«Моя робота - дивитися відео та фото знущань з дітей»

На дверях офісу Девіда Мюррея - попередження: "Увага: у цій кімнаті йде перегляд матеріалів сексуального насильства над дітьми".

Він - детектив, який годинами переглядає фотографії та відео, деякі з яких страшніші за найжахливіші кошмари.

Він пішов на це свідомо - бо розуміє важливість своєї роботи.

Девід, батько двох маленьких хлопчиків, визнає, що така робота дається йому нелегко, але шкодує лише про те, що не почав нею займатись раніше у своїй поліцейській кар'єрі.

Він каже, що воно того варте - адже щотижня він та його колеги ідентифікують нових жертв і захищають їх від подальшого насильства.

Поліція Шотландії запросила BBC Scotland News, щоб продемонструвати свою роботу та показати, як змінилася злочинна поведінка після пандемії Covid.

Виявилося, що педофіли почали встановлювати прямий контакт із дітьми в інтернеті менш ніж за 30 секунд.

"У нас під носом"

Девід став першим офіцером з ідентифікації жертв, який працював у Національному підрозділі поліції Шотландії з розслідування злочинів проти дітей.

Після чотирьох років у нього вже є троє колег - і їхнє навантаження постійно зростає.

Підрозділ проводить 700 розслідувань щороку та виконує від 15 до 20 обшуків щотижня, вилучаючи десятки пристроїв у підозрюваних удома.

Завдання офіцерів з ідентифікації жертв - вивчати зображення та відео, знайдені на телефонах і ноутбуках, аби встановити особи дітей, які зазнали насильства.

За даними Інтерполу, онлайн-насильство над дітьми - одна з небагатьох сфер злочинності, де поліцейські починають розслідування з доказів, які приводять їх на місце злочину.

Коли знаходять такі зображення, справу беруть на себе спеціалісти з ідентифікації жертв, уважно переглядаючи матеріали з метою знайти дитину, витягти її з небезпеки й арештувати злочинця.

Але обсяг роботи зростає так само швидко, як і їхні зусилля.

"Чотири роки тому ми ідентифікували приблизно від 25 до 30 жертв на рік. Зараз ми робимо в понад десять разів більше", - каже Девід.

Шокує те, що жертви - зовсім поруч.

"Минулого року ми ідентифікували майже 400 дітей, і 90% з них - із Шотландії, - каже він. - Коли я починав, думав, що це проблема десь далеко, але вона у нас під носом. Це діти з нашої спільноти".

Жахливий контраст

Контент із пристроїв завантажують до загальнобританської бази даних зображень жорстокого поводження з дітьми.

Якщо ці зображення вже були виявлені раніше, їх не потрібно переглядати знову. Але якщо вони нові, їх класифікують як "зображення першого покоління", і Девід та його колеги мають їх перевірити.

Похмура реальність полягає в тому, що багато випадків насильства відбувається в сім'ях, де кривдник знайомий із жертвою.

Це означає, що на пристроях можуть бути й фото з нормального сімейного життя, що створює жахливий контраст із зображеннями насильства, а також може містити важливу інформацію для слідчих.

"По суті, ми починаємо шукати підказки на зображеннях про те, де зняли це відео - наприклад, електричні розетки, елементи одягу, можливо, шкільну форму чи футбольну форму - усе, що може вказати, де живе дитина", - каже Девід.

"Багато ідентифікацій ми робимо саме за звичайними, не непристойними зображеннями", - додає він.

Нещодавно одну з жертв вдалося виявити у Глазго після того, як детектив упізнав водонапірну вежу на задньому плані селфі.

Коли дітей ідентифікують, поліція вживає заходів для їхнього захисту - зокрема у співпраці з соціальними службами.

Найжорстокіші зображення та відео, які переглядають Девід і його колеги, демонструють найглибші прояви ницості. Він каже, що їм доводиться "відключати" власні емоції.

Поліція Шотландії стежить за психічним здоров'ям співробітників, які займаються такою роботою, і є суворі правила, що обмежують час перегляду подібних матеріалів.

Співробітникам не дозволяють переглядати ці матеріали в першу чи останню годину зміни, а один день на тиждень відводиться для роботи з дому - на виконання адміністративних завдань і відповіді на електронні листи.

"Це просто питання пріоритетів і правильного планування дня", - каже Девід.

"Щоранку ми починаємо з оперативної наради, у нас досить великий обсяг роботи, і ми просто робимо все можливе, щоб упоратися з ним", - розповідає він.

"Існують заходи для збереження психічного здоров'я, і розмови з психологами чи іншими людьми про те, що ти бачиш і що відчуваєш, можуть справді допомогти", - зізнається він.

Щотижня він і його колеги проходять повз попередження на дверях свого офісу.

"Ми переглядаємо відео чогось, що вже сталося з цими дітьми", - каже Девід.

"Але коли ми ідентифікуємо дитину й вживаємо заходів для її захисту - це найкраща частина роботи", - додає він.

"Раніше я працював в інших підрозділах поліції - зокрема, у відділі боротьби з організованою злочинністю та наркотиками, - але чесно можу сказати, що зараз це все видається не таким уже й значущим", - зазначає Девід.

"Ніщо не зрівняється з тим, щоб зробити щось для того, щоб дитина була в безпеці".

Автор: Девід Кован,BBC Scotland