НИНІ ЙОЛОПИ ВЗЯЛИСЬ…

                                                                  Головне завдання держави –

                                                                  створити умови для розвитку

                                                                  виробничих сил

                                                                  («Моє життя, мої досягнення»

                                                                  Генрі Форд батько)

                                                                  Амбітні люди нестачу розуму

                                                                  доповнюють нахабством

                                                                  (Древні греки)

         Безперечним  доказом того, що з викладеного в першому реченні епіграфа головного завдання держави чинний уряд не впорався є незадовільна оцінка його діяльності народними депутатами. Проголосувавши за незадовільну оцінку діяльності уряду та не спромігшись відправити його у відставку, вони дали привід «єдиному джерелу влади» дати незадовільну оцінку своїй діяльності.

         Додатковими, і більш вагомими, доказами незадовільної діяльності уряду є значний спад виробництва і, пов’язані з ним значне зростання кількості безробітних  та заробітчан за кордоном,  стрімке, більш  як двократне, зростання цін на  комунальні послуги, вартість яких значно перевищує мінімальну зарплату і середню пенсію,  висока, сорокап’ятивідсоткова  інфляція при практично заморожених пенсіях та зарплатах. Організоване урядом, у т.ч. через підвищення акцизів та мит, зростання цін на життєзабезпечуючі товари та послуги при заморожених пенсіях  та зарплатах, призвели до порушення балансу попит-пропозиція, який є головним принципом ринкової економіки.

        Уряд створив такі умови, що, за чинними нормативно-правовими актами, не тільки 5,4 млн. українських родин  які,  в своїй сукупності за чинною Конституцією «є єдиним джерелом  влади», у власній країні або не можуть нині заробити, або за багато років сумлінної праці не заробили собі навіть на комунальні послуги.  Такі умови безумовно є приниженням «слугами народу» «єдиного джерела влади» і дуже нагадують єврейські гетто, створені на окупованих територіях націонал-соціалістичною  Німеччиною під час Другої Світової війни. Їх  ще в середині минулого століття весь цивілізований світ визнав геноцидом. Оприлюднені деякими народними депутатами та самим Прем’єром  власні статки свідчать що, за чинними нормативами, навіть вони потребують житлових субсидій. Останнє є доказом відсутності у них не тільки патріотичності та здорового глузду а також  доказом психології, викладеної в другому реченні епіграфа.

        Про відсутність системних мислення та дій очільників уряду та самого Арсенія  Яценюка свідчать їх промови про вже створений ринок газу і наміри створити ринок електроенергії при відсутності намірів створити обов’язковий для ринкової системи ринок праці. Живим доказом його відсутності є постійне зростання кількості заробітчан закордоном.  В минулому році, за оприлюдненими Головою Асоціації промисловців та підприємців Дмитром  Фірташем  даними, їх чисельність зросла більш  як на 4 млн. і досягла 14 млн. чол. Порівняння згаданої цифри з наведеною в звіті уряду орієнтовною кількістю працюючих в Україні свідчить про фактичне знищення урядом цивілізованого  ринку праці. Додатковим доказом  тому є порівняння розмірів пенсій та заробітних плат в США, країнах ЄС  та Україні, де вони в 5-22 рази менші.  При цьому вартість енергоресурсів,  харчів та комунальних послуг  яку, з подачі іноземних радників з ЄС та МВФ, наші амбітні і разом з тим недолугі урядовці,   заморозивши пенсії і зарплати, намагаються довести до їх вартості  в США та ЄС. Як кажуть, невідповідність цін та статків вочевидь, що є доказом руйнування владою в країні цивілізованих  ринкових відносин.

        Здійснення таких намірів  призводить не тільки до зниження  купівельної спроможності а й подальшого зменшення обсягів виробництва і, як наслідок, зростання цін, безробіття та кількості заробітчан закордоном, але й колапсу комунального господарства і може призвести навіть до чергового голодомору. Історія останніх двох столітть має багато доказів, що наслідками згаданих вище негараздів стають системні економічні кризи, однією з  яких є  збройна агресія.  При цьому балачки очільників уряду про те, що сплата  акцизів та мит покладається на олігархів є звичайною маніпуляцією, бо акцизи та мита входять до вартості товарів та послуг  і їх, насамперед, сплачує населення.    .                                            

         За часи своєї діяльності майже всі дії чинного уряду були спрямовані на покращення фінансового стану олігархату, серед  якого чимало представників держави-агресора. За умови заморожених статків населення зростання статків олігархату відбулося  за рахунок дерибану Державного та місцевих бюджетів та тотального зубожіння населення.       

         Менш негативно народ віднісся до діяльності Президента, яка, в переважній більшості випадків, або імітувала діяльність, або мала всі ознаки бездіяльності.  Така діяльність не має нічого спільного ні з патріотичністю, ні з професіоналізмом і так само, як і діяльність народних депутатів та урядовців, несе загрозу не тільки суверенітету але й самій державності країни.

        Підводячи підсумок і, врахувавши на викладену в другому та третьому реченнях епіграфа тези,  варто констатувати, що нині  місця «слуг народу» у владних кабінетах зайняли амбітні йолопи, місце яких на звалищі історії.