Громкая сенсация в Дании: в элитную футзальную лигу попала украинская команда. В составе есть бывший игрок МФК «Житомир»

Тысячи украинцев зарабатывают себе на жизнь, работая на фермах в Дании. Здесь они получили возможность неплохо заработать, а конструктивные отношения с местными фермерами способствовали появлению свободного времени для досуга. Украинские мужчины собирались, чтобы играть в футбол.

Так писалась история команды "Саллингсунд", которая, попробовав силы в любительских лигах Дании, переориентировалась на футзал и за короткий период дошла до элитного профессионального дивизиона страны.

Теперь этот коллектив имеет другое название - "Скиве". Но, как и раньше, он почти 100-процентно - украинский.

В новом сезоне лучшим бомбардиром команды является Александр Елисеев. Он родом из городка Романов, что в Житомирской области. Елисеев известен житомирским любителям футбола по выступлениям за МФК "Житомир".

В последнем матче за "Скиве" Александр отметился голом в ворота, которые защищал голкипер сборной Дании.
 
 
Чем живут и за что борются украинские футзалисты на чужой земле? "Футбол 24" пообщался с Александром Прядко, соучредителем и руководителем "Скиве".
 

---

"Ми розпечатали ворота голкіпера національної збірної"

– Минулої суботи, у четвертому турі чемпіонату Данії, ваша команда поступилася – 0:3. Сильний суперник?

– Це була команда з однойменного міста Х’єррінг. У данській футзальній Суперлізі вони виступають вже понад 10 років. Одного разу стали чемпіонами країни, а зазвичай посідають якщо не друге, то третє місце. У новому сезоні запросили тренера з Бразилії, який грав у Лізі чемпіонів та інших престижних турнірах. Мають професіональних футзалістів.

Варто зазначити, що в цьому плані данська ліга – різноманітна і неоднорідна. Є команди, які важко назвати професіональними. А є такі, які інвестують серйозні гроші, відповідно їхні гравці займаються тільки футзалом і не думають про роботу в інших галузях.

Тож суботній суперник був важким. Їм пощастило спіймати нас на двох помилках: після кутового стався рикошет і вони добили м’яч у ворота, а згодом ми зарано подумали, що м’яч вийде за лінію – суперник підхопив і виконав результативну передачу. Дві хвилини – два голи, гру було зроблено. Хоча у першому таймі моментами ми навіть домінували – добре зіграв їхній голкіпер.

Поразкою не розчаровуємося, адже знали, що виходимо проти досвідченої команди. У Х’єррінга – серйозні фінансові вливання, ми ж проводимо свій дебютний сезон серед еліти, тільки починаємо розвиватися і шукати спонсорів. Наразі важко боротися, бо календар ігор складений таким чином, що стартові 4 тури ми провели з чотирма найкращими командами.

– При цьому ви примудрилися навіть вирвати у когось із них перемогу…

– Це була справжня сенсація у данському футзалі (Сміється). Стартовий тур, приїхали до нас хлопці із Сеннерборга. Вони вважаються топовою командою країни, завжди потрапляють у четвірку найкращих. Ми зіграли чітко і строго, не дозволивши їм забити. Кілька разів на допомогу прийшов каркас воріт.

На останній хвилині матчу наш голкіпер виконав довгу передачу на Антона Симоненка, той грудьми скинув на Олександра Єлісєєва, який пробив зльоту – Сківе переміг 1:0. Паніка, кіпіш і резонанс. А на воротах Сеннерборга стояв голкіпер національної збірної Данії, до слова. Невдовзі їхня збірна повинна зіграти із Україною. Вважайте, їхні ворота ми вже розпечатали (Сміється).
 
– Хто грає за Сківе? Лише українці?

– Є один данець, який також привчається до футзалу. Всі інші – українці. Більшість із них працюють у сфері сільського господарства. Ми вже давно збиралися, грали потихеньку і раптово зайшли у вищу лігу. Так якось вийшло (Усміхається). Повноцінних профі у команді немає. Хоча деякі хлопці вже виступали у Данії та Україні на певному рівні – у резервах, других складах.
 

"Корів доять навіть уночі"

– Чим саме вони займаються у сільському господарстві?

– Та все треба робити (Сміється). Багато хто працює на свинофермах. Дехто – у корівниках. Доглядають за тваринами, годують їх, пильнують, щоб не захворіли. Словом, робота, як у звичайному селі. Чимало хлопців – родом із сільської місцевості, тому не думаю, що це для них в новинку. З яких регіонів? З усієї України – від сходу до заходу. Миколаїв, Луганськ, Київ, Житомир і так далі.



– Футзал – це не лише матчі, але й тренування. Проблем із власниками ферм не виникає? Відпускають?

– Матчі відбуваються у вечірній час, що трохи спрощує завдання. Проблеми виникають у тих, хто працює на коров’ячих фермах. Корів доять навіть уночі, тому потрібно підключати апарати. Хлопці намагаються мінятись змінами із колегами, або просто просять, щоб їх відпустили.

– Скільки можна заробити, працюючи на данській фермі?

– 1200 доларів у місяць. Можливо, трохи більше. Хто багато працює – той більше заробляє. Тут податки високі, плюс – за оренду помешкання потрібно платити.

Між Україною та Данією діє домовленість, за якою спеціалісти наших аграрних вузів мають право проходити там практику. Дуже багато українців цією угодою скористались. Хтось пройшов практику і повернувся додому, а комусь запропонували працювати далі. Попрацював рік, два, три – вже звик, тож залишаєшся.

– Українська діаспора у цій країні помітна? Чи приходять співвітчизники на матчі вашої команди?

– Українців тут дуже багато. Але наразі небагато з них знають про існування нашого клубу. Ті, що живуть поруч, ходять на домашні ігри. Суботній поєдинок відвідали щонайменше 40 українців. Зараз цей коронавірус, то можливо дехто боїться і вважає за краще сидіти вдома. З іншого боку, куди б ми не поїхали – завжди маємо підтримку. Хоча б осіб 20, але вони є.



– Який річний бюджет Сківе в еліті данського футзалу?

– Ми запланували бюджет у межах 40 тисяч доларів. У цій сумі немає зарплат – усі наші гравці виступають безкоштовно. Натомість гроші потрібні на тренування, дорогу, харчування, форму, м’ячі, послуги масажиста. Тобто, ніяких розкошів – лише найелементарніше. До прикладу, бюджет суботнього суперника – Х’єррінга – щонайменше 150 тисяч доларів.

– Зал для домашніх матчів орендуєте?

– Під наш клуб виділений зал і місцева влада покриває майже всі витрати на нього. Ми платимо лише маленьку частинку – 5 відсотків від усієї вартості.

– Які відстані доводиться долати на виїзні матчі?

– Ну ось, наприклад, наступний поєдинок проведемо за 250 кілометрів від дому. Автобуса у нас немає. Хлопці групуються і машинами їдуть на гру. Поки що так. Якби було більше спонсорів – щось би думали. Але наразі навіть той скромний річний бюджет наповнений лише на третину. Сподіваюся, що про нас почують і хтось таки зацікавиться.



– В Україні про вас нічого не знають?

– Виходить, що ні. Зате з Азербайджану вже цікавилися (Усміхається). Хлопець із їхньої професіональної ліги написав, що хоче грати за нас. Приємно, звичайно, але з України ніхто не запитував… Я писав в українську асоціацію футзалу. "Ми вам напишемо, з вами поспілкуються…" – і кудись зникли.

– Якою ви бачите команду надалі? Це будуть суто українці, чи побільшає легіонерів?

– У нас обмежена кількість ентузіастів, тому важко будувати суперплани. Зараз найважливіше для нас – увійти у першу четвірку і продовжити боротьбу за медалі. Паралельно – шукати спонсорів. Це найактуальніші питання, які потребують вирішення.

У принципі, для мене немає значення – українець чи данець. Але наразі ніхто активно не приєднується. Варто зазначити, що футзал у Данії не користується великою популярністю, у наші двері не вламуються охочі пограти. А зі своїми ми вже давно знаємося, тож у команді зібрані, скажімо так, найкращі українські футзалісти на території Данії. Зараз у складі команди – 25 осіб. До кінця сезону нікого дозаявляти не можна.
 

"Раз-два – і ти вже у Суперлізі"

– Ваша історія розпочиналася з великого футболу?

– Так. Але з футзалом – простіше. Навідміну від весни чи літа, взимку в агросекторі стає менше роботи, тож з’являється більше часу на тренування і поїздки.

– До якого рівня встигли дійти в аматорській лізі Данії?

– Поясню вам ієрархію данського футболу. Найвищий дивізіон – це Суперліга. Під нею – ще три професіональні ліги, а тоді йдуть шість аматорських ліг. Ми встигли виграти шосту, п’яту і четверту ліги. У третій посідали першу сходинку, але через складний робочий графік у нас нічого не вийшло. Знаю, що зараз у Данії існують ще, мабуть, шість українських команд. Деякі з них повиходили у третю лігу. У футзалі все набагато простіше і швидше. Раз-два – і ти вже у Суперлізі.



– Колись Футбол 24 писав про Динамо із Вроцлава – українську команду в аматорських лігах Польщі. Хлопці скаржилися не нестерпні бюрократичні перепони, які їм створювали поляки. А в Данії легко зареєструвати фактично іноземну команду?

– Ми не позиціонуємо себе, як іноземна команда. Просто підписалися в місцевий клуб, який культивував різні види спорту. При реєстрації кожен гравець сплатив грошовий внесок – 50 євро. Такі правила: спочатку ти платиш клубу, а потім клуб буде тобі допомагати.

Дійсно, відчуваємо сприяння в усіх питаннях – вони домовляються, шукають для нас спонсорів. Важливий момент: футбол ми грали за Саллінгсунд – це невелике передмістя. Зараз трохи перебазувалися – у 40-тисячне місто Сківе і, відповідно, змінили назву. Тут кращі можливості.

– Хто – головні дійові особи команди Сківе? Тренер, капітан, бомбардир, основний голкіпер…

– Бомбардира виділити важко – зіграно лише 4 тури, у яких ми забили 4 голи. Два з них на рахунку Олександра Єлісєєва, по одному – Антона Симоненка і Володимира Котенка. У минулому сезоні багато забивали Микола Мунтян і Олександр Баранов.

Основний голкіпер – Сергій Сулима. Капітан – Ігор Василенко. Через коронавірусні заходи безпеки у своєму районі, він не зміг виїхати на деякі матчі, тож обов’язки капітана виконував Сулима. Минулого року капітанив Олександр Баранов. Загалом – усі хлопці приблизно рівні за класом, маємо кілька конкурентних четвірок.

Олег Осейко – головний тренер. Допомагав йому Андрій Немчинов, який зараз у справах повернувся до України. Його замінив Ігор Пархоменко, допомагає також Дмитро Бірюков. Все робимо, як треба.