Живий Журнал
 
ЖЖ » Новини » Війна в Україні » 2024 » Февраль » 19 » 12:08:51

Пістолет-кулемет Шпагіна та гвинтівки Мосіна. Зброя Другої світової на полях російсько-української війни

19.02.2024, 12:08:51 5523 0 Помилка?Помилка в тексті?
Виділили слово мишкою
і натисніть Ctrl+Enter
Пістолет-кулемет Шпагіна та гвинтівки Мосіна. Зброя Другої світової на полях російсько-української війни

Відлуння Другої та навіть Першої світових воєн можна спостерігати не лише в африканських чи близькосхідних конфліктах, а й у руках українських військових та російських окупантів.

Це свідчення того, що спадок минулих воєн може залишатися актуальним навіть у сучасному світі з його швидким технологічним прогресом.

“Бездонні” склади, які перейшли у спадок від СРСР обом країнам, десятиріччями зберігали десятки тисяч одиниць різного стрілецького озброєння, яке стало актуальним у наш час через дефіцит боєприпасів та сучасніших зразків.

Пістолети-кулемети

Майже з самого початку повномасштабної російсько-української війни, у квітні, в руках російського окупанта, найімовірніше, 1-го армійського корпусу так званої “ДНР”, помітили радянський 7,62х25-мм пістолет-кулемет Шпагіна, або ж ППШ-41.


Тоді не можна було точно стверджувати, чи це одиничний екземпляр, чи штатне озброєння “ДНРівських” штурмових підрозділів. Пізніше, у липні 2023 року, з’явилося відео, на якому бойовики так званої “ЛНР” розпаковують законсервовані ППШ-41, що підтверджує факт постачання в окупаційні війська.

Окрім “ЛДНРівських” армійських корпусів, пістолети-кулемети Шпагіна були помічені в українських військових на Київщині, але, швидше за все, це був одиничний колекційний екземпляр.


ППШ-41 – це радянський пістолет-кулемет під патрон 7,62х25-мм ТТ, що став одним із наймасовіших зразків стрілецького озброєння під час Другої світової війни. Він виготовлявся як силами СРСР, так і оборонно-промисловим комплексом країн-союзниць.

Загалом було випущено близько 6 мільйонів одиниць ППШ-41, а з урахуванням “клонів” – ще більше. Відомо, що Україна отримала буквально сотні тисяч цих пістолетів-кулеметів станом на 2011 рік. Ураховуючи утилізацію та розпродаж, на складах залишалося близько 300 тисяч ППШ-41. Проблемою є рідкісні 7,62х25-мм набої, яких майже немає.

Крім “Шпагіна”, у руках сепаратистів помітили пістолет-кулемет Судаєва, або ж ППС-42/43, під той самий 7,62х25-мм патрон.

ППС-43 розроблений у 1942–1943 роках як дешевша та простіша альтернатива ППШ-41.


ППС виготовили значно менше – близько 2 мільйонів. Відповідно, на складах їх залишилося небагато: за деякими оцінками, Україна отримала близько 25 тисяч одиниць, але до наших днів великої кількості не збереглося.

Цікаво, що ППС на початку 90-х видавали тодішнім міліціонерам та охоронним структурам, однак під час повномасштабної російсько-української війни в Силах оборони він помічений не був.


Враховуючи українські дані, можна припустити, що у росіян також збереглася велика кількість ППШ і ППС, якими цілком можна озброювати загони найманців, в’язнів чи мобілізованих. Крім того, у росіян є можливість виробляти 7,62х25-мм набої.

Ще одним “привидом” минулого є американський 11,43х23-мм пістолет-кулемет Томпсона, або Томмі-ган, який з’являвся з обох сторін.

Пістолет-кулемет Томпсона, або ж Томмі-ган є культовим зразком стрілецького озброєння, розробленим у Сполучених Штатах у 1920-х роках. Радянський Союз закуповував американські пістолети-кулемети у 20-х роках та отримував їх у межах програми ленд-лізу – всього близько 130 тисяч одиниць, але значного поширення у Червоній армії вони не набули.


Відповідно, Україна, як і Росія, після розвалу отримали американські пістолети-кулемети. Відомо, що станом на 2011 рік на українських складах зберігалося від 10 до 20 тисяч одиниць.

