ЧЕРГОВИЙ АБСУРД «ПРОФФЕСІОНАЛІВ»

Влада не втомлюється підкидати теми для поповнення мого циклу статей «Психологія абсурду». Так сталося і з розрекламованою земельною «реформою», яку в народі вже нарекли «земельним дерибаном». Для обґрунтування тези, винесеної в заголовок статті, пропоную розглянути три аспекти.

Перший з них економічний. Навіть дурню відомо, що всі свої витрати виробник закладає в ціну на продукцію. Звідси виходить, що витрати на придбання землі сільгоспвиробник закладе у вартість вирощеного на землі, до чого відносяться і продукти харчування. А це, безумовно, призведе до подорожчання харчів і зубожіння вже й так незаможного населення. Що, в свою чергу, призведе до чергового демографічного спаду і до зростання виїзду активної частини громадян на роботу за кордон. Зменшення працюючих в Україні в свою чергу потягне за собою зростання дефіциту бюджетів всіх рівнів та бюджетів соціальних фондів і, як наслідок, зменшення попиту на продовольство. Виробники продовольства змушені будуть збільшити його експорт, як до Росії так і до країн Євросоюзу, що влаштовує всіх сусідів України, які тільки виграють від цього. Однак, без сумніву, від цього постраждає як українське населення, так і держава в цілому.

Другий аспект - політичний. Після заведення України в економічне провалля, яке безумовно невдовзі настане після початку земельної реформи для окупації її не потрібні будуть воєнні дії – вона буде окупована економічним шляхом. Та й захищати її буде нікому, бо безземельні, а таких буде не менше 90% населення, ні під яким приводом не захочуть захищати фактично чужу для них землю. Окрім того, торік своїм відношенням до протестів афганців та чорнобильців чинна влада знищила бажання населення захищати навіть державні інтереси, не кажучи вже про інтереси купки власників землі. За таких умов про патріотизм населення не тільки не варто мову вести, а й думати гріх.

Третій аспект - ментальний. Український селянин споконвіку з повагою ставився до власної землі та хати. Цьому є чимало доказів. Згадайте слова з вірша Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати…» або з пісні «Збудуй хату з лободи, а в чужую не веди…». Історія України зберегла чимало фактів, коли українці, позбавлені власної землі та хати, масово покидали рідні краї в пошуках кращої долі. Як не прикро, але знаходили. Приблизно 100 років тому відбулась остання чергова еміграція. За різними оцінками на початку минулого століття понад 1 млн. українців емігрували до Канади, США, Австралії та Аргентини. Нині, за підрахунками експертів, чисельність української діаспори складає понад 20 млн., приблизно половина з яких мешкає на пострадянському просторі. Зважаючи, що під час так званої Громадянської та Другої Світової війн, за різними оцінками, з України виїхало приблизно ще стільки, то в сумі це складе понад 2 млн. За останні 100 років населення України практично не зросло, а кількість нащадків, які виїхали з України, зросла приблизно в 4 рази. Окрім того, в 21-му столітті з України за кордон, на заробітки, виїхало від 6,6 до 8 млн. чоловік.

При цьому, кількість українців, які за цей час повернулись на свою етнічну Батьківщину, навряд чи перевищує кілька тисяч. Причиною такого стану вважаю традиційно недолугі дії правлячої еліти. Прикро, що більш ніж за 100 років правляча еліта наступала на ті самі граблі значно більше ніж двічі. Можна зробити висновок, що в ці часи на нашій рідній землі хазяйнували жорстокі окупанти. Доказом тому – демографічні показники, які в українців, що мешкали за кордоном, в кілька разів кращі ніж на рідній землі.

На закінчення – відповідь на традиційне питання: «Що робити?» Зважаючи на історичний досвід, «джерелу влади» вкрай необхідно (терміново!) згуртуватись, проявить волю і змінити чину владу на українську, патріотичну не за гаслами, а по суті. І починати варто з перевірки претендентів на знання мови, культури та історії. Як кажуть, відступати далі нікуди – позаду рабство та ганьба на багато років. Не тільки для нас, а й для наших дітей та онуків. Організація боротьби за збереження української землі та держави повинна стати обов'язком всіх освічених та свідомих українців. Досить чвар – Батьківщина в небезпеці і кличе патріотів захистити її і власну долю.

Леонід Тартасюк, інхенер та винахідник