«Втеча з Алькатрасу». Як троє чоловіків вибралися з найбільш захищеної вʼязниці Америки

12 червня 1962 року троє чоловіків втекли з Алькатрасу, і їх більше ніколи не бачили. Що сталося з Френком Моррісом та братами Англін, залишається загадкою, але винахідливість і зухвалість їхньої ​​втечі з найбільш захищеної в’язниці США захоплює досі. Через два роки після втечі BBC приїхала на місце злочину.

У травні 1964 року кореспондент BBC Panorama Майкл Чарльтон здійснив "найстрашнішу подорож злочинця". Він проплив бурхливими водами затоки Сан-Франциско, щоб побачити сумнозвісний острів-тюрму Алькатрас.

У цій тюрмі, яка здобула неофіційну назву "Скеля", утримували найнебезпечніших злочинців у США. Її вважали неприступною фортецею. Але вранці 12 червня 1962 року троє чоловіків зробили те, що вважалося неможливим, - вони втекли.

Алькатрас спершу був морським оборонним фортом, який захищав вхід у затоку.

Під час Громадянської війни в США через ізольованість острова, круті скелі та швидкі, холодні течії, що оточували його, на ньому утримували полонених конфедератів.

На початку XX століття тут побудували військову в'язницю. У 1930-х роках, коли США боролися з розгулом організованої злочинності, що процвітала під час сухого закону, тюрму віддали у розпорядження міністерства юстиції.

Незабаром почали прибувати найстрашніші злочинці федеральної тюремної системи.

Серед найвідоміших в’язнів Алькатрасу були горезвісні гангстери Аль Капоне, Міккі Коен і Джордж "Кулемет" Келлі, а також засуджений убивця Роберт Страуд, який згодом стане більш відомим як "Людина-птах з Алькатрасу".

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

"Сюди направляли людей, які були надто жорстокими і небезпечними, щоб утримувати їх у звичайній в’язниці", - розповідав кореспондент BBC.

За чотири роки до його приїзду в Алькатрас на острів прибув Френк Лі Морріс.

Він осиротів у 11 років, а вже у 13 його засудили за перший злочин. Морріс провів більшу частину свого життя в різних виправних закладах і поза ними.

Його вважали розумним і досвідченим злочинцем. Його звинувачували у різних злочинах - від зберігання наркотиків до збройного пограбування. Але, мабуть, найбільше він прославився своїми втечами з в'язниць.

Після чергової втечі з в'язниці у штаті Луїзіана у січні 1960 року його відправили до "Скелі".

Щойно він потрапив в Алькатрас, він почав думати про те, як він звідси втече.

Його сусідами по блоку були засуджені за пограбування банків брати Джон і Кларенс Англіни та Аллен Вест, що перебував у Алькатрасі з 1957 року.

Усі чоловіки знали одне одного за попередніми в’язницями, в яких були разом. І оскільки вони були сусідами по камерах, вони розмовляли ночами.

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Кореспондент BBC, який відвідав тюрму через рік після її закриття, добре знав про моторошну славу в’язниці - її невблаганних охоронців, суворі умови та жорстокі морські вітри, які доводилося терпіти засудженим.

"Нещадний вітер, який, здається, ніколи не припиняється, виє крізь ґрати, - розповідав він. - Він поступово руйнує зведені між скель старі стіни вʼязниці".

Зухвалий план

Під керівництвом Морріса четверо в’язнів почали вигадувати складний і зухвалий план втечі.

Протягом кількох місяців чоловіки довбали пошкоджений сіллю бетон навколо вентиляційного отвору під раковиною у камері.

За допомогою металевих ложок, викрадених з їдальні, дриля, виготовленого з двигуна пилососа та старих лез від пили, вони викопали хід у підсобний коридор, який не охоронявся.

Щоб замаскувати шум свердла, Морріс щодня грав на акордеоні протягом години, коли вʼязням вмикали музику.

Коли вони зробили достатньо велику діру, щоб пролізти крізь неї до коридору, вони влаштували секретну майстерню у верхньому блоку камер.

Вони приховували діри в стінах фальшивими ґратами з пап’є-маше, виготовленими з журналів тюремної бібліотеки.

У таємній майстерні вони будували імпровізований гумовий пліт розміром 2 на 4 метри та рятувальні жилети з понад 50 викрадених плащів. Щоб запечатати гуму, вони розплавили її за допомогою гарячих парових труб в'язниці.

Вони створили з гармоніки апарат для надування плоту та вирізали весла зі шматочків фанери.

Але поки вони працювали, їм треба було приховувати свою відсутність від охоронців, які періодично проводили нічні перевірки.

Тож із мила, зубної пасти та туалетного паперу вони виліпили пап’є-маше моделі своїх голів. Щоб зробити їх більш реалістичними, вони пофарбували їх у тілесний тон вкраденою фарбою та обклеїли справжнім волоссям з підлоги тюремної перукарні.

Вибираючись із камер вночі, вони залишали голови на своїх ліжках поруч з імпровізованими фігурами під ковдрою, створеними з одягу та рушників.

