ЖЖ » Новини » Місто і життя » 2024 Июнь 29 » 11:54:07 |
Нью-Йорк — який одні звуть Великим яблуком, інші — Новим Вавилоном — був заснований у 1624 році і став одним із втілень американської мрії. Фокус виокремив найцікавіші факти з чотирьохсотрічної історії цього надзвичайного, блискучого і, мабуть, найбiльш впливового міста планети.
Рівно 400 років тому на західному узбережжі Атлантичного океану було засновано маленький форт, якому ніхто не передбачав довгого, тим бiльш — надзвичайного життя. Та врешті він розвинувся в один із найбільших у світі мегаполісів: усі погоджуються, що Нью-Йорк символізує сучасний світ, еру новітньої історії — з усіма її доблестями, вадами та принадами.
Сучасний Нью-Йорк – це місто, в якому розташована штаб-квартира Організації Об’єднаних Націй. Саме в цьому мегаполісі щороку збирається Генеральна Асамблея ООН за участю глав держав країн-учасниць. Цей факт дає певні підстави вважати Нью-Йорк "столицею світу": якщо когось в принципі підносити до цього символічного престижного статусу.
Окрім адміністративного центру найпотужнішої глобальної організації, якою ООН безсумнівно залишається, попри падіння її реального впливу у XXI столітті, Нью-Йорк є місцем розташування центральних офісів багатьох корпорацій, чий вплив у світі є більш ніж суттєвим — а також вагомим культурним світовим центром.
На вулиці Бродвей у Нью-Йорку розташовані знамениті театри, тут знімали численні фільми та розгорталися сюжетні повороти не менш численних бестселерів. З кінця ХІХ століття хмарочоси Нью-Йорка стали символом промислового та технологічного прогресу людства, а статуя Свободи, що зустрічає мігрантів, які щодня прибувають до мегаполіса з усіх куточків світу, символізує одвічне прагнення людини бути вільною та її мрії про краще життя десь там за горизонтом, за далеким морем, яке насправді — цілий океан.
Нью-Йорк не став першою англійською колонією на американському континенті, хоча про цю місцевість знали ще на початку XVI століття. Перше європейське поселення на історичній землі народу ленапе звели у 1624 році 30 сімей, що прибулі в рамках торгових проектів голандської Вест-Індської компанії. Губернатор провінції Нові Нідерланди Пітер Мінуїт придбав ці землі в місцевих племен за більш ніж символічну плату – речі широкого вжитку, еквівалентні $24.
Згодом ця сума стала символічною, так само як і спосіб виторговувати в аборигенів цінні ресурси в обмін на нікому не потрібні речі. Згодом місцеве населення витіснили як самі колоністи, так і принесені ними хвороби — і через кілька десятиліть ленапе майже не залишилося на території провінції.
У ті часи Нідерланди були передовою європейською державою, володаркою морів. Королівство в результаті тривалої боротьби з Іспанією стало державою нового типу – влада в ній відійшла від феодалів до бюргерів-капіталістів. В час заснування форту на острові Манхеттен неподалік річки Гудзон у далекій Північній Америці, Нідерланди все ще вели свою боротьбу і остаточно завершили її аж через два десятиліття.
Новий устрій цієї держави передбачав турботу про рівень життя населення та зведення до мінімуму ідеологічних обмежень. Через це потік емігрантів із Нідерландів був незначним. I якщо англійські колонії у Новому світі переважно заселяли "дисиденти", то нідерландські форти служили торговими факторіями, які по своїй суті не передбачали значної заселеності. Також функція фортів вплинула на структуру й менталітет їх населення. Більшість населення Нового Амстердама становили не нідерландці. Його заселяли не за етнічним принципом, а за професійним – торгівці та авантюристи з різних країн. Їх об’єднували не патріотичні чи будь-які інші ідеологічні міркування, а жадоба наживи.
У середині XVII століття між Англією та Нідерландами спалахнула серія воєн — по суті своїй, за звання "володарки морів". Врешті їх виграла Англія, і нідерландське домінування на морі разом з їх колоніальною імперією відійшли в минуле.
Англійці навіть забрали собі найменування та саму структуру колонізаторських компаній – Ост-Індська та Вест-Індська. Забрали вони собі й форт Новий Амстердам, перейменувавши його на честь свого герцога та майбутнього короля, командувача флотом у війні проти Нідерландів Джеймса Йоркського – так мiсто отримало назву Новий Йорк (англ. Нью-Йорк).
Як вже було сказано, населення міста не переймалося жодними ідеологічними, чи тим паче національними принципами, чого в багатонаціональній торговій факторії не могло бути апріорі. Натомість їх більше цікавили питання умов торгівлі та власного достатку. Тому перехід з-під влади далекої заокеанської нідерландської корони в підданство не менш далекої (кілька сотень кілометрів не міняють ситуації) корони англійської на берегах Гудзону сприйняли спокійно. А от впровадження нових податків через сто років вже британським королем Георгом викликало бурю, яка переросла в революцію та врешті у війну за незалежність тринадцятьох британських колоній.
Нью-Йорк став одним із центрів патріотичного руху (руху за незалежність британських колоній). Проте дуже швидко був захоплений британськими військами та став їх опорним пунктом. Зірка Нью-Йорка зійшла після перемоги у війні за незалежність.
Річ у тім, що колишні британські колонії, які стали штатами (англiйською state – це держава) не мали чіткого плану як їм далі існувати. Вони навіть не були впевнені, чи взагалі варто їм об’єднуватися. Це призвело до кількох років політичної невизначеності, коли аж у 1787-1789 роках були прийняті основні правові акти нової держави та відповідно до них сформовано федеральний уряд й введено посаду президента об’єднаних (сполучених) держав (штатів) — США.
Усе це здійснив Конгрес (американський парламент), який засідав у Нью-Йорку. Відтак можна стверджувати, що саме Нью-Йорк був столицею країни у "турбулентний" період з 1785-1790 років. А якщо вважати народженням США у їх теперішньому вигляді 1789 рік (як мінімум, він вважається роком народження сучасного американського уряду), то Нью-Йорк багато хто називає першою столицею США.
Перший президент держави Джордж Вашингтон у листі до муніципалітету міста назвав Нью-Йорк "осередком імперії".
У ХІХ столітті місто зростало шаленими темпами. Його розташування на березі океану сприяло значній імміграції до Нью-Йорка. Тоді це були в основному ірландці, які повторювали долю англійців у попередні століття та шукали кращої долі за океаном. Ірландська громада міста швидко стала найбільшою та найорганізованішою. З часом вона стала впливовою силою в місті та спричиняла вагомий вплив на його політичне життя. Вже тоді колишні іммігранти стали електоральним ядром Демократичної партії, яка стрімко йшла до взяття влади у місті. У 1898 році республіканці спробували усунути конкурентів шляхом переформатування муніципалітету, об’єднавши в одне місто кілька різних поселень – Манхеттен, Бруклін, Бронкс, Квінс і Стейтен-Айленд. Так Нью-Йорк набув сьогоднішніх обрисів.
Проте хвиля міграції не зупинялася. Нью-Йорк гордо вважає себе містом мігрантів. Острів Елліс став пунктом прибуття мігрантів до США. Зараз вважається, що щонайменше 40% американських громадян мають предка, що свого часу прибув саме на цей острів. З 1886 року усіх прибулих до міста "зустрічає" статуя Свободи, подарована американському народу французами до сторіччя їх змагань за громадянські свободи.
Остаточно потік мігрантів забезпечив закон Харта-Келлера, який полегшив міграцію з країн Азії, Африки, Латинської Америки та Карибського басейну у 1965 році. Значна частина з них осідала у Нью-Йорку. Доктор Ерік Сандерсон вважає імміграцію одним із найважливіших факторів формування сучасної ідентичності міста.
Візитною карткою міста є його технічна інфраструктура. Вже у 1904 році було відкрито першу гілку метро, яка згодом стала однією із найбільш протяжних у світі (близько 1400 км). Ще у кінці ХІХ століття найбільші компанії країни, які розташовувалися у місті стали зводити свої офісні центри. Так з’явилися знамениті хмарочоси, які зводяться у місці дотепер. З того часу хмарочоси стали символом економічного достатку і їх часто зводять багаті авторитарні режими, не завжди маючи для цього раціональні потреби — виключно намагаючись копіювати пафос Нью-Йорка кінця ХІХ століття.
Чимало нью-йоркських корпорацій були засновані на основі дріб’язкових справ. Вони дуже швидко пройшли шлях від дрібних підприємств до монополій світового рівня. Так, знаменита біржа на вулиці Wall-street за легендою розпочинала свою діяльність… просто під деревом. Схожий шлях пройшло багато компаній, які розташовують свої юридичні центри у Нью-Йорку. Так місто стало символом американської мрії – успіху простої людини, яка за своє життя завдяки своїм талантам, працелюбності та цілеспрямованості доволі швидко проходить шлях по соціальній драбині.
Ще із середини XVIII століття Нью-Йорк стає освітнім та культурним центром Британської Америки. У 1754 році засновано королівський коледж, який згодом став відомим на увесь світ Колумбійським університетом. На той час в місті вже діяли театри. У 1787 році в Нью-Йорку було показано першу комедію на території незалежних США, що ознаменувало зародження нової вже незалежної американської театральної культури. А вже через сто років театри на Бродвеї фактично стали центром світового театрального мистецтва.
З середини ХІХ століття функціонує Нью-Йоркська філармонія, а у 1929 році було відкрито Метрополітен – один із центрів світового сучасного мистецтва. Також однією із найбільших у світі є знаменита Нью-Йоркська бібліотека, на зберіганні якої знаходиться близько 50 млн книг.
Нью-Йорк є якщо не абсолютним лідером то знаходиться у ТОП-списках ледь не усіх галузей життєдіяльності людини. Він є уособленням сучасного світу і втіленням його мрій. В Нью-Йорку є все: від нетрів неблагонадійних кварталів та вуличних злочинців до хмарочосів, мільярдерів та богемних заходів. Нью-Йорк — це історія успіху крихітної торгівельної факторії, яка стала "столицею світу".
Заснований у Новий час, Нью-Йорк став справжнім втіленням цієї епохи — коли людина відчула себе господарем свого життя. Його чотрьохсотлітня історія стала справжньою ілюстрацією цієї ери, злетів та падінь окремих людей чи цілих формацій, її позитивів та негативів. Цю історію лише слід прочитати — і ви обовʼязково знайдете в ній себе.
Автор: Іван Янюк, журнал Фокус