Живий Журнал
 
ЖЖ » Новини » Люди і Суспільство » 2024 » Октябрь » 9 » 10:51:20

Як страшні фото радянських китобоїв допомогли заборонити полювання на китів

09.10.2024, 10:51:20 4222 0 Помилка?Помилка в тексті?
Виділили слово мишкою
і натисніть Ctrl+Enter
Як страшні фото радянських китобоїв допомогли заборонити полювання на китів

У 1970-х роках у невеликої групи активістів "Грінпіс" виникла унікальна ідея, як покласти край комерційному китобійному промислу.

Велике радянське судно з гарпунною рушницею, готовою до стрільби, нависло над китом, з великої відкритої рани якого у холодний Тихий океан сочиться кров.

"Це зображення змінило світ і поклало початок кампанії "вибуху мозку" "Грінпіс", ​​- каже Рекс Вейлер, фотограф, який зробив культову фотографію 1975 року.

Вейлер був одним із перших членів "Грінпіс", ​​які зустрілися в Канаді в 1970-х роках. Багато з них, включно з Вейлером, виїхали зі США, щоб уникнути призову на в’єтнамську війну.

"Сьогодні це важко уявити, але тоді ще не було екологічного руху, - згадує він. - Був рух за мир, жіночий рух, рух за громадянські права, і ми відчули, що потрібен такий же масштабний рух за збереження природи".

Вейлер дізнався про тяжке становище китів від канадського письменника, який тоді робив турне на підтримку своєї книги.

"Тоді в уяві людей китобійний промисел був пов'язаний з образом Мобі Діка. Маленькі чоловічки в маленьких човнах проти цих гігантських китів. Кити були Голіафом", - каже він.

"Ми хотіли перевернути цей образ Голіафа, тому що у 1970-х роках китобої мали гігантські човни зі швидкими дизельними двигунами та вибуховими гарпунами вагою 113 кг. І ми хотіли зафіксувати саме цей образ", - пояснює він.

Фото Рекса Вейлера 1975 року, на якому кита гарпунить російське судно1280

Автор фото,Rex Weyler

Підпис до фото,Фото Рекса Вейлера 1975 року, на якому кита гарпунить російське судно, потрапило на газетні шпальти по всьому світу

Пік китобійного промислу припав на 1960-ті роки, коли щорічно впольовували приблизно 80 000 китів. Технологія полювання на той час розвинулася, і китобої мали гарпуни та кораблі, які могли випереджати китів.

Попри запровадження різноманітних заходів щодо захисту китобійного промислу, включно з Міжнародною угодою про регулювання китобійного промислу 1937 року, деякі країни, такі як Росія та Японія, ігнорували їх і виловлювали китів нелегально.

З 1900 по 1999 рік в межах промислового китобійного промислу виловили та вбили приблизно 2,9 мільйона великих китів, хоча фактичні цифри вважають набагато вищими.

"Уже в 1960-х роках стрімке зменшення популяцій китів у всьому світі було очевидним", - каже Арні Фінссон, голова Асоціації охорони природи Ісландії, який працював у "Грінпіс" у Швеції на початку 1990-х років і все своє життя присвятив екологічному активізму.

"Хоча полювання на синіх китів у Північній Атлантиці Міжнародна китобійна комісія (IWC) заборонила у 1954 році, структура управління була слабкою, і надмірний китобійний промисел тривав", - додає він.

У 1972 році, як пояснює Фінссон, Конференція ООН з питань довкілля закликала до 10-річного мораторію на китобійний промисел.

"IWC проігнорувала цей заклик міжнародної спільноти, і "Грінпіс" вжив заходів на морі, щоб протестувати проти цієї безжальної експлуатації, зокрема проти радянських китобійних суден у Тихому океані", - говорить він.

Новостворений "Грінпіс" витратив два-три роки на підготовку човна та екіпажу.

"У 1975 році ми вирушили на маленьких надувних човнах "Зодіак", щоб знайти китобійний флот, - розповідає Вейлер. - Уся ідея наших кампаній у той час полягала в медійному розголосі. Тож ми вирішили заблокувати китобійні човни та встати між китами та гарпуном. Ми почали шукати китобоїв, і ми знайшли російський китобійний флот біля берегів Каліфорнії".

