Туристичні об'єкти Житомирщини

Серед туристичних компаній вважається, що Житомир не має цікавих туристичних об’єктів. Крім того, державні органи, відповідальні за туризм, також не помічають ці об’єкти, і при нагоді кажуть, що на Житомирщині не має нічого цікавого. Чи це так?

Можу зі всією відповідальністю заявити, що це не так.

У нас є дуже багато цікавих туристичних об’єктів:

• - Свято-Василівський храм (м. Овруч);
• - Монастир босих кармелітів (м. Бердичів);
• - Поліський заповідник;
• - «Кам’яне село»;
• - Військово-історичний комплекс «Скеля»;
• - Маєтки родини Терещенків;
• - Ставка Гіммлера під Житомиром;
• - Гульська міна;
• - Трігірський Спасо-Преображенський монастир;
• - Палац Ганських і музей О.Бальзака в с. Верхівня.

Гадаю, що багато людей навіть і не чули про ці місця, а тим більше не відвідували їх.

Інша справа, що більша частина з них навіть не віднесена до архітектурних пам’яток і поступово руйнується. Пройде зовсім небагато часу і ці місця можуть бути втрачені остаточно для наступних поколінь.

Тому я розпочинаю огляд цих цікавих історичних місць з надією, що ми зможемо привернути увагу людей і відповідних державних структур, і збережемо та відновимо історичну спадщину нашого регіону.

Свято-Василівський храм був побудований у XII ст. на високому березі Норина. За переказами на цьому місті була побудована дерев’яна церква ім. Св. Василя, у 977 р. князем Володимиром Великим. Ця церква простояла більше ста років, після чого правнук Рівноапостольного князя Володимира князь Рюрик Ростиславич побудував на цьому місті новий кам’яний храм. Купол церкви був позолочений і її у народі називали «Золотоверха».

У 1240 і у 1299 рр. Овруч був розгромлений татарами i два рази був розгромлений i розграбленний Литовським князем Гедимiном, який взагалі не знищував православні храми, але покарав овручан за вперту оборону міста. З тих пір храм вже більше не піднімався iз пустки, хоча i не був розвалений до кінця, однак відродження його в попередньому вигляді було не пiд силу жителям спустошеного Овруча.

До кінця XIX в. церква була практично зруйнована, але в 1908-1909 рр. архітектор А. Щусев склав проект реставрації, після реалізації якого Василівській церкві був повернений первозданний вигляд. У інтер'єрі церкви на фрагментах древніх стін збереглися залишки фрескових розписів з позолотою. У розписі інтер'єру брали участь відомі художники К.С. Пєтров-Водкін, О.П. Блазнов, Ф.К. Волков, Б.Н. Максимов. Тоді ж неподалеку були відновлені споруди Василівського монастиря.

3 вересня 1911 р. імператор Микола II був присутнім на освяченні відновленого храму.

Унікальність цього храму у тому, що при його реставрації використовувались фрагменти "старого" храму.

У стінах храму можно побачити каміння - це кварцит. В давнину цьому каменю приписувалися магічні властивості. Крім того, на самих каменях видно залишки органічного життя.