Сьогодні: Пт, 22.11.2024 00:13:07
| ЖЖ інфо » Статті » Авторская колонка » Игорь Иваницкий |
Кондуктор! Нажми на тормоза!
Автор: Іваницький Ігор Миколайович, 06.08.2010, 14:22:11
|
Игорь Иваницкий
все статьи автора
|
ВСЕРЙОЗ ПРО ГОЛОВНЕ (випуск 8)
«Віра Шелудченко поклала край проблемам ТТУ» - так починалося повідомлення, опубліковане виданням «Офіційний сайт Житомирського міського голови Віри Шелудченко» 30-го червня цього року. – «Вперше за десять років підприємство не має жодних боргів перед транспортниками. ЖТТУ погасило борги по заробітній платі, пенсійному фонду, податкам та іншим виплатам у сумі 5 мільйонів гривень. Гроші надійшли як фінансова допомога від держави» - йшлося у повідомленні далі.
Саме останнє речення викликало майже миттєве спростування від прес-служби Житомирської облради: «Цей відвертий обман обурив і керівництво обласної ради, і депутатський склад» – адже ті самі згадані п’ять мільйонів гривень взялися ніде інде, як з перевиконання бюджету області, і виділені вони були саме обласною радою – на 25-тій сесії 11-го червня. І держава до цих грошей має приблизно стількі ж відношення, як сама Віра Тимофіївна…
У попередніх випусках «Всерйоз про головне» я, екс-депутат Житомирської міськради поточного скликання, головний редактор «КРОК Радіо» (102,2МГц) Ігор Іваницький, наводив достатньо прикладів нахабної легкості, з якою нинішня міська влада вдається до брехні.
Цинізм, з яким розтягується і розвалюється міське комунальне господарство, перевершує найбурхливішу уяву, крадеться все – міська земля, нерухомість, бюджетні кошти, доводяться до банкрутства потужні комунальні підприємства стратегічного для міста значення – на тлі чого не припиняється галасування шайки прислужників: «все це для вас, любі житомиряни – для вашого блага».
І як може бути, при заявленій економії саме за рахунок зменшення заробітної плати, «запропоновано інші робочі місця працівникам, робочі місця яких скорочено»? Тоді в чому ж «економія»? Це така брехня незграбна, чи нас взагалі усіх за дурнів тримають? Та ще й за дурнів неосвічених… візьміть калькулятор, не полінуйтесь: «Середньооблікова чисельність працівників становить 999 чол. В тому числі АУП – 142 чол. Із загальної чисельності працівників рахується в депо №1 – 193 чол. в депо №2 - 371 чол.», - навіть якщо просто скласти – а ще 293 де поділося?...
Навіть без врахування особливостей чиновної «арифметики» очевидно: скорочення саме виробничого персоналу безумовно спричинить зменшення тролейбусів на міських маршрутах. Також своєрідна економія, та ще й з неабиякою перспективою – перспективою виникнення «ланцюгової реакції» подальших скорочень і зменшень обсягів перевезень, включно навіть і до можливості повного зникнення міського електротранспорту. Бо наступне запитання:
Куди «їдемо», шановні?
Припустимо, живе Ваша сім’я на дві домівки. А фінансові труднощі вимагають економії – тому Ви приймаєте «мудре» рішення жити всім разом у одній з квартир, а іншу – «поставити на консервацію». Чи виберете Ви для спільного проживання стареньку однокімнатку, ще й звізши до неї меблі із замкненої «до кращих часів» сучаснішої і вдвічі більшої оселі?
Депо №1, що на Ольжича – наприкінці 70-х вже елементарно не справлялося з розміщенням та обслуговуванням необхідної місту кількості тролейбусів (люди старшого покоління ще пригадають регулярну ночівлю машин просто неба за територією депо). Залишимо на совісті нинішнього керівника КП ЖТТУ твердження: «Матеріально-технічна база депо №1 цілком достатня для обслуговування 132 од.тролейбусів… дає можливість провести технічний огляд і ремонт 140 од.тролейбусів», - пан Зубрицький фахівець, «йому видніше» (хоча всі без винятку джерела, якими користуюся я, стверджують – 75).
