Кривава весна 2014 і обіцянки Москви

Вже пройшло три роки від того моменту, коли Росія підступно анексувала Крим. Російська федерація за підтримки проросійсько настроєних громадян провела фейковий референдум та ввела армію на територію півострова. Напередодні так званого «референдуму» Росія обіцяла кримчанам економічне процвітання і соціальні пільги, однак реальність виявилася зовсім іншою.

16 лютого 2014 року в Криму відбулася подія, яка розділила реальність кримчан на «до» і «після». Під дулами автоматів російських вояків на півострові відбувся «референдум» про майбутній статус Криму. Московська пропаганда використовувала всі свої сили, щоб переконати жителів півострова, що їхнє майбутнє у складі Росії буде більш комфортним. Однак, як ми всі знаємо, реальність виявилася зовсім іншою.

Через три роки після анексії півострів виглядає бідніше ніж найбільш депресивні російські регіони. У 2017 році, за оцінками кримського «Мінфіну», власні доходи складуть лише третину від розміру бюджету. При цьому середня зарплата в Криму на третину нижче, ніж в середньому по Росії, а ціни значно вищі. До цінових питань додалися утиски незгодних, «націоналізація» власності, тиск на ЗМІ.

Не дивлячись на обіцянки Кремля, до Криму так і не пішли великі інвестиції. Західні компанії і навіть великі російські банки обходять півострів десятою дорогою через санкції. Дрібних інвесторів відлякують погана логістична ситуація, малий обсяг ринку, який пов'язаний з бідністю населення, а також корупція.

Медичне забезпечення у Криму, кажуть, безкоштовне, проте на практиці, лікуватися не за гроші на півострові - це занадто дороге для здоров'я задоволення. За деякими формально безкоштовними медичними послугами люди змушені простоювати в черзі до року. Безкоштовні ліки лікарні в основному пропонують низькоякісні. Але навіть їх в наявності часто не буває. В результаті кримчанам часто доводиться вдаватися до послуг дорогих медичних центрів, і само собою витрачати на це свої кошти.

Після того, як Україна перекрила надходження до Криму дніпровської води по Північнокримській каналу, а потім і електропостачання півострова, Кремль встиг наобіцяти кримчанам багато. Однак проблеми залишаються невирішеними. На сьогодняшній день Крим продовжує страждати від нестачі електроенергії. У питанні води справи ще гірше. Обіцянки Москви про будівництво опріснювальних споруд виявилися лише нездійсненними фантазіями. Такі проекти занадто дороге задоволення.

Власної води у Криму вистачає лише на побутові потреби населення. Сільське господарство і промисловість задихаються без води.

Також, Крим залишається невизнаним світовою спільнотою. Визнати Крим російським відмовилися навіть «союзники» Росії - Білорусь і Казахстан. На західному напрямку справи ще гірші. Не дивлячись на всю кремлівську пропаганду, західний світ не збирається визнавати статус російського Криму.

Кримчани змушені пожинати плоди проживання в "сірій" зоні. Крім економічних проблем, у них виникають труднощі при оформленні віз до країн розвиненого світу з російським закордонними паспортами. Зупинені сотні спільних з іншими країнами культурних, наукових і освітніх проектів, що фактично відрізало Крим від усіх світових глобальних процесів.

Ну звісно не можна пройти повз найглобальніший обіцяний Росією проект – Керченський міст. По словах російської влади, біди Криму закінчаться з будівництвом Керченського мосту. Однак через три роки після анексії міст все ще не побудований. Поромна переправа просто не справляється з навантаженням. Із-за цього Крим за рівнем цін може змагатися тільки з Москвою і Санкт-Петербургом. Але промиті голови кримчан як мантру повторюють: «ось добудують міст, тоді заживемо».

Як бачимо, обіцянки Москви вартують небагато. На жаль, у Криму люди, затуркані кремлівською пропагандою, не розуміють, що їх банально обдурили. Впевнений, що колись вони це зрозуміють.

Повернення Криму – не тільки в інтересах нашої держави, а й всього світу. Росія порушила міжнародні домовленості і створила прецедент зміни кордонів, які були встановлені після Другої світової війни. Світова спільнота повинна чітко розуміти, що Російська федерація – терористична держава №1 у світі. Посилення санкцій, підтримка України, адекватна реакція на дії Росії – ось що повинно бути пріоритетом для світової політики. Тому що Путін не зупиниться, і це вже розуміють країни Балтії, Польща тощо. Відновлення територіальної цілісності України є нашою спільною задачею, бо якщо Європа та США не відреагують, Путін піде далі.