Хоровая капелла Орея выступила с концертом в Бердичеве. ФОТО

Для того, щоб закохатися у хоровий спів, треба ще у дитинстві перенести незвичайний потужний стрес від наступу чарівної музичної стихії. Це твердження відстоює маестро Олександр Вацек, засновник житомирської муніципальної народної академічної хорової капели «Орея».

Нещодавно учасників всесвітньо відомого колективу, який входить до 12-ти кращих професійних ансамблів світу, приймали у Бердичівському педагогічному коледжі, де тривав тиждень хорового співу. Не дивлячись на цейтнот та відсутність через хвороби кількох артистів, «Орея», перекроївши за ніч концертну програму, приїхала до Бердичева, щоб виступити в одній з найкращих, зі слів Олександра Вацека, зал Європи.

23 роки існування та майже стільки ж 1-х місць у різного роду мистецьких фестивалях та конкурсах... Головними трофеями «Ореї» Олександр Вацек вважає 7 Гран-Прі, здобутих колективом у найпрестижніших європейських музичних форумах, що проходили у Німеччині, Швейцарії, Франції, Іспанії, Словенії. За їхніми результатами, члени комітету світової вистави та ярмарку хорового співу "Поліфолія", які займаються промоушеном міжнародної хорової музики, і включили «Орею» до 12-ки кращих із кращих.

Олександр Вацек, Заслужений діяч мистецтв України: «... Сьогодні найкращі хори світу знаходяться у Швеції, Норвегії, Фінляндії, країнах Прибалтики. І ось, уявіть, з нами співають хори Музичної Академії м. Стокгольму, Академії з Америки, Китаю, де також створені хори найпотужнішого рівня... Не скажу, що ми були кращими, але шостими-сьомими — точно. Перших два концерти пройшли не дуже: публіка розгубилась, не знала, куди йти, адже в різних місцях виступало 12 колективів. Починаючи з 3-го виступу зала, де виступали ми, була переповнена... Так що те, що ми робимо, якимось чином є цікавим для людей...»

Хормейстер, диригент, вокальний викладач, клініцист та аранжувальник... До переліку офіційних звань та посад пана Вацека сміливо можна додати ще одну. Він – Режисер. Під час концерту учасники капели періодично змінювали своє місце розташування, виконуючи твори у різних частинах зали. Це додавало їхньому звучанню особливого ефекту. Як розповідає сам Маестро, ще у молоді роки його не влаштовувала певна зовнішня статичність хору. Мовляв, виконавці завжди стоять на одному місці, в один-два ряди, завжди із серйозними обличчями та з нотами в руках. Не цікаво… Нині – інший час, говорить Олександр Вацек, серйозному мистецтву досить важко конкурувати з музичними телеканалами із напівоголеними дівчатами. За допомоги спеціальної режисури з придуманими мізансценами, розташуванням та акторськими завданнями в «Ореї» створили своє, власне, обличчя.

На відміну від багатьох інших хорових капел, під час виступу яких у слухачів виникає відчуття монотонності, констатують фахівці, «Орея» своєю винятковою тембральною і динамічною багатобарвністю сповна відтворює усю красу та багатство виконуваних нею творів. Бердичівські шанувальники таланту погоджуються із цією думкою: тонкість, делікатність, ніжність, гармонійність – ось лише кілька слів, сказаних ними на адресу капели та маестро Вацека.

Валерій Федорчук, викладач Бердичівського педагогічного коледжу: «Звісно, завжди приємно послухати професіоналів хорової справи. Неодноразово приїжджав до нас цей колектив, звичайно, почуття від спілкування з ними прекрасні.»

Здавалося б, перед уславленими майстрами хорового співу повинні бути відкритими будь-які двері, адже приймати у себе «Орею» мають за честь найпрестижніші зали світу. Але одне лише рішення чиновників може досить відчутно зіпсувати райдужні перспективи навіть для визнаних зірок.

Олександр Вацек, Заслужений діяч мистецтв України: «Перевели нас “під” міський Палац культури, і тепер — ми артисти Палацу культури. Тобто, не зовсім розуміють... Я дуже вдячний, що допомагають, що ми взагалі існуємо, але ж хочеться чогось такого... Не неземного, а щоб ця капела була хоча б обласного рівня. Зараз це сталося: наприкінці минулого року капела отримала звання “академічної”. Дуже важко тривав цей процес, через чиновників. Але таке звання надає нам можливість бути самостійними, бути “обласними”. А це — трохи більше грошей плюс можливість щось робити.»

А працювати в «Ореї» не припиняли, і, сподіваються, не припинять, адже у світі існує ще багато людей, які не пережили той самий потужний стрес. Разом із тим, з кожним днем шанувальників хорового співу більшає, констатує Олександр Вацек, сьогодні в Європі та інших частинах Земної кулі охочі відвідати той чи інший музичний форум своєю кількістю не поступаються багатотисячним аудиторіям найвідоміших рок-фестивалів.

І, мабуть, особливо приємно констатувати Маестро те, що разом із кількістю шанувальників хорового співу, зростає число й тих, хто вирішив присвятити себе цьому виду мистецтва професійно і назавжди, пише Олександр Єжель.

Олександр Вацек, Заслужений діяч мистецтв України: «Уявіть собі: 15 тисяч, потім 17, остання цифра 20 тисяч. 20 тисяч професійних співаків! Спочатку туди треба потрапити, потім вони змагаються між собою у різних напрямках — там і 4 види фольклору, і поліфонія, і джаз, і госпел, і спірічуелс... Це — просто диво! Глядачі зі свічками танцюють, співають разом із хором... Хотілося б, щоб і на Україні існувало щось подібне. Звичайно, ходити співати до хору можуть собі дозволити люди забезпечені у багатій державі. Де сьогодні перемагають? У Америці, Швеції, Норвегії, Японії. Люди мають кошти, і йдуть не горілку пити, а співати.»