Буковина буде українською?

Румунські імперські бажання щодо українських земель нам відомі давно. Перші тривожні дзвіночки пролунали у 2008 року. Виникла проблема видачі закордонних паспортів у деяких областях України.

Десь біля 20 тис. румунських в Буковині та трохи менше мадярських в Закарпатті. Приблизно в той же час, пан Ющенко бездарно програє суд в Гаазі, тим самим позбавляючи Україну нафтоносного шельфу в Чорному морі. До речі, суд спрацював на користь тієї ж Румунії. Другий дзвоник був у 2010 році, ті ж самі цифри, але вони виросли більше ніж в два рази, близько 60 тис. паспортів. Але влада уперто ігнорувала цю тенденцію. На сьогоднішній день кількість українських громадян, що мають румунські паспорти, складає більше 100 тис.

Це, безперечно, загрожує національній безпеці України. Але є ще і обтяжуючі обставини, на які чомусь не звертала уваги ані попередня влада, ані сьогоднішня. А обставини дійсно обтяжуючі. Є у світі такий собі миролюбний альянс, який називається НАТО. І цей НАТО оголошує Буковину зоною можливого збройного протистояння. А це має дуже серйозні наслідки. Як нещодавно заявив на прес-конференції Сергій Деєв, голова комісії по українсько-румунським відносинам: «В Чернівецькій області сьогодні більше 100 тис. людей мають румунське громадянство. На кордонах ростуть нові КПП та паркани. Прикордонників змінили на найманих цивільних, які теж носять в кишенях по два паспорти – український та румунський. Таким чином, готується анексія Чернівецької області під виглядом об’єднання Південної ( у складі Румунії) та Північної Буковини (Чернівецька область України)».

Як би нереально це не звучало, але НАТО спокійно може запланувати на нашій території і громадянську війну, і сепаратистські виступи, і навіть етнічні чистки. А ми собі живемо і не думаємо про це. А якщо про це спитати мешканців Югославії, Лівії, інших країн, де вже розіграли такі сценарії? Я впевнений, ми багато чого б почули. А думати, що інші регіони це не зачепить, то це повна дурість. Можливі бойові дії зачеплять частково кожного громадянина, особливо родичів: можливі біженці, зростання злочинності, мародерство та інші біди. Також не маємо право забувати, що найкращий час для реалізації вірогідного сценарію анексії Буковини на користь Румунії – це час політичної кризи в Україні. А в нас постійно наші можновладці ділять мандати та б’ють один одному пику. Ніякої стабільності в політиці. Сусідня держава може нас просто поставити перед фактом.

Тобто можливий розвиток антиукраїнського сценарію. Наприклад, влада регіону відмовляється визнати уряд в Києві. В короткі терміни створюються гарячі точки безладу та погромів, після чого в регіон входять «миротворчі» війська НАТО, румуни під крилом альянсу швиденько проводять референдум про відокремлення, на якому більшість громадян з двома паспортами, підтримують Буковину по кордонам 1940 року. Ну як вам? Румунія вже давно працює над такими сценаріями, постійно підтримує антиукраїнську істерію історіями про українських шпіонів. Для нас це смішно, враховуючи стан сучасної української розвідки, а для рядового румуна під тиском румунських ЗМІ – це жах. Якщо ми будемо і надалі не реагувати на ці події, то дуже скоро не зможемо протиставити зовсім нічого анексії Буковини, тому що Румунія є членом НАТО і активні дії проти неї, будуть стосуватися усього альянсу.

Тому діяти треба негайно. Зараз ще є можливість протидіяти планам Бухаресту. Наприклад, депортувати найяскравіших антиукраїнців та порушників українського закону, ввести нереально високі штрафи за наявність двох паспортів, стимулювати здачу населенням румунських паспортів. Треба терміново вирівнювати ситуацію, бо може бути пізно. А за Буковиною можемо втратити інші проблемні регіони. На жаль, українській владі, як і опозиції, все одно. Ми не бачимо жодних дій, навіть немає коментарів по цій ситуації. Всі зараз займаються Верховною Радою, де кому сидіти і що кому говорити. Але чому до наших депутатів не доходить, що такими темпами в Україні може залишитися один Київ з їхньою Верховною Радою і все? Не дай боги, звісно.