Вас можуть звільнити за неповідомлення про родичів на тимчасово окупованих територіях? Розбираємося з адвокаткою

25 квітня 2024 року Верховна Рада внесла зміни до Кодексу законів про працю України. Чи дійсно тепер роботодавці можуть звільнити працівника через перебування близьких людей на окупованих територіях?

Минулого тижня Верховна Рада проголосувала за законопроєкт № 7731, який має запровадити нові підстави для звільнення певних категорій працівників та деякі інші новели. Work вирішив розібратися в тонкощах цих змін. Однак зробити це виявилося непросто. Адже на офіційному сайті Верховної Ради картка законопроєкту все ще не містить фінального тексту (принаймні на момент написання цієї статті). Попри це, в авторитетних ЗМІ вже активно поширюються начебто ухвалені норми.

Але коли ми проаналізували публікації в ЗМІ та зіставили їх із доступними документами, зокрема порівняльною таблицею до законопроєкту та зауваженнями Головного юридичного управління, то зрозуміли: щось тут не так. Адже деякі формулювання не є однозначними та викликають низку запитань.

Щоб виплутатися із цього юридичного хаосу, Work.ua звернувся за коментарем до адвокатки Ганни Яворської.

Ганна Яворська
 адвокатка

В Україні зʼявилися нові підстави для звільнення з роботи. Але які та для кого?

Дійсно, уже близько тижня в ЗМІ зʼявляються новини про те, що КЗпП доповнили новими підставами для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Однак у цих статтях журналісти посилають не на офіційний текст закону, а на соціальні мережі народних депутатів. Це й не дивно, адже офіційного тексту закону не оприлюднено.

Усе, на що ми можемо спиратися просто зараз — це пресреліз на сайті Верховної Ради. Зокрема, тут зміни прокоментували таким чином: «Верховна Рада України унеможливила роботу колаборантів на підприємствах стратегічного значення та об’єктах критичної інфраструктури».

З тексту заяви вбачається, що роботодавці можуть розірвати трудовий договір із працівником у випадках:

• Набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України.
• Невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 Кодексу.

Своєю чергою, у новій редакції статті 142 КЗпП визначать, що складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про:

• Надання працівниками інформації щодо наявних у них зв’язків із фізичними особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України.
• Зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури, є обов’язковим.

Законом також передбачено нову підставу для відсторонення працівника від роботи роботодавцем, а саме: «Проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, та/або об’єктів чи операторів критичної інфраструктури».

На перший погляд, усе дуже правильно й логічно: «Закон унеможливлює роботу колаборантів на підприємствах/установах/організаціях, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки України та/або на об’єктах критичної інфраструктури, якими є, зокрема, атомні електростанції». Цей текст також знаходимо в пресрелізі парламенту.

Що не так із новим законом

Першу й очевидну проблему ви вже, мабуть, і самі бачите — ми все ще не можемо ознайомитися з офіційним текстом прийнятого закону. Адже пресреліз, нехай і на сайті Верховної Ради, не є офіційним документом. Через це в ЗМІ вже бачимо чимало маніпулятивних заголовків, які не відповідають дійсності.

На низку інших проблем суто юридичного характеру вказувало Головне юридичне управління Верховної Ради у своїх Зауваженнях. Наведемо ключові з них, а також доповнимо деякими іншими міркуваннями:

• Парламент пропонує звільняти працівників за вчинення злочину проти основ національної безпеки України. Однак не врегульовано порядку та строків такого звільнення.
• Закон вводить нове поняття — «правила поведінки на підприємстві, в установі, організації». Але цей термін не розʼяснено. Водночас ці правила поведінки є складовою правил внутрішнього трудового розпорядку. А законом уже передбачена підстава розірвання трудового договору роботодавцем у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Тобто є неузгодженість положень пунктів 3 і 14 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
• Виникає дуже багато питань до обовʼязку надання працівниками інформації щодо наявних у них зв’язків із фізичними особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України. Що таке «наявність звʼязків»? Як ми бачимо, ЗМІ сприйняли це як наявність родичів. Але напевно ми цього не знаємо. Як приклад, якщо людина закінчила школу в Донецьку у 2009 році, і її однокласники все ще проживають у цьому місті, чи можна це вважати «наявними звʼязками»?
• У законопроєкті згадується про проведення службової перевірки. Але КЗпП не містить визначення поняття «службова перевірка», а в проєкті не зазначено конкретних підстав для перевірки, внаслідок якої можливе відсторонення працівника від роботи.
• Ще одне таємниче явище — «підприємства, установи, організації, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури». У цій нормі відсутнє посилання на те, яким саме органом державної влади або яким нормативно-правовим актом роботодавець повинен бути віднесений до вказаної вище категорії.

Загалом ми можемо моделювати дуже багато ситуацій, які викликають логічні запитання, а закон не дає на них відповіді. Наприклад, друг дитинства знаходить вашу сторінку в Facebook і, серед іншого, повідомляє, що переїхав із Чернігова в якийсь краснодар. Чи має працівник повідомляти про це роботодавця, навіть якщо «друг» миттєво полетів у чорний список? У подібних запитань чимало.

Законодавці передбачили, що цей закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. За цей час Кабінет Міністрів України має узгодити підзаконні нормативно-правові акти з новими правилами. Фактично, парламент перекладає відповідальність за усунення всіх цих прогалин та колізій на Кабмін.

Отже, зміни до КЗпП, якщо вони дійсно були такими, як про це звітує пресслужба Верховної Ради, не мають чітких формулювань, містять низку розпливчастих термінів і створюють поле для маніпуляцій.

Однак одними із важливих принципів законодавства є принцип верховенства права та правової визначеності, які передбачають абсолютно прозорі формулювання з однозначним трактуванням. На жаль, ми не бачимо дотримання цих принципів у новому законі.