є негативні реакції.
"Крім привітань, у мене є менші групи - регіональні, тематичні, з цитатами чи гумором українською. Там ми рекламу беремо, людям усе подобається".
"Щомісяця суми різні, але такі мізерні, що це не можна назвати додатковим доходом. Рекламодавці пропонували великі гроші, але їхній контент не відповідає моїм поглядам, а ще часто дратує підписників", - каже Сергій.
Рідні допомагають чоловіку. Його дружина фотографує і ділиться з ним знімками для листівок.
Для заробітку чоловік створив групу "Привітання на замовлення". Зараз там 328 учасників, це привітання для конкретних людей.
"Декілька місяців ми робили листівки безплатно, щоб показати, як це виглядає, тепер - за символічну плату. Для військових - безплатно. У них часто немає часу привітати своїх рідних (а іноді люди і не вміють це робити), і ми з радістю допомагаємо".
Сергій каже, що не ставить за мету заробити на підписниках. Йому "подобається дарувати радість, підбадьорювати людей у такі непрості часи".
Крім листівок, у спільнотах публікують приємні побажання, подяки ЗСУ, ППО, прохання підписати петиції, часто посмертно.
То що ж приваблює сотні тисяч підписників? У чому секрет шаленої популярності?
Сергій пояснює це так:
"Усе просто: якісний і актуальний контент. Людям не треба шукати, яке сьогодні свято - вони читають про це в спільноті, і відразу ж отримують готові привітання, не витрачаючи свій час. Тільки одним натисканням кнопки "Поширити пост" вони вітають своїх друзів і близьких.
З моїх спостережень, що би не відбувалося в житті людей, вони завжди хочуть вітати і святкувати.
Ще обожнюють щоденні побажання "з добрим ранком" чи "гарного дня". Думаю, у більшості ранок починається не з кави, а з гортання Facebook-стрічки.
Ще одна причина – технології. Вони стають популярніші, середній вік користувача зростає. Колись в інтернеті сиділа тільки молодь, а тепер і старші люди підтягуються.
Основний підписник моїх спільнот у Facebook і YouTube - жінка 35+ і старші. Бувають і чоловіки, але молоді - найменше (хоч у Тік Ток - навпаки).
Не хочу образити нашу молодь, але якщо глянути на найпопулярніші ролики у Тік Ток, таке враження, що серед молоді популярна абсолютна безглуздість. Натомість у старшого покоління інші цінності – вони хочуть нести радість і позитив близьким".
24-річна Олександра з Ужгорода отримує листівки від родичів на свята, а також від мами – якщо вони не в одному місті.
Зазвичай вона нічого не надсилає у відповідь, але у 2021 році переоцінила свій підхід.
"Я тоді жила у Львові і не мала часу багато говорити з мамою. А вона мені листівки присилала щодня. І якось сказала "ну хоч якийсь смайлик пришли, щоб я знала, що з тобою все добре", - розповідає Олександра.
Доньці стало соромно, що вона мало пише мамі, і вона вирішила відповісти творчо.
Спочатку була ідея створити мамі персоналізовані смайлики, але раз вона так любить вайбер-листівки, дівчина вирішила створити для неї такі ж мерехтливі листівки, але зі своїми фото.
"Здається, мамі сподобалося. Але бурхливої реакції не було, перший раз вона подумала, що це звичайні листівки", - згадує дівчина.
Сьогодні мама теж надсилає листівки, коли донька кудись виїжджає. "Це невербальне спілкування, просто, як каже мама, "перевірка звʼязку".
Олександра ставиться до онлайн-листівок по-філософськи.
"Це швидше і зручніше для старшого покоління. Моє покоління 10 років тому спілкувалося тільки мемними картинками, зараз це стікери в телеграмі - тому я думаю, що ми недалеко пішли від старшого покоління, просто у нас різні методи".
"Можливо, за кілька років нове покоління нашу звичку відправляти стікер-меми вважатиме крінжем (безглуздям – Ред.). Вже бачила, що нове покоління не розуміє, для чого ставити дужку в кінці речення, а я без неї не можу. Як інакше показати, що я це з позитивним тоном?" – пише Олександра в інстаграмі.
Іноді здається, що спільноти Сергія з привітальними листівками – це вже давно щось більше, ніж просто група за інтересами.
Це соцмережа у соцмережі, зі своїми ритуалами.
"Скільки людей вірить в перемогу України???", "Погляньмо, скільки тут патріотів" – такими постами підписників часто починаються ранки у групі "Привітання українською".
У коментарях – сотні, тисячі коментарів "+", "Амінь", "Україна переможе і тільки так".
Потім часто ідуть пости "Усі напишіть в коментарях Амінь", або колективні молитви за військових ЗСУ, "усіх синів" та мир в Україні.
Поміж цими постами Сергій Гладкий викладає нові пакети привітальних листівок. Здебільшого він любить робити привітання з днем народження, днем ангела, святами.
Листівки "хорошого дня" і "смачної кави" він особисто не полюбляє, це 1% від усіх його робіт, каже дизайнер.
Листівки "перейшли це 10 людям і в Україну прийде мир" від підписників у спільнотах теж є, хоча Сергій каже, що не створив "жодної такої" і ставиться до них "абсолютно негативно".
"У рейтингу листівок (які можуть дратувати - Ред.), на першому місці - прохання написати "Амінь", на другому – прохання привітати військових. Пишуть "У мене сьогодні день народження, привітайте мене" і вставляють фото військового, який не має відношення до України, або це зображення військового, яке згенерував штучний інтелект".
За день, каже Сергій, люди можуть запропонувати до 50-100 таких штучних фото. Він каже, що відхиляє їх, тому що "це спекуляції для отримання вподобайок, популярності чи підписників".
"Але з іншої сторони - навіть такі картинки символічні”, - каже Сергій.
І в його групах усе ще можна знайти ці штучні фото. "Під ними люди радше висловлюють подяку багатьом солдатам, а не комусь конкретному".
Іноді хтось справді хоче привітати військового, каже він, але помічає, що багато людей не розрізняє справжніх фото від штучних.
"Інша справа, коли вітають реального військового, але таких випадків мізерна кількість. Переважно люди вітають знайомих бійців особисто, а не в соцмережах".
Інколи Сергій публікує у спільнотах листівки до дня народження знаменитостей. Вони популярні, але у людей різні авторитети, часом можна отримати негативну реакцію, особливо на листівки для політиків.
"Найяскравішим є протистояння" навколо президента Зеленського і експрезидента Порошенка, каже Сергій.
А серед тих, "кого всі люблять і поважають" - Валерій Залужний, Ліна Костенко, ведучі телеканалів, письменники чи спортсмени.
Попри дружність привітальних листівок, усе ж є люди, яких вони дратують.
У киянки Аліни є знайома - Інна. Це викладачка університету, якій за 60, освічена і активна жінка.
"Після знайомства і переписки по справах у вайбері вона додалася в друзі в фейсбуці. Спочатку надсилала кілька постів на день, на які я з ввічливості відповідала "дякую, пані Інно, цікаво". Але потім це вже відбувалося щодня, і вона присилала мені все – листівки, привітання, пости, пісні, ну мільйон повідомлень".
Для Аліни Facebook – це перш за все робочий інструмент, і на кожне нове повідомлення вона "здригалася" і думала, що прийшло щось важливе.
Спочатку Аліна думала, що замість репостити собі на сторінку, жінка від незнання тисне кнопку "поширити на всіх".
Але було незручно поговорити про це з людиною, яку вона так мало знала, тому Аліна не знайшла кращого виходу, ніж заблокувати користувачку.
Було несподіванкою, коли через довгий час вони випадково зустрілися, і ця викладачка її запитала: "О, а ти бачила, яке я тобі цікаве повідомлення надіслала?"
"Виходить, вона спамила так спеціально? Для мене ця жінка досі загадка", - каже Аліна.
Листівки з мерехтливими трояндами в месенджерах - "це просто візитівка українців старшого покоління", вважає SMM-менеджер і автор популярних мемів Дмитро Коваленко.
Але розгадка цього явища, вважає він - у відсутності культури онлайн-спілкування, якої їх ніхто не вчив. "Вони не вітаються, пишуть капслоком, надсилають не скорочені посилання", самотужки намагаються розібратися у соцмережах.
"Яка вірогідність, що вони відразу натраплять на якісні подкасти, Netflix, проігнорують перші-ліпші рекомендовані відео в YouTube, які, звісно ж, будуть російською?" – каже Коваленко.
Але може бути так, що старше покоління і не хоче того різноманіття, яке сьогодні пропонує інтернет. "Для них вайбер - це обмін теплом і увагою", - каже психологиня Маріанна Новаковська.
"Старші люди хочуть спілкування, бути потрібними. Але іноді просто не знають, що сказати іншим. От цими милицями в комунікації й виступають блимаючі листівки", - погоджується Коваленко.
Онлайн-листівки стали особливо популярні під час пандемії ковіду, коли багато старших людей, які найбільше ризикували захворіти, сиділи вдома наодинці, розповідає психологиня.
Коли вони присилають листівку з побажанням "гарного дня" - на їхній мові це означає "я піклуюся про тебе", "я думаю про тебе".
Після пандемії це не зникло, каже Новаковська. Почалася війна, і люди ще більше, ніж раніше, відчули потребу тримати контакт із близькими.
Перші місяці великої війни українські соцмережі переживали бум релігійних листівок, молитов за Україну, ЗСУ, Маріуполь, пише у своїй науковій статті фольклористка Ірина Коваль-Фучило. Це "можна було розцінювати як спробу контролювати непереборний страх і паніку перших тижнів російської агресії", вважає вона.
І хоч молитва вважається глибоко інтимним досвідом, Facebook дає людям можливість донести їхні "крики відчаю" великій аудиторії. Це перетворюється на форму "групової терапії", що надає людям підтримку в важкі часи, припускає науковиця.
Листівки "надішли це 10 людям, щоб в Україну знову прийшов мир" теж можна так пояснити.
Подібні листи люди надсилали одне одному і до появи інтернету, звичайною поштою, пише Ірина Коваль-Фучило. У часи дитинства в СРСР їй приходили такі листи. Один з них дівчинка навіть переписувала вручну, щоб надіслати далі, інакше, як там писали "могло статися нещастя" і наводили конкретні нещасливі історії.
Цікаво, що у часи політичної кризи, Помаранчевої революції 2004 року, ті повідомлення теж були на підйомі, їх пересилали як смс.
"Вставай, Україно, вставай вже до бою, поки бандюки не керують тобою, бо прийде до влади Яйце дурнувате, тоді Україні ніколи не встати. Надішли далі, якщо тобі не байдужа доля Неньки-України", - одне з таких смс можна знайти в статті науковиці.
Таке магічне мислення притаманне дітям, але і дорослим, які мають виклики, яким не дають ради, каже психологиня Маріанна Новаковська.
Через тривалий стрес і невизначеність від війни до магічного мислення підсвідомо вдаються і ті, кому це не притаманно.
Такі люди менш схильні до депресії, помітили дослідники. Віра і ритуали - ось як розішли молитву 10 людям – допомагають їм угамувати тривогу, каже психологиня.
Але важливо не втягнутися у це по вуха - "щоб не було так, що вірю тільки картам і смс-кам".
Іншими словами, крім магічного мислення, має бути і критичне, каже Новаковська. Хочеш відправити комусь листівку - відправ. Але коли переживаєш, що "не відправиш 10 людям і тебе чекатиме щось погане" - це сигнал зупинитися.
Дизайнер онлайн-листівок Сергій Гладкий каже, що розуміє тих, хто не любить отримувати багато щоденних привітань. "Дивуюся тим, хто розсилає листівки направо і наліво", - каже він.
"Через активність цих підписників доводиться переглядати і відхиляти багато постів. Іноді здається, що люди пропонують до публікації ледве не всю свою фотогалерею".
Чоловік розуміє, що зараз українці потребують позитивних емоцій, дякувати військовим ЗСУ, силам ППО.
Але також дотримується підходу, що листівки з привітаннями "мають бути по суті".
"Без "добрих раночків" і "смачної кавусі". Наприклад, я рідних і друзів вітаю тільки з днем народження і важливими подіями – і часто це особисті листівки, з їхніми фото, іноді з моїми віршами", - каже Сергій.
Листівка – це доказ того, що людина про вас пам'ятає, каже дизайнер.
"Але якщо у вашому житті є хтось, хто активно вас з усім вітає, і вам це не подобається, ви легко можете покласти цьому край, заблокувавши людину. Але перед тим хоч натякніть, що вона надто активна в своїх побажаннях".
Ілона Громлюк. ВВС Україна,