Для захисту сільскогосподарських культур обирайте найкращого виробника     Реклама  

Ріпак - друга в Україні олійна культура за площею посіву та валовим виробництвом. Під вирощування культури залежно від року використовується майже 2% ріллі. Забезпечення рослин озимого ріпаку основними поживними речовинами є одним із визначальних чинників доброго їх розвитку і високої продуктивності.

Для підживлення ріпак потребує добрив з вмістом основних елементів живлення та мікроелементів. Азотні добрива є важливим фактором формування високої врожайності і якості насіння. Вони істотно впливають на фітосанітарний стан посівів і рівень потенціальних втрат врожаю.

На ґрунтах з високою родючістю азотні добрива під озимий ріпак з осені не вносять, запобігаючи переростанню рослин до початку зими, що погіршує зимостійкість рослин і сприяє розвитку бактеріозу коренів, снігової плісені, пероноспорозу, внаслідок чого почасти спостерігається загибель посівів у ранньовесняний період. Надмірні дози азоту сприяють розмноженню капустяної попелиці, хрестоцвітих клопів, біланів.

Підживлення рослин азотом навесні суттєво підвищує рівень урожайності озимого ріпаку.

Фосфорні і калійні добрива в повній мірі рекомендується вносити під основний або передпосівний обробіток ґрунту. Фосфор потрібен для створення добре розвиненої кореневої системи, збільшення насіннєвої продуктивності і прискорення дозрівання. Калій сприяє формуванню більшої кількості насінин у стручках, підвищує масу 1000 насінин і вміст олії у насінні. За збалансованих норм внесення фосфору і калію підвищується зимостійкість рослин ріпаку, зменшується пошкодження шкідниками і ураження збудниками хвороб, посилюється нектароутворення, що приваблює на посіви запилювачів.

Дефіцит кальцію спостерігається на кислих ґрунтах і стримує розвиток кореневої системи рослин ріпаку. Вапнування кислих ґрунтів збільшує продуктивність рослин на 20-25%.

Сірка інтенсивно засвоюється у період весняного росту і необхідна для синтезу ряду амінокислот для утворення білків. У рослині сірка є компонентом ряду ферментів, які підтримують утворення глюкозидів, що мають фітосанітарну дію. Сірка підвищує використання азоту та стабілізує вміст олії у насінні.

Поповнювати вміст сірки можна внесенням добрива ІНТЕРМАГ МІКРОКОМПЛЕКС СУЛЬФІ від компанії ІНТЕРМАГ в два прийоми:

• 1-й - у фазі формування стебла (3-5 кг/га);
• 2-й - у фазу бутонізації – з тою самою нормою витрати.

Цільовим та водночас найбільш ефективним способом компенсації дефіциту мікроелементів в рослинах є позакореневе підживлення.

При позакореневому підживленні прибавка врожаю в середньому становить 4-7 центнерів на гектар, при проведенні дворазового підживлення мікродобривами ІНТЕРМАГ.

Навесні в умовах тривалих холодів розвиток кореневої системи затримується та обмежується поглинання елементів живлення. Тому першу обробку на весні рекомендовано проводити в період поновлення вегетації озимого ріпаку добривами ІНТЕРМАГ – ОЛІЙНІ (2 л/га) разом з ІНТЕРМАГ – БОР (1 л/га ) та ІНТЕРМАГ – МОЛІБДЕН (0,5-1 л/га).

Також ефективним є внесення мікродобрив у фазі бутонізації (зелений бутон). Підживлення на цьому етапі сприяє більш дружньому цвітінню і кращому утворенню квіток та насіння. З метою забезпечення цих умов, рекомендовано вносити спеціально розроблені для ріпаку комплексні добрива ІНТЕРМАГ – ОЛІЙНІ в поєднанні З ІНТЕРМАГ – БОР та ІНТЕРМАГ – ТИТАН. Застосування останнього дозволяє інтенсифікувати фотосинтез і засвоєння поживних речовин з ґрунту та стимулює процеси запилення та зав’язування насіння.

 

ІНТЕРМАГ пропонує комплексну програму підживлення ріпаку

 
Слід пам’ятати, що збалансоване живлення рослин ріпаку за макро- і мікроелементами суттєво підвищує компенсаторну стійкість рослин до пошкодження шкідниками та ураження хворобами, прискорює ріст і розвиток ріпаку, в результаті цього сходи пізніх ярих бур’янів надійно затінюються, а згодом і гинуть.
 

Впровадивши комплексну програму підживлення ріпаку, Ви отримаєте якісну та кількісну прибавку врожаю при мінімальних витратах на гектар. На кожному етапі внесення добрив наші спеціалісти забезпечать інформаційно-консультаційний супровід, починаючи від стадії передпосівної обробки насіння, та завершуючи збором врожаю.

Із різким розширенням посівних площ під культурою спостерігається тенденція збільшення чисельності фітофагів. Їх шкідливість проявляється у різному ступені впродовж усього вегетаційного періоду.

Небезпечними шкідниками ріпаку із листогризучих є ріпаковий пильщик, ріпаковий листоїд, гусениці капустяного і ріпакового біланів, капустяної совки; із сисних - капустяна попелиця, хрестоцвіті клопи. Найбільш небезпечними є  шкідники генеративних органів - ріпаковий квіткоїд, капустяний стручковий комарик (галиця), ріпаковий насіннєвий та стебловий прихованохоботники. Серед багатоїдних шкідників слід відмітити оленку волохату,  гусениць озимої совки та дротяників.

Під час весняно-літнього періоду вегетації озимого ріпаку кожній фазі цього проміжку онтогенезу притаманний певний комплекс шкідників і хвороб.

Зокрема, навесні, ще до початку розвитку листя у ріпаку озимого, за температури повітря понад 7⁰С рослини заселяє великий ріпаковий прихованохоботник.

Візуально пошкоджену рослину можна розпізнати за S-подібно зігнутим стеблом, що інколи розтріскується.
Наступний період — початок фази бутонізації ріпаку озимого — характеризується появою на рослинах таких найнебезпечніших шкідників генеративних органів, як ріпаковий квіткоїд і насіннєвий ріпаковий прихованохоботник.

Важливо пам’ятати, що за інтенсивних технологій вирощування ріпаку озимого цілком імовірна поява стійких до певних інсектицидів комах ріпакового квіткоїда. Щоб запобігти цьому явищу, бажано проводити ротацію інсектицидів, намагаючись із року в рік використовувати комбіновані або із різним механізмом дії препарати.

Ріпаковий насіннєвий прихованохоботник є ще одним шкідником генеративних органів. Комаха належить до родини Довгоносики, а за характером пошкоджень — до шкідників насіння. Характер пошкодження рослин жуками визначається за утворенням невеликих виразок на стеблах, бутонах, квітконіжках.

Проти ріпакового насіннєвого прихованохоботника рекомендується проводити обприскування інсектицидами посівів у фазі бутонізації. Цим самим можна вирішити два завдання: по-перше, обмежити контакт комах-запилювачів, які з’являються на посівах у період цвітіння ріпаку озимого, з обробленими рослинами, а по-друге — посіви водночас захищаються від ще одного небезпечного шкідника генеративних органів — ріпакового квіткоїда.

Одним з важливих чинників недобору врожаю ріпаку є комплекс хвороб. Вони можуть спричинити значний недобір урожаю та суттєве зниження якості зеленої маси і насіння ріпаку.

Розповсюдження більшості хвороб залежить від погодних умов вегетаційного періоду та технології вирощування ріпаку.

Часті відлиги, перепади температури, утворення льодової кірки на посівах позитивно впливають на розповсюдження збудників таких хвороб, як снігова пліснява, альтернаріоз, переноспороз, тифульоз та фомоз, під  впливом яких в уражених листках рослин підвищується вміст каротину, сухої речовини, клітковини, золи, проте істотно знижується вміст вітаміну С, протеїну, жиру, цукру.

Тому, навесні виникає необхідність провести фунгіцидний обробіток заздалегідь, щоб зупинити розвиток нових хвороб та тих, що перейшли з осіннього періоду. Добре себе зарекомендували фунгіциди компанії УКРАВІТ: ДЕЗАРАЛ, КС®. (карбендазим, 500 г/л); УНІКАЛЬ, КС® (тебуконазол, 250 г/л); ЦІЛИТЕЛЬ, ЗП® (Металаксил, 80 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг).