Живий Журнал
 
ЖЖ » Новини » Новини України » 2014 » Март » 6 » 13:45:35

В Коростене откроют памятник Тарасу Шевченко

06.03.2014, 13:45:35 5002 7
В Коростене откроют памятник Тарасу Шевченко

На выходных в Коростене откроют памятник Тарасу Шевченко.

В воскресенье, 9 марта, весь мир будет отмечать 200-летие со дня рождения выдающегося поэта, писателя и художника Тараса Григорьевича Шевченко.По этому случаю в Коростене 9 марта в 12.00 на площади возле городского дома культуры (ул. Грушевского, 3) состоится торжественное открытие памятника великому Кобзарю.

Об этом сообщает пресс-служба Житомирской облгосадминистрации.

Памятник будет установлен при содействии одного из житомирян и земляков, которые проживают в Москве.
Работа над скульптурой, высота которой составляет 7,6 м, продолжалась пять месяцев.

Кроме того , к 200-летию у городского дома культуры было полностью реконструировано площадь, которая впоследствии будет носить имя выдающегося поэта.

"В мире существует более тысячи памятников Тарасу Шевченко, и даже если это тысяча сто первый памятник, он все равно уникален, поскольку принадлежит городу Коростень и коростенской общине" - говорят в пресс-службе Житомирской ОГА.

Тэги: памятник, Коростень, Шевченко

Схожі новини:


Комментариев: 7
Sandra
1 Sandra (Sandra)   • 15:26:04, 06.03.2014 [Материал]

он все равно уникален, поскольку принадлежит городу Коростень и коростенской общине
автор, это уже второй памятник Шевченко в Коростене
MOKRIZZONNI
2 Павло Мокрицький (MOKRIZZONNI)   • 17:11:24, 06.03.2014 [Материал]

Цей вище на 4 см ! ))))) Тому він унікальніший. Там недарма цифра прозвучала
badio
5 Аскольд Бадьо (badio)   • 18:55:20, 09.03.2014 [Материал]

За що скородили списами
Московські ребра??.. засівали,
І рудою поливали...
І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродилось??!!
Уродила рута... рута...
Волі нашої отрута.

Т.Г. Шевченко (Чигирине, Чигирине...)
19 февраля 1844,
Москва
badio
3 Аскольд Бадьо (badio)   • 18:53:34, 09.03.2014 [Материал]

Интересно что бы Тарас Григорьевич написал про сегодняшних бесноватых имперских упырей и их прихлебателей, думаю, что что-то более жёсткое чем просто: "РАБИ, ПОДНОЖКИ, ГРЯЗЬ МОСКВИ"...
badio
4 Аскольд Бадьо (badio)   • 18:54:27, 09.03.2014 [Материал]

Т.Г. Шевченко про Перта І и Екатерину ІІ:

СОН (комедія)

Це той первий, що розпинав
Нашу Україну,
А вторая доканала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися; а що взяли
На той світ з собою?
Тяжко-тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історію України.
Стою, замираю...

(...)

О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах. Царю! царю!
І Бог не розлучить
Нас з тобою. Кайданами
Скований зо мною
Навік-віки. Тяжко мені
Витать над Невою.
України далекої,
Може, вже немає.
Полетів би, подивився,
Так Бог не пускає.
Може, Москва випалила
І Дніпро спустила
В синє море, розкопала /276/
Високі могили —
Нашу славу. Боже милий,
Зжалься, Боже милий».
Та й замовкло; дивлюся я:
Біла хмара криє
Сіре небо. А в тій хмарі
Мов звір в гаї виє.
То не хмара — біла пташка
Хмарою спустилась
Над царем тим мусянджовим
І заголосила:
«І ми сковані з тобою,
Людоїде, змію!
На Страшному на судищі
Ми Бога закриєм
Од очей твоїх неситих.
Ти нас з України
Загнав, голих і голодних,
У сніг на чужину
Та й порізав; а з шкур наших
Собі багряницю
Пошив жилами твердими
І заклав столицю
В новій рясі. Подивися:
Церкви та палати!
Веселися, лютий кате,
Проклятий! проклятий!»
badio
6 Аскольд Бадьо (badio)   • 18:56:13, 09.03.2014 [Материал]

Т.Г. Шевченко:

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

(Містерія)

Положилъ еси насъ [поношеніе] сосЂдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцЂхъ, покиванію главы въ людехъ.
Псалом 43, ст. 14 и 15,

ТРИ ДУШІ

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві. «Бог простить:
Ми тепер душі, а не люди,
А відціля видніше буде,
Як той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидче розкопали,
Тойді б у Рай нас повпускали,
Бо так сказав Петрові Бог:
„Тойді у Рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох“».