Демонстрація проти китобійного флоту Японії біля Білого дому в 1988 році 576

Автор фото,Getty Images

Підпис до фото,Демонстрація проти китобійного флоту Японії біля Білого дому в 1988 році

Багато учасників групи мали певний досвід роботи зі ЗМІ, і вони знали, що для того, щоб це протистояння стало світовою новиною, їм потрібні вражаючі фотографії. Незабаром вони назвали такі кампанії "вибухом мозку" - ідея, яка стала наріжним каменем кампанії Грінпіс, ​​пояснює Вейлер.

Ця ідея, про яку мріяв Боб Гантер, ще один ранній член "Грінпіс", ​​покладалася на те, що саме ЗМІ поширюють ідеї у світі. Революція, за словами Гантера, не була збройною боротьбою - це була боротьба за комунікації, де зброєю були "вибухи мозку", а не вибухи справжніх бомб.

"Ми знали, що нам потрібно зробити фотографії, ми знали, що вони мають бути драматичними. У цьому полягала мета нашого драматичного жесту – закарбувати його, щоб це стало новиною, і ми могли говорити про тяжке становище китів у світі", – каже Вейлер.

Але це було нелегко.

"Нам усім довелося навчитися фотографувати та знімати відео з невеликого рухомого човна в бурхливому океані, - каже він. - Ми стояли на носі "Зодіаку" з тросом навколо талії, який нас тримав. Ми могли спертися на цей трос та утворити таким чином подобу штатива, щоб поглинати рух човна і мати можливість тримати камеру стабільно".

Найбільшою проблемою було зняти китів на камеру.

"Їх переслідували гарпунні човни, тож вони підіймалися на поверхню, видихали, вдихали і знову занурювалися", - каже Вейлер і додає, що поки в китів не влучав гарпун, особливо не було чого фотографувати.

"Я здебільшого зосереджувався на експозиції, витримці тощо", - каже він. Те, що він побачив, вразило його лише після того, як він відклав камеру.

"Це було жахливо. Ми ніколи не бачили нічого подібного. Ми бачили, як гарпунять китів, у воді була величезна кількість крові, а кити билися і бризкали, а потім гинули", - згадує він.

"Нас розривало всередині. Я пам’ятаю, як я був на палубі головного човна "Грінпіс", дивився на воду і відчував біль. Спустошений реальністю того, що ми щойно побачили", - додає Вейлер.

Коли екіпаж прибув до порту Сан-Франциско, док був заповнений ЗМІ, згадує Вейлер.

"Ми не були готові до такої реакції. Усі хотіли отримати фото", - каже він.

Вейлер пригадує, як прокинувся рано вранці наступного дня і пішов до газетного кіоску перевірити, чи потрапило його зображення в газети.

"Я був дуже схвильований, бо не знав, чи вдалося нам це зробити. І я ходив вулицями, поки не знайшов газетний кіоск, і фотографія була на першій шпальті практично кожної газети. Це був приголомшливий момент. Це була наша мрія", - розповідає він.

китобійний промисел576

Автор фото,Getty Images

Підпис до фото,Міжнародний китобійний комітет запровадив мораторій на комерційний китобійний промисел у 1982 році, однак деякі країни досі його дозволяють

Для Вейлера сенс фотографій полягав у тому, щоб показати, що протестувальники борються "не просто за права людини чи мир", а й за інші види.

"Зміни відбуваються тоді, коли на них наполягає населення, - каже він. - Ми намагалися надихнути населення повстати і сказати уряду: "Ми повинні зберегти ці види". Я відчуваю, що багато в чому саме це зображення дійсно допомогло створити глобальний кліматичний рух, який ми маємо сьогодні".

Після китобійної кампанії "Грінпіс" Міжнародний китобійний комітет нарешті запровадив мораторій на комерційний китобійний промисел у 1982 році, а в 1985 році його заборонили. У результаті деякі з більших видів, наприклад горбаті кити, помітно відновилися – до 93% від рівня їхньої популяції до початку промислового вилову.

"Дії "Грінпіс" надихнули громадськість, - каже Фінссон, - і в 1982 році "Грінпіс" та інші некомерційні організації відіграли важливу роль у досягненні мораторію на комерційний китобійний промисел, який діє досі".

Проте комерційний китобійний промисел досі існує - в Ісландії, Норвегії та Японії.


Тэги: СССР, китобой, рыбаки, Greenpeace

Схожі новини:


Комментариев: 0
Оголошення на ЖЖ інфо: