Інтерв'ю з головою Житомирської обласної ради Анжелікою Лабунською

7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування. Для багатьох людей, які працюють у сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, цей день стане професійним святом вперше.

Адже на 50-80% після місцевих виборів у ради прийшли нові депутати. Однак завдання, які перед ними ставить сьогодення, залишаються не новими. Про це та інше читайте в інтерв’ю з головою Житомирської обласної ради Анжелікою Лабунською.

-  Анжеліко Вікторівно, 26 листопада новообраний депутатський корпус довірив Вам координувати його роботу. Житомирщина – специфічна область, зі своїми особливостями, проблемами. Якою Ви бачите роботу обласної ради? Які її пріоритетні завдання?

-  Перш за все, маю сказати, що Житомирщина не чужа мені ні в особистому, ні в професійному плані. У селі Високе Брусилівського району народився мій батько. Сім’я мого чоловіка – з Народичів. Будучи народним депутатом України VII скликання, я представляла інтереси жителів Андрушівського, Бердичівського, Попільнянського, Ружинського районів, а тому добре знаю, чим живуть люди в області, які проблеми потребують вирішення.

Вважаю, що основне завдання депутатського корпусу 7 скликання – це показати нову якість роботи. Треба подолати корупцію, реально підтримати громади. Для мене перший крок до боротьби з корупцією – це відкритість голосувань, прийнятих рішень, використання бюджетних коштів. Будемо займатися розвитком комунальних підприємств. Ми розуміємо, що є заклади культури, спорту, які завжди є збитковим. ніхто не буде вимагати від прибутку. Але є інші комунальні підприємства, які апріорі не мають бути збитковими. Є багато завдань, і вони додаватимуться під час щоденної роботи.

-  Вибори депутатів місцевих рад цього року відбулися відповідно до нового Закону України «Про місцеві вибори». Як депутат, як юрист що можете сказати нове виборче законодавство? Чи виправдало воно сподівання?

-  Чесно кажучи, мені Закон подобається. Це об’єктивно, тому що він повністю відображає волю населення. Коли діяла просто мажоритарна система, кандидат міг перемогти в один-два голоси, а інший кандидат або партія не проходили і все. Зараз виходить так, що голоси людей за іншу політичну силу нікуди не зникають, вони йдуть до загального кошика.Мінус Закону полягає у тому, що не була проведена достатня роз’яснювальна робота серед людей. 

Наслідок – явка виборців, адже вона цілком залежить від ставлення людей до політики. Ще один момент – це те, що жеребкування політичних партій повинні бути впорядковані. Наприклад, у місті Житомир люди отримували по чотири бюлетені: за міського, районного, обласного депутата і за міського голову. При цьому одна і та сама політична сила мала різні номери в бюлетенях. Це призводило до того, що люди розгублювалися, особливо більш старшого віку. Так, Закон треба відкоригувати, донести його суть до людей.

-  Нове законодавство відобразилося і на кількості депутатського складу. Тепер в обласній раді працюють 64 депутати, а не як раніше – 112. На Вашу думку, як така зміна позначиться на роботі?

-  Питання не в кількості депутатів, а в якості їх діяльності. А це залежить від них самих. Якщо депутат Верховної Ради України виконує тільки функції народного депутата, то депутати обласної ради свою депутатську діяльність поєднують із основним місцем роботи, депутатство – це додаткове навантаження на громадських засадах. Багато людей, які стали сьогодні депутатами, взагалі ніколи не відкривали Закон України «Про місцеве самоврядування». На жаль, у нас не проводяться навчання для людей, які вирішили для себе бути депутатом, займатися політикою. Тому думаю, що для багатьох депутатство стане випробуванням на те, чи правильний шлях вони обрали. Ілюзії дуже швидко розвіються. Людина має бути готовою до депутатства. Однак, знову ж таки, це залежить від самої людини. Якщо вона хоче щось дізнатися, то вона дізнається.

-  Ви вже згадували про прагнення до максимальної відкритості у роботі депутатського корпусу. Які ще є плани, можливі зміни?

-  Плануємо розглянути питання зміни структури апарату обласної ради. Бо сьогоднішня структура апарату не відповідає вимогам сьогодення. Депутатів стало менше, а працівників залишається така ж кількість. Потрібно більш чітко розподілити обов’язки працівників, щоб вони, будучи закріпленими за конкретними постійними комісіями, були дійсно фахівцями з питань місцевого самоврядування, своєю роботою відчутно допомагали депутатам вникати в суть справ.

-  Справді, депутатам нині належить не просто сумлінно виконувати свої обов’язки, а навчитися працювати в умовах реформування місцевого самоврядування, бути готовими відповідати на численні запитання громадян, своїх виборців. На Житомирщині вже дев’ять громад об’єдналися і почали жити в нових умовах. Чи маєте прогнози, як у подальшому продовжиться цей процес?

-  Можна передавати мільйони повноважень радам, об’єднаним громадам, але, поки не буде розподілення фінансових ресурсів і поки децентралізація не буде забезпечена фінансами, нічого не піде далі. Якщо сьогодні замість того, щоб прийняти закони про децентралізований бюджет, приймаються постанови Кабінету Міністрів України, це про дещо свідчить. Я дуже сподіваюсь, що всі норми будуть закріплені не в постановах уряду, а в бюджеті на 2016 рік.

Те, що у нас немає іншого шляху, ніж іти шляхом укрупнення – це правда. Тому що, якщо подивитись на фінансові розрахунки, то в деяких школах області на одну дитину затрати становлять по п’ять тисяч гривень. Знову ж таки, постає питання відкритості влади. Замість того, щоб збирати людей, пояснювати, що таке децентралізація, все йде своїм шляхом. Ухвалений дуже якісний закон «Про екстрену медичну допомогу». Є норми, за яку тривалість часу повинна доїхати машина швидкої допомоги до населеного пункту. Я всім завжди кажу, що у нас дороги і відстані – це різні поняття.

Якщо фізично відсутня дорога, швидка не зможе доїхати, скільки б законів не приймали. Перш за все, треба вирішити питання стану доріг, потім можна говорити про те, як діти добиратимуться до школи. Обов’язково має функціонувати шкільний автобус обов’язково, а не обходитися рейсовим громадським транспортом. Я дуже добре пам’ятаю свій округ, Бердичівський район село Жовтневе. Проїжджаючи в одному із сіл, я разів десять зустрічала хлопчика і дівчинку, які пішки йшли до школи. Відстань – п’ять кілометрів. Дітей потрібно забезпечити підвезенням до шкіл, учителів – роботою. Тоді спокійно провести роз’яснювальну роботу. Людей завжди лякає невідомість. Якими б словами ми не називали, яке б добро не хотіли зробити, поки не пояснимо людям, що це таке, вони будуть цього боятися.

Узагальнюючи все вище сказане, треба сказати: у нас є дві проблеми: це – закритість влади і відсутність ресурсів. Сьогодні центр впливу знаходиться в Києві. І це навіть не стільки центр політичний, а більше центр розподілу благ. Чому всі гроші з усієї України надходять в Київ і в Кабінеті Міністрів розподіляються за принципом: тому дам – тому не дам, той рідний – той чужий, той з моєї партії – той не з моєї партії. Відсутній принцип справедливого розподілу ресурсів, тому що цим займається президентська вертикаль влади. Основний закон держави – Конституція – передбачає, що влада належить народу. 

Виходить, що представники народу – це депутати, обрані людьми, а аж ніяк не люди, призначені Кабінетом Міністрів чи Президентом. Ми взагалі повинні відходити від системи адміністрацій. При кожній раді має бути виконком, який буде розпоряджатися ресурсами, тому що рада – це якраз і є народовладдя. Якщо ні, тоді треба йти шляхом палатного парламенту, коли голів обласних державних адміністрацій, або представників верхньої палати, обирають люди. Для цього потрібно вносити зміни до Конституції. Те, що відбувається сьогодні, це, на жаль, тільки декларації.

-  Анжеліко Вікторівно, на сесії, коли Вас обрали головою обласної ради, Ви повідомили громадськість про те, що не маєте бажання отримувати за свою роботу заробітну плату? Законодавством передбачена така відмова?

-  В Україні триває війна, тарифи на комунальні послуги, ціни на продукти харчування, на ліки підвищуються, від чого життя людей стає ще більш складним. До мене як до голови обласної ради щоденно надходить багато звернень щодо надання матеріальної допомоги. Хочеться допомогти якомога більшій кількості людей. Тому я вирішила кожного місяця перераховувати свою заробітну плату сім’ям, які особливо потребують підтримки. Це сім’ї учасників АТО, в яких є люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї. Перша зарплата, за листопад, уже направлена малозабезпеченій сім’ї, де є люди з інвалідністю та військовослужбовець, який нині служить на сході держави.

-  На завершення розмови, чого б Ви побажали своїм колегам – депутатам місцевих рад різних рівнів?

-  Моє побажання буде коротким: прибрати політику і служити людям. Так, ми обрані з політичних партій, але тепер політика закінчилася і всі повинні чесно працювати.

Прес-служба Житомирської обласної ради