І
Як була я людиною,
То Прісею звалась;
Я отутечки родилась,
Тут і виростала,
Отут, було, на цвинтарі
Я з дітьми гуляю
І з Юрусем-гетьманенком
У піжмурки граєм.
А гетьманша, було, вийде
Та й кликне в будинок,
Онде клуня. А там мені
І фіг і родзинок —
Всього мені понадає
І на руках носить...
А з гетьманом як приїдуть
Із Чигрина гості,
То це й шлють, було, за мною. /315/
Одягнуть, обують,
І гетьман бере на руки,
Носить і цілує.
Отак-то я в Суботові
Росла, виростала!
Як квіточка; і всі мене
Любили й вітали.
І нікому я нічого,
Ніже злого слова,
Не сказала. Уродлива
Та ще й чорноброва.
Всі на мене залицялись
І сватати стали,
А у мене, як на теє,
Й рушники вже ткались.
От-от була б подавала,
Та лихо зостріло!
Вранці-рано, в Пилипівку,
Якраз у неділю,
Побігла я за водою...
Вже й криниця тая
Замуліла і висохла!
А я все літаю!..
Дивлюсь — гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслов
Москві присягати!..
І вже ледви я, наледви
Донесла до хати
Оту воду... Чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою!
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в Рай не пускають.
badio
7 Аскольд Бадьо (badio)   • 18:56:48, 09.03.2014 [Материал]

II
А мене, мої сестрички,
За те не впустили,
Що цареві московському /316/
Коня напоїла
В Батурині, як він їхав
В Москву із Полтави.
Я була ще недолітком,
Як Батурин славний
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила.
Я меж трупами валялась
У самих палатах
Мазепиних... Коло мене
І сестра, і мати
Зарізані, обнявшися,
Зо мною лежали;
І насилу-то, насилу
Мене одірвали
Од матері неживої.
Що вже я просила
Московського копитана,
Щоб і мене вбили.
Ні, не вбили, а пустили
Москалям на грище!
Насилу я сховалася
На тім пожарищі.
Одна тілько й осталася
В Батурині хата!
І в тій хаті поставили
Царя ночувати,
Як вертавсь із-під Полтави.
А я йшла з водою
До хатини... а він мені
Махає рукою.
Каже коня напоїти,
А я й напоїла!
Я не знала, що я тяжко,
Тяжко согрішила!
Ледве я дійшла до хати,
На порозі впала.
А назавтра, як цар вийшов,
Мене поховали
Та бабуся, що осталась
На тій пожарині,
Та ще й мене привітала /317/
В безверхій хатині.
А назавтра й вона вмерла
Й зотліла у хаті,
Бо нікому в Батурині
Було поховати.
Уже й хату розкидали
І сволок з словами
На угілля попалили!..
А я над ярами
І степами козацькими
І досі літаю!
І за що мене карають,
Я й сама не знаю!
Мабуть, за те, що всякому
Служила, годила...
Що цареві московському
Коня напоїла!..

III

А я в Каневі родилась.
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила,
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові.
А ми з матір’ю сиділи
На горі в діброві.
Я плакала; я не знаю,
Чи їсти хотілось,
Чи, може, що в маленької
На той час боліло.
Мене мати забавляла,
На Дніпр поглядала;
І галеру золотую
Мені показала,
Мов будинок. А в галері
Князі, і всі сили,
Воєводи... і меж ними
Цариця сиділа.
Я глянула, усміхнулась...
Та й духу не стало!
Й мати вмерла, в одній ямі
Обох поховали!
От за що, мої сестриці, /318/
Я тепер караюсь,
За що мене на митарство
Й досі не пускають.
Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця —
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
Скажіте, сестриці?

«Смеркається. Полетимо
Ночувати в Чуту.
Як що буде робитися,
Відтіль буде чути».
Схопилися, білесенькі,
І в ліс полетіли,
І вкупочці на дубочку
Ночувати сіли.
Оголошення на ЖЖ інфо: