История Житомира. Село Крошня Чешская

Село Крошня Чеська було закладено під Житомиром чеськими колоністами, які заснували тут пивоварний завод.

Тільки на території Крошні росло близько 2 тисяч кіп хмелю, працювали спеціальні сушки, виготовлялось найкраще пиво (власники на той час заснували два заводи: в селі Крошня Чеська та в Радомишлі).

Житомирянка Мілентина Слободяник розповідає, що її рідня з села Крученець, Черняхівського району.

«Я пам’ятаю дуже добре, що половина села була українська, а половина – чеська. Ми говорили вдома між собою тільки чеською мовою. Це мова, яку мені прищепила мама та бабуся - згадує житомирянка.

«До нас часто приїздили родичі з батьківщини. Тоді всі збирались за одним столом, готували національні страви. Ми, малі діти, повзали під столом, і слухали ці прекрасні чеські народні пісні», - каже жінка.

Зараз співати до чеського хору ходить 17 жінок. Щороку вони їздять до Праги на фестиваль. Цього року з усієї України поїдуть представники тільки декількох міст, серед яких і чеська громада Житомира.

Біля Житомира було багато чеських колоній. Крошня – традиційний чеський край, де була навіть своя школа.

«Крошня – це земля моєї родини. Перший чоловік моєї матері був репресований. Колись в Празі я говорила з поліцейським у метро, і він мене запитує: у вас така дивна чеська мова, ніби і зрозуміло усе, але багато слів незвичних. Я усміхнулась, бо і справді моя мова була дивна, бо я говорю старочеською. Її мало хто знає досконало. Але це мова моєї мами і бабусі», - розповідає Мілентина Слободяник.

Чеські історики оприлюднили документи, які свідчать, що в 1937-38 роках в Україні радянські каральні органи розстріляли більше чотирьохсот чехів і словаків. Найбільше – в Житомирі, де мешкала велика чехословацька громада.

Відкриття історика Мечіслава Борака та його колег призвело до появи документального фільму "Затаювані страти”, який було представлено у Чехії.

За даними Борака, який працював в українських архівах, 28-го вересня 1938-го року в Житомирі розстріляно сімдесят сім чехословаків, а серед них – відомий військовий діяч Вілем Лобкович та полярник Ян Бржезіна.

Завдяки знахідкам Мечіслава Борака, чимало чеських сімей довідалось, що сталося з їхніми родичами. Так, львів’янин Евжен Топінка дізнався, що його дід не помер по війні у Сибіру, як стверджували радянські та українські інстанції, а його було страчено сталінськими чекістами у нашому місті.

У Житомирі чеський історик знайшов і місце масового поховання своїх земляків, яке – аби знищити сліди злочину – колись залили бетоном.