Томпсони, так само як і ППШ, використовувалися майже з самого початку повномасштабної російсько-української війни: “українські” були помічені ще у квітні 2022 року, а “російські” – у липні 2023 року.

Також у межах російсько-української війни використовуються німецькі 9х19-мм пістолети-кулемети MP40, іронічно, що найбільшого поширення вони набули у російських окупаційних військах, хоча поодинокі екземпляри помічали і на озброєнні Сил оборони України.


За часів Другої світової війни німецька промисловість виготовила близько 1,2 мільйона одиниць, частина з яких потрапила до СРСР, а пізніше – в Україну та Росію.

Гвинтівки

Одним із найстаріших діючих зразків стрілецького озброєння є 132-річна 7,62х54-мм гвинтівка Мосіна. Проте варто наголосити, що такі раритетні екземпляри не такі поширені, як зразки радянського виробництва. Відомо, що станом на 2011 рік в Україні зберігалося близько 180 тисяч гвинтівок зразка 1891 й 1930 року і близько 2500 карабінів зразка 1944 року.


Кількість “Мосінок” на російських складах може сягати мільйонів: починаючи з імперських часів, включно з іноземними виробниками, виготовлено понад 37 мільйонів одиниць.

Найбільше поширення гвинтівка Мосіна здобула серед 1 та 2 армійських корпусів “ЛДНР”, найманців ПВК “Вагнер” та інших формувань.

Однак варто зазначити, що ці гвинтівки також були помічені у регулярних частинах російської армії. Крім того, поодинокі екземпляри можна помітити й у Силах оборони України. Гвинтівка Мосіна головно використовується як марксманська зброя.


Таке саме застосування здобула 7,62х54-мм радянська самозарядна гвинтівка Токарєва (СВТ) зразка 1938 і 1940 років, яких виготовили близько 1,5 мільйона одиниць.

Порівняно з Росією, Україна має обмежену кількість СВТ. Наприклад, станом на 2011 рік, відомо лише про 10 тисяч справних гвинтівок.

З 7,62х39-мм самозарядними карабінами Сімонова (СКС), які виготовлялися з 1949 року, ситуація інша: відомо про зберігання майже 300 тисяч одиниць.

Кулемети

При згадці кулеметів часів Другої світової війни одразу спадають на думку два легендарні вироби – 12,7х108-мм кулемет Дегтярьова-Шпагіна (ДШК), експлуатація якого розпочалася у 1938 році, та Browning M2, який активно використовують з 1921 року.

Однак це, звісно ж, не єдині представники минулого століття на полі бою. Сили оборони України мають на озброєнні кулемет Дегтярьова піхотний (ДП), який використовується з 1928 року.


Відомо, що Україна зберігала близько 120 тисяч ДП та 19000 ДПМ. Російські ж війська його майже не використовують, поодинокі екземпляри, найімовірніше, – трофейні.

Досить рідкісним зразком є 7,62х54-мм кулемет РП-46, який почав експлуатуватися у 1946 році. На складах Міністерства оборони їх було близько 40 одиниць, частина з них використовувалася у зоні АТО батальйоном “Дніпро-1”, а дуже обмежена кількість під час повномасштабної російсько-української війни.


Найстарішим кулеметом у Силах оборони України є 7,62х54-мм кулемет Максима, який почали використовувати у 1910 році. Після початку повномасштабної російсько-української війни на полі бою він з’явився майже одразу. Варто зазначити, що певна кількість цих кулеметів була розконсервована ще під час проведення АТО.


Переважно вони використовуються у піхотних кулеметних взводах та у мобільних вогневих групах протиповітряної оборони. Іноді його можна побачити у російських військ, головно у бойовиків 1-го та 2-го корпусів.


Українські модернізовані варіанти кулемета отримують голографічні прицільні засоби, а з деяких зняли водяне охолодження. Станом на 2011 рік відомо, що на складах Міністерства оборони України зберігалося 35 тисяч кулеметів Максима зразка 1910 та 1930 років.

Володимир Б. ГО «Український мілітарний центр»


Тэги: ополченцы, війна в україні, Оружие, Война на Донбассе

Схожі новини:


Комментариев: 0
Оголошення на ЖЖ інфо: