«Останнє танго в Парижі». Як відверта сцена зламала життя зірці одного з найскандальніших фільмів в історії

"Останнє танго в Парижі", що вийшов пів століття тому, вважають одним з найскандальніших фільмів в історії кінематографа. Ним захоплювалися, його забороняли, називали одночасно прекрасним і аморальним.

Сьогодні стрічку вважають шедевром й вершиною акторської кар'єри Марлона Брандо. Але за тріумфом ховається щонайменше одне зруйноване життя - акторки Марії Шнайдер, яка так і не змогла позбутися ярлика "дівчини з вершковим маслом".

Увага: стаття містить теми сексуального насильства, які декого можуть засмутити

---

В центрі сюжету - стосунки дорослого американця Поля (Брандо) з молодою жінкою Жанною, яку зіграла 19-річна Шнайдер. Особливий резонанс викликала сцена сексуального насильства, яка, як з'ясувалось пізніше, не була узгоджена з молодою акторкою.

У цьому зізнався сам режисер – легендарний Бернардо Бертолуччі.

Виступаючи у Французькій синематеці в Парижі 2013-го – за два роки після смерті Шнайдер - режисер розповів, що одного ранку перед зйомками вони з Брандо придумали сцену, якої не було в сценарії: Пол ґвалтує Жанну, використовуючи вершкове масло замість лубриканту.

Шнайдер розповіли про все просто перед командою "Мотор!"

Бертолуччі хотілося, щоб усе було по-справжньому: і секс, і сльози Марії. Щоб вона не зіграла, а дійсно відчула "лють і приниження".

Режисер зізнався, що вчинив зі Шнайдер жахливо і відчуває провину, але все ж таки не шкодує, що зняв цю сцену саме так.

Автор фото,Kino Lorber

 

На момент зйомок Марії Шнайдер було 19 років, а Марлону Брандо - 48.

"Сцену з маслом" зняли з одного дубля, і в ній не було реального сексу. Але пізніше Марія не раз говорила, що під час зйомок почувалася приниженою і "трохи зґвалтованою" обома - і Брандо, і Бертолуччі. Що вона плакала по-справжньому і дуже злилася.

Той факт, що вона могла відмовитись від зйомок (бо цього не було в сценарії), зателефонувавши агенту або адвокату, актриса зрозуміла пізніше.

В інтерв'ю 2007 року вона згадувала, що після зйомок Брандо не вибачався й не намагався заспокоїти її.

"Марлон сказав мені: "Маріє, не хвилюйся, це ж просто кіно", але під час цієї сцени, хоча Марлон робив усе не по-справжньому, я плакала справжніми сльозами".

Шнайдер глибоко травмував цей епізод, а її життя через скандальний фільм розділилося на "до" і "після".

Депресія, залежності, проблеми з кар'єрою і безперервний потік осуду за відверту роль стали важким випробуванням для Марії.

Слава, що стала катастрофою

Її трагічна історія зацікавила французьку режисерку Джессіку Палю, яка зняла фільм за мемуарами двоюрідної сестри Марії, журналістки Ванесси Шнайдер.

Головні ролі у стрічці, що отримала назву "Бути Марією", виконали Анамарія Вартоломей, Іван Атталь і Метт Діллон.

"Це був дійсно травматичний досвід для неї. Не тільки на знімальному майданчику, а й протягом усього життя", - розповів в інтерв'ю BBC Метт Діллон, який виконав роль Брандо.

Фільм досліджує біографію Шнайдер, яка була позашлюбною дитиною фотомоделі німецько-румунського походження Марі-Крістін Шнайдер і відомого французького актора Даніеля Желена.

Дитинство Марії затьмарювали непрості стосунки з матір'ю, яка завжди була холодною і байдужою до доньки.

Зі своїм батьком вона вперше зустрілася у підлітковому віці, і саме він привів її на знімальний майданчик.

Для 19-річної Марії "Останнє танго в Парижі" було першою серйозною роботою. Хоча до цього вона знялася вже в шести фільмах.

Акторка не могла вирішити, чи варто взагалі зніматися в такому фільмі. Пізніше Шнайдер зізнавалася, що "не до кінця розуміла сексуальний підтекст сценарію".

Під впливом свого агента, який твердив, що не можна відмовлятися від головної ролі у фільмі із зірковим Брандо, Марія все ж таки прийняла пропозицію Бертолуччі, хоча мала, за власними словами, "погане передчуття".

"Останнє танго в Парижі" принесло їй світову популярність (і дві номінації на "Оскар" для Брандо і Бертолуччі), але потім акторка шкодувала, що її кар'єра розпочалася з такого відвертого фільму.

Пізніше їй пропонували багато ролей в еротичних стрічках, але Шнайдер більше жодного разу не знялася оголеною.

Автор фото,Alamy

Джессіка Палю розповіла BBC, що у її стрічці "Бути Марією" сцени зґвалтування уникнути не вдалося, але вона хотіла показати її з погляду Шнайдер.

"Це було важливо, оскільки саме тоді її життя повністю змінюється, і все йде шкереберть".

Анамарія Вартоломей, яка зіграла Марію, каже, що їй це далося нелегко.

"Я не могла уявити, як було Марії, коли вона переживала це в реальному життя. Гадаю, жорстокість була подвійною, тому що в неї не було такої підтримки, як у мене на знімальному майданчику".

Після виходу стрічки 1972 року всі говорили про "провокаційність" Бертолуччі та "повернення великого Брандо", але мало хто замислювався про почуття Шнайдер.

Хоча фільм опинявся в центрі скандалів і його заборонили до показу в деяких країнах, тільки в США він зібрав близько 36 мільйонів доларів. У Франції глядачі стояли в черзі за квитком по дві години й більше.

Брандо заробив на стрічці близько трьох мільйонів доларів, оскільки отримав частину прибутку. А Шнайдер, за її словами, - чотири тисячі доларів.

Вона знялася оголеною в повний зріст, Брандо ж у фільмі жодного разу не оголювався.

Після офіційного виходу фільму до Марії була прикута колосальна увага журналістів.

"Люди думали, що я така ж, як мій персонаж. Я вигадувала історії для преси, але це була не я. І це зводило мене з розуму. Я підсіла на наркотики. Це була втеча від реальності", - згадувала акторка, яка часто стикалася з приниженням і цькуванням.

Вона також розповіла, що в той період намагалася накласти на себе руки.

Її двоюрідна сестра, Ванесса, вважає, що Марія стала жертвою подвійних стандартів того часу: "Для пуританських глядачів вона була жінкою, яка знялася в порно. Хоча сама вона була доволі скромною, стриманою і консервативною".

Шнайдер й далі знімалася у культових режисерів (Мікеланджело Антоніоні, Рене Клемана, Жака Ріветта) і отримувала непогані ролі, але страждала нападами тривожності й періодично випадала з робочого процесу.

Згодом вона подолала залежності й знялася в більш ніж 50 фільмах. Але все одно переважно асоціювалася з "Останнім танго в Парижі".

"Марія приголомшливо зіграла в цій стрічці, і її кар'єра могла б піти іншим шляхом, - вважає Метт Діллон. - Але життя її не пощадило. В її родині була дуже заплутана ситуація. Її покинули батьки, потім покинули люди, з якими вона працювала. Я думаю, ця покинутість переслідувала її все життя".

Акторка померла від раку 2011 року. Їй було 58 років.

Захист молодого покоління

Марія Шнайдер упродовж своєї кар'єри неодноразово закликала звернути увагу на домінування чоловіків у кіноіндустрії, на несправедливість, що панує там щодо жінок, - у виборі ролей, гонорарах та в умовах роботи.

Втім Шнайдер - не єдина акторка тієї епохи, що постраждала від скандалу навколо еротичного фільму за її участю.

Сільвія Крістель також не змогла уникнути сенсації, спричиненої 1974 року м'яким порнофільмом "Еммануель", у якому вона зіграла головну роль і в якому теж була сцена зґвалтування.

Автор фото,Kino Lorber

"Це була епоха знаменитих режисерів, - розповіла BBC Анна Сміт, ведуча подкасту Girls on Film. - І, схоже, домінантні режисери-чоловіки експлуатували й знущалися з молодих актрис".

"Режисер в тодішньому уявленні був творцем, що мав вищу владу, - додає Вартоломей. - Він ніби був Богом, якого всі беззастережно слухали. Гадаю, в цьому була проблема. Зараз ми більш захищені, і наші голоси чують і цінують, чого в ті часи не було".

Зізнання Бертолуччі стосовно сцени зґвалтування викликали різку реакцію й безліч критичних відгуків від відомих акторів.

Джессіка Честейн зізналася, що почувається огидно через те, що режисер, по суті, спланував напад на акторку. Кріс Еванс заявив, що більше ніколи не дивитиметься "Останнє танго в Парижі", а Бертолуччі з Брандо мали б потрапити до в'язниці.

Режисерка Ава Дюверней заявила, що вчинок Бертолуччі не можна пробачити.

Автор фото,Getty Images

"Я давно вважаю, що канони великих кінематографістів потребують перегляду, - каже Сміт. – Необхідно аналізувати їх в сучасних реаліях".

Фільм "Бути Марією", за словами режисерки Палю, намагається показати це. Але вона, за власними словами, уникала осуду, а натомість хотіла показати, що варто змінити в системі, щоб захистити молоде покоління.

"Нам ще багато належить зробити. Але такої сцени, слава Богу, не буде".

Вартоломей додає: "Я відчуваю, що цей фільм прояснює ситуацію з Марією, як і книга Ванесси Шнайдер".

"У ті часи Марію вважали жертвою, але для мене вона не така, оскільки знайшла в собі сили розповісти свою історію в суспільстві, яке не було готове прийняти її голос. Я щаслива, що зараз ми нарешті можемо її почути".