Бывшие футболисты ФК Полесье написали Григорию Суркису «открытое письмо»

Как уже сообщал «Журнал Житомира», в Житомире наконец-то закончилась судебная тяжба, которая продолжалась больше шести месяцев.

19 апреля Королёвский суд города своим решением признал недействительным заседание Исполкома Житомирской областной спортивной общественной организации «Житомирская областная федерация футбола» от 13 января 2011 года.

Будем надеяться, что, чем бы ни закончилась эта история, все же удасться объединить наконец-то житомирское футбольное сообщество и восстановить полноценное функционирование региональной федерации – все предпосылки к этому имеются.

Потому, наверное, и появилось на свет это «открытое письмо», подписанное несколькими патриотами житомирского футбола, которые известны не только в регионе, но и за его пределами.

---

В І Д К Р И Т И Й     Л И С Т

Президенту ФФУ, члену Виконкому УЄФА
Суркісу Г.М.,
президенту ПФЛ України Бальчосу М.В.,
голові Державної служби молоді
та спорту України Сафіулліну Р.С.
губернатору Житомирської області Рижуку С.М.

Ситуація, яка склалася з професіональним футболом на Житомирщині, викликає тривогу і занепокоєння у футбольної спільноти регіону. Клуб зі славетною історією – «Полісся», завершивши свої виступи у першості України в далекому 2005 року через хворобу її президента Авдиша З.З., так і не став своєрідним птахом Феніксом, здатним відродитися, аби дарувати, як колись, свято футболу своїм уболівальникам.

Ми – люди небайдужі до суспільного життя регіону і тому цей лист – наша спроба привернути увагу до справжнього злочину проти футбольної спільноти Житомирщини, до пасивності у цьому питанні з боку чиновників, як від футболу, так і державного рівня. Більш як сім років в області відсутній професіональний футбол, що є справжньою образою для всіх житомирян.

В усьому світі футбол вже настільки глибоко увійшов у життя пересічних громадян, набув такого розмаху, що в житті кожної людини займає левову частку часу. Футбольні вболівальники Житомирської області також входять до їх числа, але вболівати за іноземні команди вже набридло. Хочеться свого, рідного, заради якого можна віддати в пожертву якісь особисті справи аби разом із сім’єю піти на стадіон задля підтримки своїх улюбленців.

Ні для кого вже не секрет, що в Україні Гра №1 здатна виконувати роль «двигуна» суспільства, каталізатора суспільного прогресу. І це не просто слова. В останні кілька років багато розмов точиться навколо повернення «Полісся» у професіональний футбол. Шкода тільки, що розмови поки що залишаються розмовами, але все ж ми не полишаємо оптимізму і віримо в те, що чекати нам залишилося недовго.

Написати цього листа нас змусила совість, бо образливо, коли більшість талановитих житомирських хлопчаків залишаються без футбольної перспективи. Прикро за справжніх уболівальників, які могли б приєднатися до тієї багатотисячної громади, яка, на відміну від нас – житомирян – отримала право ходити на стадіон у себе вдома. Сумно, що велика армія талановитих тренерів, які через відсутність клубу, де могли б заграти їх вихованці, поставлені системою в хибні умови і марно витрачають творчі зусилля. Сумно дивитися, як Його Величність Гра обходить стороною Житомирщину, з її славетним футбольним минулим.

Поверніть нам футбол, допоможіть відремонтувати в обласному центрі стадіон, подаруйте нашим землякам радість від справжнього свята, здатного створити ВЕЛИКИЙ ФУТБОЛ, що сьогодні являє собою ледь не єдине задоволення для пересічних українців. Подбайте про своїх дітей саме зараз!

1. Аністратов Віктор, майстер спорту, підприємець (Івано-Франківськ);
2. Бабський Cергій, директор радіостанції «Житомирська хвиля»;
3. Баталов Аркадій, майстер спорту, директор ДЮСШ (м.Хмельницький);
4. Каганов Вадим, почесний президент СК «Легіон XXI» (Київ);
5. Кондратюк Олександр, підприємець;
6. Малиновський Олег, заступник голови ЖОФФ;
7. Матвійчук Анатолій, хірург обласної лікарні;
8. Паршин Павло, майстер спорту, підприємець;
9. Софілканич Валерій, майстер спорту, тренер ДЮСШ (м. Кривий Ріг);
10. Соболевський Руслан, майстер спорту;
11. Радушинський Віктор, керівник ФК «Ветерани футболу».

---

Честно говоря, нет большой уверенности в том, что это письмо всколыхнет волну безоговорочной поддержки «сильными мира сего». Однако пусть знают, что Житомирщина не имеет права оставаться на обочине Большого футбола и никакие финансово-экономические показатели роста благосостояния региона не в состоянии вернуть людям уверенность в завтрашнем дне. Ведь Футбол – давно уже не просто игра, а значительное социальное явление, без которого и нам, и нашим детям уготована участь слишком уж «пересічних» украинцев.

Максим Максимов, UA-Футбол