Ще 2006-го року абсолютно все майно депо №1 опинилося в заставі під отриманий від «Західінкомбанку» кредит. Туди ж потрапила, але в значно меншому обсязі (більш ніж втрічі) частина майна депо №2. Не буду повторюватися про всі перипетії, пов’язані з обслуговуванням цього кредиту (детальніше див. «Всерйоз про головне» №5), зауважу лише, що борг з того часу нікуди не дівся, ще й збільшився майже вдвічі (станом на 27.07.2010р. – майже 15 млн.грн..
Більше того, з інформації, отриманої від начальника КП ЖТТУ, очевидно випливає: депо №2 і посьогодні знаходиться у заставі все ще частково, і в цій частці не така вже й суттєва частина того, що дійсно необхідно для виробничих потреб: спортзал та адмінбудівля вартістю більше 11-ти мільйонів – майже третина оцінки усього заставленого майна КП ЖТТУ – без них тролейбуси не поїдуть?
«Умовами договору (іпотеки) процедура звернення по стягненню на вказане майно не передбачена» - обережно стверджує директор департаменту бюджету та фінансів міської ради пані Мончаківська. Перепрошую, а що передбачено? Кредитор, в разі неповернення боргу, махне на все рукою? просто так – «за красивые глаза» Русани Олександрівни?... і це пише фахівець-фінансист.
«Процедура звернення стягнення на вказане майно відсутня» - наполягає начальник КП ЖТТУ пан Зубрицький. Можливо. 20.07.2009р. така процедура була порушена в господарському суді – це вже давно документально підтверджений факт (той же 5-й випуск «Всерйоз про головне»). Але особисто мені не відомі деталі «додаткового договору від 17.03.2010р.», відповідно до якого, якщо вірити Віктору Васильовичу і заступнику міського голови пану Гундичу, «термін довгострокового кредиту… продовжено до 24.04.2013 року». Певно що подовжено, хоча мої особисті джерела чомусь наполягають на квітні 2011-го року…
Забере банк за борги 1-ше депо, до якого наразі перебирається весь тролейбусний парк міста, в наступному році, або двома роками пізніше – чи суттєва різниця? І в тому, і в тому випадку на вулиці опиняться не лише люди – всі 999 (або 949, або скільки їх там на той час взагалі залишиться) – де тролейбуси подінуться?! Нехай не 140, не 100, хоча б ті, що доживуть до того часу – адже списання «відпрацювавших ресурс» вже розпочалося, а заяви пана Гундича про плани придбання київської «беушної» рухляді – не витримують жодної критики.
В депо №2 поставлять? в «законсервоване»? хм… консервація – то досить хитра справа:
Тонкощі консервації по-житомирськи
Літо спливає. На комірчаних поличках, в додаток до джемів та компотів, риштуються стрункі рядки традиційних огірочків-помідорчиків, де в кого й баклажанчики, без грибків, знову ж, не обходиться… хтось консервує фрукти-овочі, а Віра Тимофіївна – ото вже господарочка – виробничі об’єкти КП ЖТТУ.
"Профілакторій тролейбусного відділення, склад матеріальних цінностей, частина дільниць і цехів, що обслуговувала тільки тролейбус, дільниця для миття тролейбусів та виробничо-побутові приміщення мийного корпусу, екіпірувальне приміщення для тролейбусів» - чи то все не той самий інструмент, яким можна, і потрібно, заробляти гроші? і від використання якого пані Шелудченко здається доцільним відмовитися «з метою економії»?
Що то за економія така чудернацька – сховати молотка, щоб цвяхи забивати лобом?
Та ні, зі здоровим глуздом у Віри Тимофіївни все в порядку. Підніміть очі вище за текстом, перегляньте уважно додані документи. Зверніть увагу: навіть ті виробничі об’єкти депо №2, що начебто обтяжені боргами, вивести з під застави можна за трохи більше ніж 7 млн.грн. (загальна вартість заставленого майна ЖТТУ – 38,5 млн.грн.), а викупити, в разі звернення стягнення на це майно… – менш ніж за три мільони гривень!
Тому далі – хронологія:
14-го – користуючись власними джерелами, я отримую інформацію, що, лише внаслідок реалізіції 470-го рішення, загальний масштаб скорочення може виявитися чи не втрічі більшим;
15/16-го – консультації та зустрічі представників трудового колективу з можливими союзниками, результат – нестримна політагітація і обіцянки, обіцянки…
19-го – депутат Житомирської обласної ради Іваницька Т.В., на підставі колективної заяви працівників 2-го депо (83 підписи), спрямовує до вісьми інстанцій п’ять різних звернень – з метою отримання детальної інформації про реальний стан речей на підприємстві. Звернення ці підтримують також і керівники двох «немодних» фракцій в Житомирській міськраді, але… 10-ти денний термін для відповіді встановлено законодавством – ніхто швидше реагувати, зрозуміло, й не збирається.
Час спливає, переведення тролейбусів відбувається прискореними темпами. Люди не знаходять собі місця, «союзники» - відмовчуються.
22-го – ініціативною групою робітників депо №2 КП ЖТТУ приймається рішення про проведення акції протесту. Сподівання на підтримку тих або інших «політиків» ще не втрачено остаточно.
26-го – «Повідомлення про проведення 28.07.2010р. акції протесту у формі пікетування міської ради» реєструється у відповідних органах. Вже відомо, що підтримки не буде.
27-го, наприкінці робочого дня – відповідальному за проведення акції – водію тролейбуса Невмержицькому С.А. – адміністрацією КП ЖТТУ відмовлено в підміні на наступний день… немає людини – немає й проблеми?
28-го – змінили особу відповідального, власними руками намалювали на ватмані гасла, навіть інформаційну листівку відксерили: на всіх бажаючих не вистачило…
Але пікетування – відбулося.
Звернення учасників пікету (37 підписів) передано міському голові В.Т.Шелудченко.
На черзі – СТРАЙК?
ВІРО ТИМОФІЇВНО, шановна…
НАЖМИ НА ТОРМОЗА?!
НЕМАЄ ТРОЛЕЙБУСІВ
– НЕМАЄ ПРОБЛЕМИ?
«Віра Шелудченко поклала край проблемам ТТУ» - так починалося повідомлення, опубліковане виданням «Офіційний сайт Житомирського міського голови Віри Шелудченко» 30-го червня цього року. – «Вперше за десять років підприємство не має жодних боргів перед транспортниками. ЖТТУ погасило борги по заробітній платі, пенсійному фонду, податкам та іншим виплатам у сумі 5 мільйонів гривень. Гроші надійшли як фінансова допомога від держави» - йшлося у повідомленні далі.
Саме останнє речення викликало майже миттєве спростування від прес-служби Житомирської облради: «Цей відвертий обман обурив і керівництво обласної ради, і депутатський склад» – адже ті самі згадані п’ять мільйонів гривень взялися ніде інде, як з перевиконання бюджету області, і виділені вони були саме обласною радою – на 25-тій сесії 11-го червня. І держава до цих грошей має приблизно стількі ж відношення, як сама Віра Тимофіївна…
У попередніх випусках «Всерйоз про головне» я, екс-депутат Житомирської міськради поточного скликання, головний редактор «КРОК Радіо» (102,2МГц) Ігор Іваницький, наводив достатньо прикладів нахабної легкості, з якою нинішня міська влада вдається до брехні.
Цинізм, з яким розтягується і розвалюється міське комунальне господарство, перевершує найбурхливішу уяву, крадеться все – міська земля, нерухомість, бюджетні кошти, доводяться до банкрутства потужні комунальні підприємства стратегічного для міста значення – на тлі чого не припиняється галасування шайки прислужників: «все це для вас, любі житомиряни – для вашого блага».
Утром мажу бутерброд – сразу мысль: а как народ?
И икра не лезет в горло, и компот не льется в рот!
И икра не лезет в горло, и компот не льется в рот!
«На думку міського голови, головне завдання керівництва міського ТТУ – дбати про своїх працівників та їхні родини» - співає ПіАр-служба Віри Тимофіївни у повідомленні від 30-го червня, - «Ми розуміли, що страждали сотні житомирських сімей. У нашому ТТУ люди працюють родинами вже багато десятиліть. Тому ми можемо тільки уявити, у якому скрутному становищі вони були», - наголосила Віра Шелудченко»… Тиждень, щонайменше, Тимофіївна певно і спати лягала, а то й до вітру ходила з думкою про «працівників та їхні родини»...