Працюючи над спорядженням для втечі, вони також шукали вихід з вʼязниці.

Видершись по каналізаційних трубах як по сходинках, вони дісталися до вентиляційного вікна під стелею на висоті 9 метрів і виламали його, тимчасово закріпивши болтом із мила.

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Нарешті в ніч проти 11 червня 1962 року вони були готові втілити в життя свій геніальний план.

Залишивши свої підробні голови в ліжках, щоб обдурити охоронців, Морріс і два брати Англіни виповзли крізь діри в стінах камери. Втеча Веста була зірвана, коли він не зміг вчасно вибратися зі своєї камери, тому інші пішли без нього.

Вони піднялися на дах тюрми, перебігли через нього з надувним човном, проскочивши повз вежу спостереження і спустилися по зовнішній водостічній трубі, перетнули двір в’язниці, подолали дві огорожі з колючим дротом 3,7 метра заввишки та скотилися з крутого насипу до північно-східного берега острова. Біля води вони надули човен і зникли в ночі.

Тривогу підняли лише наступного ранку, коли охоронці виявили підробні голови.

Охоронці, які працювали у в'язниці, жили на острові зі своїми сімʼями. Батько Джолін Баб'як, який тоді працював наглядачем в Алькатрасі, увімкнув тривогу.

"Коли я прокинулася, сирена все ще вила. Вона була пронизлива, дуже гучна, моторошна, було страшно, - розповіла Баб'як у програмі BBC Witness History у 2013 році. - Я була шокована, і я подумала, що це не може бути спробою втечі, але так і було".

В'язницю негайно зачинили, почавши ретельний обшук усіх будівель разом із приміщеннями наглядачів колонії.

Тим часом батько Джолін почав масштабне полювання - сотні правоохоронців протягом кількох днів ретельно обшукували острів і море.

14 червня берегова охорона знайшла весло одного з ув'язнених. Того ж дня працівники виявили пакет з особистими речами Англінів, запаяний гумою.

Через сім днів залишки плоту прибило до берега біля мосту Голден Гейт, а наступного дня виявили один зі саморобних рятувальних жилетів.

Але трьох утікачів більше ніхто не бачив.

 

Справа досі відкрита

Хоча в’язні втекли з в’язниці, влада дійшла висновку, що вони, мабуть, загинули у бурхливих водах, намагаючись покинути острів.

Такою була думка й наглядача в’язниці Річарда Вілларда, коли BBC брала у нього інтерв’ю в 1964 році.

"Так, ми недорахувалися кількох, але ми не чули, щоб хтось ходив вулицями й вихвалявся тим, що втік з Алькатрасу", - сказав він.

"Чому я такий впевнений? Ти чуєш цей вітер, правда ж? Бачиш хвилі? Як ти думаєш, ти міг би таке зробити?"

В'язницю Алькатрас зачинили у 1963 році, через рік після втечі чоловіків.

Частково це було пов’язано з поступовим занепадом вʼязниці та витратами на її утримання, але також із суворим режимом Алькатрасу, який довгий час був предметом суперечок.

Ще в 1939 році генеральний прокурор США Френк Мерфі спробував закрити вʼязницю, заявивши: "весь заклад сприяє психології, яка формує жорстоку, агресивну атмосферу серед в'язнів".

Протягом багатьох років ув'язнені вбивали або калічили себе, не маючи змоги протистояти суворим умовам. Як раз у цей час у США почали міркувати про реабілітацію в'язнів, а не лише їхнє покарання.

Що стосується трьох втікачів, то попри те, що в бухті їхніх тіл не виявили, у 1979 році їх офіційно оголосили загиблими. ФБР закрило справу та передало відповідальність Службі маршалів США.

Але суперечки про їхню долю ніколи не вщухали.

Того ж року, коли їх оголосили мертвими, вийшов фільм "Втеча з Алькатрасу" з Клінтом Іствудом у ролі Френка Морріса.

Впродовж років з їхньої втечі час від часу зʼявлялися повідомлення про те, що цих чоловіків начебто десь бачили.

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

У 2018 році поліція Сан-Франциско виявила, що п’ять років тому їй надіслали таємничий лист від людини, яка видавала себе за Джона Англіна.

У листі було написано: "Я втік з Алькатрасу в червні 1962 року. Так, нам всім це вдалося зробити в ту ніч, але це було непросто!"

У листі стверджувалося, що чоловіки жили таємно, Френк Морріс помер у жовтні 2005 року, а Кларенс Англін - у 2008 році. Автор листа сказав, що тепер він хоче домовитися про свою здачу в обмін на лікування від раку. ФБР перевірило лист, але не змогло сказати, чи він справжній.

Справа все ще відкрита у Службі маршалів США.

Нещодавно у 2022 році вона опублікувала оновлені фото, як зараз можуть виглядати троє зниклих в’язнів Алькатрасу. Служба також закликає надати будь-яку інформацію про них, сподіваючись нарешті пролити світло на цю таємницю.

Автор: Майлз Берк, Для ВВС