Эпопея с увольнением Ткачука: заммэра успел опубликовать прощальный пост, но горсовет «отставку» не поддержал

Депутаты не захотели возвращаться к рассмотрению вопроса и не поддержали увольнение заместителя городского головы Житомира Дмитрия Ткачука.

"Что мешало вовремя написать заявление? За несколько дней до сессии, за неделю, вчера написать?", - спрашивал мэр, но все же поставил предложение о возвращении к рассмотрению вопроса, сообщает Житомир инфо.

Впрочем, его поддержали только 6 депутатов из 30 присутствующих (всего в городском совете 42 депутата).

Напомним, на сессии Житомирского городского совета 31 октября по предложению мэра Сергея Сухомлина с рассмотрения сняли вопрос об увольнении его заместителя Дмитрия Ткачука. После этого Ткачук призвал рассмотреть вопрос и все же написал заявление на увольнение.

Отметим, что Дмитрий Ткачук уже успел на своей странице в соцсети опубликовать "прощальный" пост. "Журнал Житомира" публикует текст без правок и сокращений на языке оригинала.

 

Ми прийшли з конкретним планом дій і робили реальні справи. Попри те, що у цих стінах ми частіше чули аргументи “чому це неможливо зробити”, ми вперто і послідовно рухались вперед.

Два роки продуктивної роботи дали свої результати і місто отримало ряд конкретних рішень та досягнень, які відзначають як кращі практики по всій країні і за кордоном.

Чи все нам вдалось? Ні.
Чи допускали ми помилки? Так.

Однак ми завжди, у 100% випадків чесно і професійно робили те, що вважаємо правильним і доцільним для Житомира.

Однак, найбільшими викликами були не зовнішні перепони, а складнощі у цих стінах.

Після кадрових ротацій і в результаті неприйняття підготовлених рішень - ефективність роботи впала. Я розцінюю цей процес, як штучно створений.

Більшість задач давно потрібно було і можна було реалізувати.

Вчора у мого сина був футбольний матч. Перший матч з справжніми суперниками, який вони програли.
Син засмутився. Він старався бігати швидше і боровся відважніше, але це не допомогло - команда програла.
Це командна гра: в якій важливо щоб всі били м'яча в одному напрямку, а не в свої ворота;
командна гра в якій гравці з власної команди не повинні забирати м'яча у своїх гравців; командна гра в якій включені в процес повинні бути всі, а не спати на воротах.

Шукати причини чому чогось не сталося можна довго, але більш цікавим є питання “що далі?”

Чи змінилась стратегія?
Чи будуть реалізовані попередні плани?
Хто буде це робити?

Є нормальним передати досвід, напрацювання і контакти своєму наступнику. Це цивілізована практика. Але замість цього місяць отримую лише послання через журналістів.

Чи почнуть возити інвалідів у маршрутках, через 2 тижні, після того, як я піду?
Чи стане ТТУ прибутковим після мого звільнення?
Хто ж відремонтує у 2020 році всі дороги міста?

Покажіть мені цих відважних людей і я залюбки прийду через рік і потисну їм руки.

Про “Чи написав заяву?” - епопея останнього місяця, з якої сміється пів міста.
Я не писав ніяких заяв. На це всього одна причина.

Я не тримався за депутатський мандат і точно не тримаюсь за посадове крісло.

Вважаю, що таке питання потрібно вирішувати в діловій розмові, а не заявами з трибуни чи в коментарях ЗМІ.

Мене дійсно турбує доля проектів над яким я працював і за які є відповідальним. Мені не байдужа їх доля і подальший хід справ. Це все можна було чітко обговорити, озвучити і спокійно рухатись далі.

На жаль, цього не відбулось.

Я готовий бути ефективним там де це є потрібно і я можу бути корисним.
Якщо ж запиту на конструктивну роботу немає, тоді варто припиняти цю історію.

Для мене ця посада це був інструмент, який давав можливість робити реальні справи.
Якщо ж цей інструмент поламаний, або його вимкнули з розетки, то це вже не ефективно.

Мені не цікаво поважно сидіти в кабінеті, надувати щоки ходячи по коридору і роздавати коментарі. Це не мій стиль.

В країні, як і в нашому місті, ще дуже багато проблем і мало тих, хто готовий чесно і віддано працювати над їх вирішенням.

Тому планую не втрачати часу і зайнятися реальними справами.