Бо ж, як виявилося, ще за тиждень до цього «акту дбайливості», 24-го червня, вже було затверджено рішення виконкому Житомирської міськради № 470, яким фактично поставлено хреста на 2-му депо КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління»:
«Минулого року, якраз у цю пору, страйкували водії та кондуктори тролейбусів. Пройшов рік, і таких проблем у нас вже немає. Переконана, що це наше спільне досягнення і перемога… - стверджує Віра Шелудченко» – ще б пак, адже за минулий рік «проблема зменшилася» на понад 200 працівників ЖТТУ – хіба то не перемога?
Звільнення? Саме в такий спосіб надумала житомирська голова вивести «сотні житомирських сімей» зі «скрутного становища»?! Саме про це, виявляється, йшлося у її розчуленому повідомленні?
І така ж, певно, радість охопила ремонтників та водіїв тролейбусів від перспективи в найближчому майбутньому позбутися необхідності тяжко працювати, що вже 5-го липня поділилися вони нею з головою обласної державної адміністрації, із самою Вірою Тимофіївною, а 13-го – і з міським прокурором (316 підписів!). Звернулися і до Президента України…
Не інакше, саме цей яскравий прояв людської вдячності підштовхнув владу до подальших «кроків назустріч»: вже 14-го липня, на позаплановому службовому інструктажі, робітників було попереджено про скорочення ще півсотні душ – «відпочивайте, шановні»?...
Варто наголосити: вищезгадане рішення №470 приймалося в абсолютно вузькому колі міських очільників – без будь-яких обговорень, без врахування думки пасажирів міського електротранспорту, трудового колективу ТТУ, незалежних фахівців, - навіть члени профільних депутатських комісій дізнавались про нього з інтернет-публікацій. Що й не дивно – запитань до ініційованого начебто керівництвом КП ЖТТУ проекту «заходів по зменшенню витрат коштів на утримання виробничих приміщень» виникає більш ніж достатньо – навіть при поверховому розгляді.
І перше з них:
Немає людини – немає й проблеми?
Економити, звичайно, потрібно. Інше питання – за рахунок чого та економія? Підвищення продуктивності праці? Впровадження сучасних методів організації руху? Зменшення витрат невиробничого характеру?...
Яким циніком потрібно бути, щоб називати «зекономленими» кошти, відібрані у людей?
З офіційно заявлених 2,48 млн.грн. річної «економії» лише 0,56 млн.грн. складають розраховані «зі стелі» витрати на опалення та електроенергію, решта – 1,92 млн.грн. – фонд оплати праці скорочуваного персоналу. Заробітна плата тих самих роботяг, чиєю сумлінною працею міські тролейбуси виходять на лінію. Не начальника або управлінця (142 чол.), навіть не керівника профспілкової організації – «слюсарі ремонтники, маневрові водії, обмотувальники, токарі, мийники прибиральниці рухомого складу». Хто завтра дасть тролейбусу ремонт, помиє його, прибере і виведе на лінію? Начальник? Профспілковий лідер? Міський голова?...
Бо ж, як виявилося, ще за тиждень до цього «акту дбайливості», 24-го червня, вже було затверджено рішення виконкому Житомирської міськради № 470, яким фактично поставлено хреста на 2-му депо КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління»:
«Минулого року, якраз у цю пору, страйкували водії та кондуктори тролейбусів. Пройшов рік, і таких проблем у нас вже немає. Переконана, що це наше спільне досягнення і перемога… - стверджує Віра Шелудченко» – ще б пак, адже за минулий рік «проблема зменшилася» на понад 200 працівників ЖТТУ – хіба то не перемога?
Звільнення? Саме в такий спосіб надумала житомирська голова вивести «сотні житомирських сімей» зі «скрутного становища»?! Саме про це, виявляється, йшлося у її розчуленому повідомленні?
І така ж, певно, радість охопила ремонтників та водіїв тролейбусів від перспективи в найближчому майбутньому позбутися необхідності тяжко працювати, що вже 5-го липня поділилися вони нею з головою обласної державної адміністрації, із самою Вірою Тимофіївною, а 13-го – і з міським прокурором (316 підписів!). Звернулися і до Президента України…
Не інакше, саме цей яскравий прояв людської вдячності підштовхнув владу до подальших «кроків назустріч»: вже 14-го липня, на позаплановому службовому інструктажі, робітників було попереджено про скорочення ще півсотні душ – «відпочивайте, шановні»?...
Варто наголосити: вищезгадане рішення №470 приймалося в абсолютно вузькому колі міських очільників – без будь-яких обговорень, без врахування думки пасажирів міського електротранспорту, трудового колективу ТТУ, незалежних фахівців, - навіть члени профільних депутатських комісій дізнавались про нього з інтернет-публікацій. Що й не дивно – запитань до ініційованого начебто керівництвом КП ЖТТУ проекту «заходів по зменшенню витрат коштів на утримання виробничих приміщень» виникає більш ніж достатньо – навіть при поверховому розгляді.
І перше з них:
Немає людини – немає й проблеми?
Економити, звичайно, потрібно. Інше питання – за рахунок чого та економія? Підвищення продуктивності праці? Впровадження сучасних методів організації руху? Зменшення витрат невиробничого характеру?...
Яким циніком потрібно бути, щоб називати «зекономленими» кошти, відібрані у людей?
З офіційно заявлених 2,48 млн.грн. річної «економії» лише 0,56 млн.грн. складають розраховані «зі стелі» витрати на опалення та електроенергію, решта – 1,92 млн.грн. – фонд оплати праці скорочуваного персоналу. Заробітна плата тих самих роботяг, чиєю сумлінною працею міські тролейбуси виходять на лінію. Не начальника або управлінця (142 чол.), навіть не керівника профспілкової організації – «слюсарі ремонтники, маневрові водії, обмотувальники, токарі, мийники прибиральниці рухомого складу». Хто завтра дасть тролейбусу ремонт, помиє його, прибере і виведе на лінію? Начальник? Профспілковий лідер? Міський голова?...
Здається, й дитині зрозуміло, що зменшення кількості виробничого персоналу – то зменшення реально зробленої роботи. То чого варті заяви на кшталт «переведення тролейбусів в депо №1 не вплине на кількість рухомого складу на маршрутах»?
І як може бути, при заявленій економії саме за рахунок зменшення заробітної плати, «запропоновано інші робочі місця працівникам, робочі місця яких скорочено»? Тоді в чому ж «економія»? Це така брехня незграбна, чи нас взагалі усіх за дурнів тримають? Та ще й за дурнів неосвічених… візьміть калькулятор, не полінуйтесь: «Середньооблікова чисельність працівників становить 999 чол. В тому числі АУП – 142 чол. Із загальної чисельності працівників рахується в депо №1 – 193 чол. в депо №2 - 371 чол.», - навіть якщо просто скласти – а ще 293 де поділося?...
Навіть без врахування особливостей чиновної «арифметики» очевидно: скорочення саме виробничого персоналу безумовно спричинить зменшення тролейбусів на міських маршрутах. Також своєрідна економія, та ще й з неабиякою перспективою – перспективою виникнення «ланцюгової реакції» подальших скорочень і зменшень обсягів перевезень, включно навіть і до можливості повного зникнення міського електротранспорту. Бо наступне запитання:
Куди «їдемо», шановні?
Припустимо, живе Ваша сім’я на дві домівки. А фінансові труднощі вимагають економії – тому Ви приймаєте «мудре» рішення жити всім разом у одній з квартир, а іншу – «поставити на консервацію». Чи виберете Ви для спільного проживання стареньку однокімнатку, ще й звізши до неї меблі із замкненої «до кращих часів» сучаснішої і вдвічі більшої оселі?
Депо №1, що на Ольжича – наприкінці 70-х вже елементарно не справлялося з розміщенням та обслуговуванням необхідної місту кількості тролейбусів (люди старшого покоління ще пригадають регулярну ночівлю машин просто неба за територією депо). Залишимо на совісті нинішнього керівника КП ЖТТУ твердження: «Матеріально-технічна база депо №1 цілком достатня для обслуговування 132 од.тролейбусів… дає можливість провести технічний огляд і ремонт 140 од.тролейбусів», - пан Зубрицький фахівець, «йому видніше» (хоча всі без винятку джерела, якими користуюся я, стверджують – 75).
А от лукаве від Віктора Васильовича: «На території депо (№2) розміщено така ж кількість цехів і майстерень як на території депо №1», м’яко кажучи, приховує неспівставне: кількість – кількістю, але навіть різниця в розмірах (на Ольжича – 3,78 га, №2 на Вітрука – 6,79 га) щось таки та значить? Не кажучи вже про суттєву різницю в зношеності?
Ще 2006-го року абсолютно все майно депо №1 опинилося в заставі під отриманий від «Західінкомбанку» кредит. Туди ж потрапила, але в значно меншому обсязі (більш ніж втрічі) частина майна депо №2. Не буду повторюватися про всі перипетії, пов’язані з обслуговуванням цього кредиту (детальніше див. «Всерйоз про головне» №5), зауважу лише, що борг з того часу нікуди не дівся, ще й збільшився майже вдвічі (станом на 27.07.2010р. – майже 15 млн.грн..
Більше того, з інформації, отриманої від начальника КП ЖТТУ, очевидно випливає: депо №2 і посьогодні знаходиться у заставі все ще частково, і в цій частці не така вже й суттєва частина того, що дійсно необхідно для виробничих потреб: спортзал та адмінбудівля вартістю більше 11-ти мільйонів – майже третина оцінки усього заставленого майна КП ЖТТУ – без них тролейбуси не поїдуть?
«Умовами договору (іпотеки) процедура звернення по стягненню на вказане майно не передбачена» - обережно стверджує директор департаменту бюджету та фінансів міської ради пані Мончаківська. Перепрошую, а що передбачено? Кредитор, в разі неповернення боргу, махне на все рукою? просто так – «за красивые глаза» Русани Олександрівни?... і це пише фахівець-фінансист.
«Процедура звернення стягнення на вказане майно відсутня» - наполягає начальник КП ЖТТУ пан Зубрицький. Можливо. 20.07.2009р. така процедура була порушена в господарському суді – це вже давно документально підтверджений факт (той же 5-й випуск «Всерйоз про головне»). Але особисто мені не відомі деталі «додаткового договору від 17.03.2010р.», відповідно до якого, якщо вірити Віктору Васильовичу і заступнику міського голови пану Гундичу, «термін довгострокового кредиту… продовжено до 24.04.2013 року». Певно що подовжено, хоча мої особисті джерела чомусь наполягають на квітні 2011-го року…
Забере банк за борги 1-ше депо, до якого наразі перебирається весь тролейбусний парк міста, в наступному році, або двома роками пізніше – чи суттєва різниця? І в тому, і в тому випадку на вулиці опиняться не лише люди – всі 999 (або 949, або скільки їх там на той час взагалі залишиться) – де тролейбуси подінуться?! Нехай не 140, не 100, хоча б ті, що доживуть до того часу – адже списання «відпрацювавших ресурс» вже розпочалося, а заяви пана Гундича про плани придбання київської «беушної» рухляді – не витримують жодної критики.
В депо №2 поставлять? в «законсервоване»? хм… консервація – то досить хитра справа:
Тонкощі консервації по-житомирськи
Літо спливає. На комірчаних поличках, в додаток до джемів та компотів, риштуються стрункі рядки традиційних огірочків-помідорчиків, де в кого й баклажанчики, без грибків, знову ж, не обходиться… хтось консервує фрукти-овочі, а Віра Тимофіївна – ото вже господарочка – виробничі об’єкти КП ЖТТУ.
"Профілакторій тролейбусного відділення, склад матеріальних цінностей, частина дільниць і цехів, що обслуговувала тільки тролейбус, дільниця для миття тролейбусів та виробничо-побутові приміщення мийного корпусу, екіпірувальне приміщення для тролейбусів» - чи то все не той самий інструмент, яким можна, і потрібно, заробляти гроші? і від використання якого пані Шелудченко здається доцільним відмовитися «з метою економії»?
Що то за економія така чудернацька – сховати молотка, щоб цвяхи забивати лобом?
Та ні, зі здоровим глуздом у Віри Тимофіївни все в порядку. Підніміть очі вище за текстом, перегляньте уважно додані документи. Зверніть увагу: навіть ті виробничі об’єкти депо №2, що начебто обтяжені боргами, вивести з під застави можна за трохи більше ніж 7 млн.грн. (загальна вартість заставленого майна ЖТТУ – 38,5 млн.грн.), а викупити, в разі звернення стягнення на це майно… – менш ніж за три мільони гривень!
«Припустимо», що певна приватна закордонна структура, ну хоча б навіть з Чехії, утворює спільне підприємство, де співзасновником буде значитися «міська рада». Діяльність – пасажирські перевезення. «Чехи» завозять в місто лізінгові автобуси. Місто, з метою «ліквідації втрат від простою» - надає «в довгострокову оренду» (або банк – як там ще воно складеться – продає за 3 мільйони) облаштований виробничий майданчик… решту майна банкіри самі знайдуть куди пристроїти – можливо тому ж СП, все одно за безцінь дісталося.
Спитайте у себе – потрібні такому «бізнес-проекту» конкуренти у вигляді тролейбусів?...
Перефразуючи цитату, з якої я розпочав цей матеріал: "Віра Шелудченко поклала край СВОЇМ проблемам з ТТУ"?
Кондуктор! Нажми на тормоза!
Тому далі – хронологія:
14-го – користуючись власними джерелами, я отримую інформацію, що, лише внаслідок реалізіції 470-го рішення, загальний масштаб скорочення може виявитися чи не втрічі більшим;
15/16-го – консультації та зустрічі представників трудового колективу з можливими союзниками, результат – нестримна політагітація і обіцянки, обіцянки…
19-го – депутат Житомирської обласної ради Іваницька Т.В., на підставі колективної заяви працівників 2-го депо (83 підписи), спрямовує до вісьми інстанцій п’ять різних звернень – з метою отримання детальної інформації про реальний стан речей на підприємстві. Звернення ці підтримують також і керівники двох «немодних» фракцій в Житомирській міськраді, але… 10-ти денний термін для відповіді встановлено законодавством – ніхто швидше реагувати, зрозуміло, й не збирається.
Час спливає, переведення тролейбусів відбувається прискореними темпами. Люди не знаходять собі місця, «союзники» - відмовчуються.
22-го – ініціативною групою робітників депо №2 КП ЖТТУ приймається рішення про проведення акції протесту. Сподівання на підтримку тих або інших «політиків» ще не втрачено остаточно.
26-го – «Повідомлення про проведення 28.07.2010р. акції протесту у формі пікетування міської ради» реєструється у відповідних органах. Вже відомо, що підтримки не буде.
27-го, наприкінці робочого дня – відповідальному за проведення акції – водію тролейбуса Невмержицькому С.А. – адміністрацією КП ЖТТУ відмовлено в підміні на наступний день… немає людини – немає й проблеми?
28-го – змінили особу відповідального, власними руками намалювали на ватмані гасла, навіть інформаційну листівку відксерили: на всіх бажаючих не вистачило…
Але пікетування – відбулося.
Звернення учасників пікету (37 підписів) передано міському голові В.Т.Шелудченко.
До пікетуючих, зрозуміло, ніхто й не вийшов. Ну хто вони для влади?...
Хоча де й взялися знову ті «союзники», що, як Пилип з конопель, позбігалися під стіни міськради – хтось прапорцем вимахував, хтось у мегафона кричав… все додаткову увагу привернули – масовка, нехай будуть – бо місто нарешті дізналося про оборудку, яка до цього так ретельно приховувалася.30-го липня – починають надходити відповіді на депутатські звернення від 19.07.2010р., на підставі яких і готувався цей матеріал.
На черзі – СТРАЙК?
ВІРО ТИМОФІЇВНО, шановна…
НАЖМИ НА ТОРМОЗА?!
Аудіоверсія статті ("Всерйоз про головне", 07.08.2010р. "КРОК Радіо" - 102,2МГц)
Автор: Іваницький Ігор Миколайович, редактор рубрики "Игорь Иваницкий" на ЖЖ.info
http://krokradio.zt.ua/igor.htm
Игорь Иваницкий | 06.08.2010 | Переглядів: 9442 |
Редакція сайту може не розділяти думку автора статті
та відповідальності за зміст матеріалу не несе.
та відповідальності за зміст матеріалу не несе.
В дитинстві дуже подобалася казочка про двох жабенят, що впали до слоїка зі сметаною. Одна, мудра песимістка, склала лапки та й потопла, не мучившись довго. Друга - борсалася до останнього, тож лапками збила зі сметани масло... так і вистрибнула - не лише живою-здоровою, але й непогано наїженою.
Люди розуміють, що шансів у них небагато. Але, після пікету, впевненості помітно додалося - почали розуміти, що й самі чогось варті, без усяких партій-спонсорів. А людина, що вірить в себе, після першого-ліпшого програшу не ламається - саме це і є запорукою майбутнього результату.
Просто так ніц не буває - тра борсатися.