ПАРОВОЗ З ЕЛЕКТРОННИМ СПІДОМЕТРОМ

Бажання уряду встановити за рахунок Держбюджету лічильники теплової енергії, які містять сучасні електронні системи, нагадує намагання встановити сучасний електронний спідометр на списаний 50 років тому у відставку паровоз.

Вважаючи такий підхід уряду до вирішення вельми актуальних в наш час проблем енергозбереження нічим іншим як абсурд, пропоную вам свою нову статтю з циклу «Психологія абсурду».

Згідно чинного вже чимало років Закону України «Про метрологію» постачальник послуг зобов’язаний за власний рахунок встановлювати та обслуговувати лічильники обсягу цих послуг. Відсутність такого лічильника є безперечним доказом порушення постачальником згаданого вище  закону. За умов, що постачальник теплової енергії - комунальне або державне підприємство, держава може допомогти йому за рахунок державного бюджету встановити прилади обліку. Якщо ж воно має іншу форму власності, що вже трапляється, то така фінансова допомога буде суперечити вимогам Бюджетного Кодексу і матиме ознаки не тільки карного злочину, але й корупції. Порівнявши вартість облікованого та не облікованого споживання теплової енергії на опалення житла, я прийшов до висновку, що вони різняться в межах 10%. Наявність лічильника теплової енергії на витрати газу, води та електроенергії, на виробництво та постачання тепла в оселі громадян ніяк не впливає. Саме це є підтвердженням того, що встановлення лічильників теплової енергії не має нічого спільного з енергозбереженням. Тому фінансування встановлення лічильників теплової енергії з Держбюджету по статті «Енергозбереження» буде порушенням Бюджетного Кодексу.

Разом з тим, втрати енергоресурсів на обігрів житла мають космічні розміри, бо коефіцієнт корисної дії (к. к. д.) існуючих систем централізованого опалення близький до к. к. д паровоза, для кращих зразків якого к. к. д. не перевищував 22%. При цьому паровоз, списаний у відставку 50 років тому, мав значно кращий котел, ніж нинішні системи централізованого теплопостачання. Але він не мав багатокілометрових, часом погано ізольованих та дірявих теплотрас, на перекачування води по яких, витрачається значна кількість електроенергії. Застосування імпортного газу для централізованих опалювальних систем призводить не тільки до зубожіння переважної більшості населення, але може стати загрозою для національної безпеки країни.

Встановлення лічильників теплової енергії за рахунок Держбюджету допоможе постачальникам тепла усунути багаторічні порушення Закону України «Про метрологію», але ніяк не вплине ні на к. к. д. систем централізованого опалення, ні на споживання цими системами газу, води та електроенергії.

Викладене вище призводить до дуже сумного висновку - бажання уряду встановити за рахунок Держбюджету лічильники теплової енергії, які містять сучасні електронні системи, нагадує намагання встановити сучасний електронний спідометр на списаний 50 років тому у відставку паровоз. Навіть для пересічного громадянина, який знає фізику в обсязі шкільного курсу, не підлягає сумніву, що к. к. д. паровоза з електронним спідометром нічим не відрізняється від к. к. д. паровоза, який такого спідометра не має. Тому намагання уряду встановити лічильники теплової енергії на застарілі не тільки фізично, але і морально, аварійно небезпечні системи централізованого теплопостачання нічого спільного з енергозбереженням не мають. Без перебільшення, вони можуть бути визнані окозамилюванням або навішування локшини на вуха довірливих йолопів.

Вважаю, що нині настав час на тих самих підставах, на яких був півстоліття тому відправлений у відставку паровоз, відправити у відставку всі централізовані системи опалення житла. Потрібно замінити їх на електричні індивідуальні, кращі європейські зразки яких вже кілька років виробляються українськими підприємствами. Офіційні дані про обсяги виробництва електроенергії за 2010 р., оприлюднені Мінпаливенерго, свідчать, що Україна без проблем може  витрачати на опалення в зимовий період щонайменше 30 млрд. кВт/год., якими, за моїм семирічним досвідом встановлення електричних систем опалення, може бути замінено не менше 10 млрд. куб. м природного газу. Якщо не продавати взимку газ за кордон, то без потуг можна повністю перевести опалення житла на електроенергію. Впевнений, що це обійдеться значно дешевше ніж збільшення видобутку газу і може бути здійснено за 2 роки. Постачання ще 10 млрд. куб. м газу легко диверсифікувати за рахунок придбання в Адзербайджані скрапленого газу в обсягах, еквівалентних 5 млрд. куб. м за значно нижчою ніж в Росії ціною. Далі, за 2-3 роки збільшити обсяги власного видобутку газу на 5 млрд. куб м і позбавитись від залежності щодо російського газу.

Інженер та винахідник  Л.Тартасюк

12 червня 2011 р.